Зараз я переїхала на Львівську площу і думала, що на новому місці вже не познайомлюсь з сусідами.

Окрім цього, в новому будинку зробила окремий чат і попросила вже знайомих сусідів додати інших. Запросила всіх до себе в гості на чай, щоб познайомитись. І дехто таки прийшов. Таким чином ти знайомишся з одними сусідами, а вони знайомлять тебе з іншими.

Я розумію плюси добросусідства, тому хочу показати людям, що налагоджувати хороші стосунки – вигідно та класно.

Проєкт "Сусіди" створений Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр". Команда складається із чотирьох людей. Наша мета – познайомити людей, які живуть поруч одне з одним, допомогти їм із створенням свого ком'юніті та більше розповісти про історію їхнього району, зокрема Дорогожичів, Сирця, частинки Лук'янівки та Бабиного Яру.

Протягом трьох місяців літа сусіди та сусідки зможуть відвідати різні публічні події. Плануємо робити 2-3 заходи на тиждень. Щочетверга проводимо кінопокази, а кожну суботу – екскурсії, лекції та майстер-класи для дітей. У вересні організуємо кінофестиваль "Сусіди" – спробуємо позв'язати ідею сусідства та пам'яті.

Всі наші події безкоштовні і проходять на відкритому просторі з дотриманням карантинних вимог.

Івенти організовуємо у Сирецькому парку. Це місце популярне серед жителів цього району, туди часто приходять матусі з дітьми та там є багато розваг. А ще проводимо архітектурні екскурсії по району та в Бабин Яр.

Ми подумали, що краще знайомитись із сусідами на їхній локації, а не запрошувати їх в стороннє місце – тому культурні події проходять біля них. Намагаємось показати, що на районі може бути цікаво, а поруч живуть люди, з якими варто проводити разом дозвілля. Та ще й не потрібно витрачати час та гроші на поїздки, щоб відпочити. Вже за перший місяць літа заходи відвідали 600 людей.

Наш основний ресурс промоції заходів – це соціальні мережі. Ще робимо багато друкованих афіш і клеїмо на під'їзди по району. Мене вже почали впізнавати місцеві бабусі – підклеюють плакати, які падають та розповідають про заходи своїм внукам. Хоча приходить пенсіонерів не так багато на події, здебільшого на кінопокази, бо це для них найбільш комфортна і спокійна розвага.

Намагаємось не втрачати зв'язок з відвідувачами та інформувати про наступні заходи – реєструємо на події і надсилаємо по завершенню фотографії з івенту. Робимо відмітки з людьми на сторінках в соціальних мережах. Вони ж поширюють їх до себе і так інші дізнаються, що біля будинку відбуваються якісь події.

Найбільш цікавою подією для місцевих стали кінопокази. На них приходили більше ста людей. Там є можливість отримати культурний контент та поспілкуватись. А приєднатись досить легко, навіть якщо просто вийшов погуляти по парку.

Підштовхують до комунікації людей і майстер-класи. Під час таких івентів батьки допомагають дітям та роблять виставку їхніх робіт в парку. В процесі вони дізнаються одне від одного про місцеві садочки, хороших педіатрів та інші нюанси.

Ініціативних людей у цьому районі достатньо, але вони ще не всі проявились. Сирецький парк відреставрували не так давно. Мешканці збирали підписи, щоб трансформувати парк під свої потреби. Тобто є ядро людей, які можуть організовувати різні місцеві зміни.

Ми вже познайомились із місцевими, які хотіли б долучитись до створення подій. Люди приходять і кажуть, що їм цікаво познайомитись із сусідами, а ще вони хочуть привнести щось від себе. Наприклад, свою допомогу запропонувала художниця, щоб разом організувати якийсь творчий івент. Інша сусідка займається скандинавською ходьбою і пропонує зробити безкоштовний майстер-клас.

Люди розповідають, що у них не так багато місць, де можна зібратись і провести час із сусідами. Там є заклади, але їх кількість не задовольняє попит. Мені здається, що це проблема часу. Якщо показати бізнесу, що тут є спільнота, то можливо все почне розвиватись швидше. Як ось на Подолі – спершу з'являється ідея, а потім бізнес та місто намагається її реалізувати.

Я б хотіла, щоб наш проєкт запустив деякі процеси на районі: активістів, які захочуть робити проєкти, бізнес, який захоче зробити щось для спільноти та місто, яке почує запит громади.

Ми провели декілька лекцій про те, як вибудовувати співпрацю із сусідами. Мінська урбаністична платформа розповіла про сусідські спільноти в столиці Білорусі. Після цієї лекції пішов дощ і всі сховались під альтанкою, а лектори і відвідувачі змогли обмінятись контактами та практичними порадами у неформальній обстановці.

Намагаємось познайомити експертів із спільнотою, щоб люди змогли оцінити важливість тієї чи іншої теми. Вони можуть додаватись в друзі в соціальних мережах і детальніше розпитувати про нюанси.

Вже пройшла екскурсія з Семеном Широчином, на якій він розповів про архітектуру району, радянський модернізм та як забудовувався район. Важливо, щоб люди знали, де вони живуть, чому їхні будинки цікаві та навіщо зберігати такі об'єкти.

Разом з "Мапою реновації" робили замальовки в Сирецькому парку. Там розташований басейн "Чайка", який давно стоїть закритий, хоча його обіцяють передати на реконструкцію. Поруч з парком є й закинутий кінотеатр ім. Ю. Гагаріна. Жителі малювали ці місця і водночас дізнавались про їхню історію та цінність.

Сподіваюсь на те, що такі події звертатимуть увагу місцевих на важливість таких будівель. А в подальшому вони долучатимуться до акцій та інших ініціатив задля їхнього збереження.

На кінопоказах глядачам пропонуємо авторські фільми, які пов'язані із темою проєкту. Ми вважаємо, що на районі є багато людей, яким цікаво їх дивитись. Саме після такого кіно можлива дискусія – спілкування для добросусідства важливіше, ніж сама стрічка.

Я б хотіла продовжити проєкт і наступного року, зокрема запросити більше гостей та глибше попрацювати з авдиторією. Якщо наші події відвідає 1500 людей, то це буде хорошим знаком.

Складно знайомитись у великих сусідських чатах, бо там всі наїжджають одне на одного. Це не дуже комфортно. Але я не зустрічала грубіянів. Зазвичай, люди адекватно відповідають і не проти знайомств. Та треба розуміти межу – до чоловіків, які п'ють пиво на лавиці, не завжди варто нав'язуватись із розмовами.