Вдова Кліко в нашій голові міцно асоціюється із шампанським. І не дарма: вона буквально здійснила революцію у світі ігристих: винайшла «ремюаж» і подарувала нам прозоре шампанське без осаду. Вона зрозуміла: якщо пляшки розташувати під правильним кутом горлечком вниз і регулярно прокручувати, осад збиратиметься на корку. Залишиться тільки прибрати його та насолоджуватися прозорим вином із грайливими бульбашками.

Цього вже достатньо, аби увійти в історію виноробства, але вдова Кліко за всіма параметрами була жінкою непересічною. До речі, стала вона удовою лише у 27 (так, нехай тебе не вводять в оману портрети, на яких вона зображена немолодою бабцею!) та попри патріархальні звичаї успішно керувала винним бізнесом навіть тоді, коли Францію лихоманило від війн.

Тільки звикли їсти «сир із пліснявою», а тепер ще й із виноградом треба розібратися! Знайомся, Botrytis cinerea. Це такий грибок, який вражає до 200 видів різних рослин. Певні ж сорти винограду він перетворює на родзинки з пліснявою. І що ти думаєш? Деякі винороби зовсім не проти такого розвитку подій! Якщо погода дуже волога, то виноград під дією грибка просто гниє, і це, як ти розумієш, не дуже добре.

Але якщо вологі ночі чергуються із сонячними днями, цей грибок вражає лише шкірку ягоди, а ще забирає з неї всю вологу: так концентрація цукру у винограді стає набагато вищою. Вина з такого винограду не схожі на жодні інші: вони мають надзвичайний медовий смак із цілою купою різних відтінків.

Як ти розумієш, межа між «шляхетною ботрифікованою ягодою» та «гнилим виноградом» дуже тонка: виноробам залишається молитися і чатувати на слушний момент, щоб зібрати врожай і зробити із цього вдале вино. Тож і коштує воно недешево. Але якщо хочеш розширити власні винні обрії та вразити компанію, тепер знаєш, як це зробити.

Хочеш спробувати? Почни з Château La Variere Coteaux du Layon Le Savetier. Або просто шукай французькі сотерни.

Хто взагалі такий барон Пішон? Щоб розібратися із цим питанням, потрібно повернутися аж у 17 століття. Саме тоді П'єр Десмезур де Розан купив ділянки з лозами, які потім стали весільним посагом для його доньки Терези. Вона вийшла заміж за барона Жака Пішона де Лонгвіля, і разом вони заснували чималий маєток. Згодом нащадки поділили майно на дві частини: барон Рауль Пішон став власником маєтку Pichon Baron, а його сестри – Pichon Comtesse.

В 1851 році Рауль Пішон побудував на території маєтку романтичний замок. А в 1855 році під час Універсальної виставки його вино отримало дуже високий статус (Другий Крю Клас) відповідно до системи ранжування Наполеон III.

А що зараз? Усе майже так само. Маєток пишається визнанням середини 19 століття, продовжує виробляти ну дуже дорогі та престижні вина. Чи не найвідоміші в Бордо! А в замку працює готель: туристи можуть зупинитися на ніч, щоб насолодитися вином та історією.

Інколи можна помітити цікаву деталь: сомельє в закладі нюхає корок пляшки до того, як розлити вино по келихах. Вони це роблять не просто так. Мета в тому, щоби перевірити, чи не страждає пляшка на коркову хворобу. Бо навіть серед партії дуже якісних вин може трапитися декілька бракованих пляшок. Якщо вино пахне як картонка, на який спав мокрий пес, або стара ганчірка, це точно вона: коркова хвороба.

Від чого вона виникає? Учені дослідили й виявили, що така проблема виникає через хімічну сполуку ТСА (трихлоанізол). Одна з гіпотез щодо появи цієї сполуки пов’язана із самою технологією виробництва винних корків: наприклад, у Португалії їх кип’ятять у хлорованій воді. Інша причина: хлорфенол та обробка хлором погребів.

Тільки не лякайся: пляшок із «корковою хворобою» за статистикою не так уже й багато. Але якщо трапилася така халепа, ти сміливо можеш повернути пляшку в магазин. Тільки обов’язково зберігай чек!

Та й винороби весь час сушать мізки над тим, як зробити відсоток такого браку мінімальним. І їм потроху це вдається.