"Київ нагадує мені Лос-Анджелес моєї молодості": історія американця, який оселився в Україні
Томмі Джой родом із сонячної Каліфорнії, але зараз мешкає на Подолі. Під час пандемії його індустрія тимчасово призупинила роботу, тому він готує сендвічі і продає киянам.

Томмі розповів нам, які були перші враження від України, чому зараз мешкає в Києві, як до нього ставляться місцеві та кому продає свої бутерброди.
Як потрапив в Україну
Я народився у Фресно в штаті Каліфорнія, але більшу частину свого свідомого життя провів у Лос-Анджелесі. Працюю звукорежисером і тур-менеджером для гастролюючих гуртів, тобто дбаю про транспорт, житло для музикантів.

Зазвичай, ми відправляємось в турне по Америці чи Європі. В східній частині Європи бенди, з якими я їздив, рідко виступали.

Після закінчення одного туру в Берліні в 2016 році у мене залишився час на невелику відпустку. Я вирішив на тиждень поїхати далі на схід - хотів потрапити туди, де раніше не бував. Тому відправився в Белград. Але в столиці Сербії відчув, що там не люблять американців, а ще не сподобалась місцева їжа.

Отже, треба було шукати інший варіант – знайшов в інтернеті недорогий рейс до Києва. Пробув тут декілька днів.
Про перші враження
В американців є труднощі з географією, тому скоріш за все вони навряд покажуть на карті Україну. Я мало чого знав до приїзду сюди. Американці більше знають про Росію, ніж про вашу країну. Проте відчуваю, що люди тут не провокують війну, а просто захищаються. Не зовсім знав і про Революцію Гідності, доки не подивися документальний фільм "Зима у вогні" на Netflix.

Колись американський друг сказав мені, що неодмінно потрібно приїхати в Україну. Він був тут в кінці 90-их і чудово проводив час. Більшість його історій були пов'язані з тим, як він пив із місцевими горілку. Я був здивований, що насправді в барах цей напій не стоїть на видних місцях, не такий популярний і навіть не всюди продається.
Коли я приїхав, то був вражений божевільною та химерною архітектурою радянських часів.
А місцеві виглядали дуже милими. Мене здивувало наскільки багато людей тут говорять англійською. Для багатьох я був цікавий тим, що американець – дехто хотів попрактикувати мову, а ще чимало українців розповіли, що хотіли б переїхати до Америки і дивувались, чому я зараз тут.

Мені не вистачило часу, щоб повністю познайомитись з країною. Тому вирішив, що треба приїжджати сюди на відпочинок. Якщо тури були десь поблизу, то заїжджав в Україну.
Як залишився в Україні
Вже півтори року живу тут, тому що моя індустрія через пандемію тимчасово не працює. Чотири роки тому я познайомився з українкою і одружився з нею. Це ще одна причина того, чого я залишився в Україні.

Ми з Світланою познайомились на Tinder у 2017 році. Перед цим у мене було декілька побачень з іншими жінками із сайту. Та багато хто з них шукали чоловіка для одруження. А в мене такої цілі не було.
Зі Світланою ми проводили багато часу разом, гуляли і спілкувались. Вона не схожа на інших українок – їй подобається така ж психоделічна музика, як і мені.
Це привернуло мою увагу. А ще вона смачно готує та робить випічку, хоча працює графічним дизайнером. Світлана родом з Криму і у неї є син, який скоро вступатиме в університет.

Моя дружина дуже любить Україну і не хоче звідси їхати. А я не в захваті від того, що відбувається в штатах. Там є багато речей, які потрібно виправити. Любити США – це добре, але зараз країна стала божевільною. А ще високі ціни стримують мене повертатись назад.

Через мою роботу у мене немає сталого місця проживання, тобто домівки. Моє життя – це постійний рух. Якби не було пандемії, то вже б гастролював по світу, але повертався б на місяць в Україну.

Моїх друзів та родичів мій переїзд збив з пантелику. Для них Україна виглядає занадто чужою. Їх лякає, що тут йде війна і вони хвилюються, що я можу стати її жертвою. Та в самій Америці не так і безпечно. У США за вихідні дні до Дня незалежності з 2 по 4 липня відбулось більше 400 інцидентів із стріляниною, померли більше 150 людей – і це в країні без збройного конфлікту.
Про початок власного бізнесу в Україні
Я живу в районі з великою кількістю барів, на вулиці Межигірській. Але в деяких закладів немає кухонь. Перекусити тут можна тільки шаурмою. Через те, що моя галузь наразі закрита – вирішив готувати і продавати їжу. Також розпродаю одяг в американському стилі через Instagram з доставкою по всій Україні. Купую речі в аутлетах та на блошиних ринках у Києві і Харкові.
Я готую американські сендвічі на доставку з середи по неділю. Доставка безкоштовна по Подолу. Доставляю їжу з 20 по 3 годину ночі. Продаю за 80 грн штуку. Щоб замовити бутерброди, потрібно написати мені в особисті повідомлення.

У мене є помічниця, яка багато років живе на Подолі. Завдяки їй я дізнався про групу "Подоляночка" і зміг опублікувати там допис з рекламою. Вона допомагає мені з пакуванням бутербродів та прибиранням, а ще допомагає спілкуватись з більшою кількістю людей, бо я не знаю українську та російську.

Думаю, що від мого продажу бутербродів мають зиск і самі бари, адже ситі клієнти зможуть довше розважатись і більше випивати. Моїми сендвічами більше зацікавлюються через те, що їх робить американець і всім цікаво зі мною поспілкуватись.

Мені подобається бачити, наскільки сильно мої бутерброди подобаються людям, адже я не професійний шеф-повар. Готую звичайні американські сендвічі, але продукти купляю місцеві. Річ у тім, що американці їдять і п'ють все подвійними порціями. Саме тому у нас проблеми зі здоров'ям. Думаю, що мої бутерброди не варто їсти кождень день, та й і випивати. Але раз на тиждень неодмінно треба ними поласувати.
Хоча українська кухня мені не близька, тут є безліч приголомшливих ресторанів з грузинською їжею. У нас в США таких закладів обмаль. А ще люблю хороші коктейлі і знайти їх в Києві було не проблематично. Моя дружина готувала мені дійсно смачні українські страви, але мені до вподоби індійська, тайська та в'єтнамська кухня.
Що подобається в Києві
В Україні до мене ставляться по-доброму, тому що я – американець. Це змушує відчувати себе комфортно. Київ нагадує мені Лос-Анджелес моєї молодості. Років 20 тому місто більш творче та вільне. В той час не було стільки поліцейських репресій та зацикленості на грошах. В Україні людям не настільки важливі фінансові справи.

Американці вважають, що всі повинні їм щось. Така поведінка не зовсім є здоровою. А все це через доступ до всіх благ.
Українці здаються мені більш невимушеними. Вони менше хвилюються через неважливі дрібниці.
Я вірю в цю країну, бо в неї є величезний потенціал. Україна зможе стати кращою, особливо після того, як Росія перестане воювати з вами. Відчуваю, що це лише початок розвитку держави.

Якось я повертався додому п'яним з бару і трохи заблукав. До мене підійшло троє поліціянтів і почали розмовляти зі мною. Вони погано знали англійську, але змогли показати мені правильний напрямок. В США чи в інших країнах у такій ситуації у мене міг бути гірший досвід спілкування із правоохоронцями. Мені здалось, що люди тут менш агресивні - я відчув себе у безпеці. Саме це змушувало повертатись сюди. А ще хороший бонусом стала наявність доларів – тут з ними з'являється більше можливостей.

Зараз живу у центрі найбільшого міста в країні – та не чую звуки сирен поліції та швидкої допомоги. В Лос-Анджелесі протягом усього дня лунають тривожні сигнали і це означає, що десь аварія, комусь боляче чи погано. Від цих сирен можна збожеволіти. В Києві з цим немає проблем і це теж дає відчуття безпеки.
Коли я переїхав з Лос-Анджелесу, то продав свою машину. У місті майже в кожного є власне авто. Це спричиняє жахливий трафік. З тих пір, як я тут, то ніколи не думав про те, що мені потрібне власне авто. Зараз є Uber, Uklon та інші зручні служби таксі.

Мені подобається гуляти на Андріївському узвозі, на Подолі. Коли хороша погода, то з радістю підіймаюсь до Софіївської та Михайлівської площ. Метро тут чудове – потяги курсують часто і це супер, бо я ненавиджу чекати.
Мінуси життя в Україні
Для мене, як для колишнього жителя Каліфорнії, виявилась складною зима. Мої друзі запитували мене, наскільки холодно тут. Але насправді в деяких частинах США буває прохолодніше. Проте тут холодна пора триває довше. А ще через великі заморозки, ожеледицю люди травмуються та розбиваються автівки.

В той же час бачу проблеми з економікою. Люди живуть не дуже багато, але вони виглядають більш-менш щасливими. Очевидно, що тут гірша медицина. У вас немає доступу до якісної медичної допомоги. Але і в США з цим не все так добре. Менш забезпечені верстви населення змушені продавати будинок, займати чи позичати гроші, щоб зробити якусь операцію. Це виглядає так, наче на хворих людях заробляють гроші – і це засмучує.

Тролейбуси та трамваї виглядають старими, але це через проблеми з економікою.
В Сан-Франциско систему канатних трамваїв 19 століття змогли модернізувати, але при цьому залишити в ретро-стилі.
Мені здається, що непогано було б так зробити і з українським громадським транспортом.

Моя дружина добре розбирається у тому, що відбувається в Україні, в тому числі і в корупційних проблемах. Я чув про те, що людей це турбує та мені здається, що справи з корупцією не такі погані. Все ж у багатих державах теж існує така проблема, зокрема і в штатах.


Share