Чи є перспективи в українського виноробства? Розповідають експерти
Винні карти мішленівських ресторанів і напої зі смаком буряка
Розвиток українського виноградарства та виноробства прогресує, сперечатися з цим важко. Але якими темпами? П'ять років тому цю галузь назвали дуже перспективною та прогнозували деяким брендам великий успіх. 5-6 жовтня у Києві пройде фестиваль сиру та вина Kyiv Food and Wine Festival. З цієї нагоди ми поспілкувались з експертами у галузі про те, чи виправдалися сподівання і що сталося з українським виноробством відтоді, як його назвали перспективним?
Як ви оцінюєте стан українського виноробства сьогодні?

Євгенія Ніколайчук
сомельє, співзасновниця Like a locals wine bar
Як шалено перспективну галузь. За п'ять останніх років ми не стали передовою країною виноробства, але абсолютно точно просунулися на кілька кроків вперед. Українські вина стають все більш цікавими, стабільними і різноманітними. Звісно, рекомендувати абсолютно все, що у нас виробляється, я не можу, але список виноробів і вин, у яких я впевнена, збільшився за останні роки в рази. Я не втомлюся повторювати, що ми живемо в шикарний час, коли історія (в даному випадку виноробна) твориться у нас на очах. І у всіх нас є можливість стати її активними учасниками.

Антон Куц
викладач Wine School
Все стабільно. Великі гравці, які активно закуповують балк (дешевий винний матеріал, — ред.), як і раніше займають основну частку ринку. Середні ростуть в обсязі, намагаючись бути трохи більше і прибутковіше. З'являються невеликі сімейні підприємства. Кожного разу на фестивалях можна побачити нові обличчя. Про зміни законодавства було багато розмов, але глобально нічого не змінилося.

Анна-Євгенія Янченко
винний блогер, критик, засновниця блогу Wild Wild Yeast і "Сомельє в зелених штанях"
Взагалі кажуть, що "вино росте на винограднику". Тобто який виноград, таке й вино. Мені ж здається, що в наших умовах точніше було б сказати, що "вино виготовляють люди". Бо за допомогою старовинних радянських звичок і застарілої техніки можна знівечити будь-який виноград. Через це я хочу зазначити, що за останні 5 років з'явилася велика кількість людей, які хочуть робити добре вино та готові вчитися це робити. Вони відвідують лекції про виноградарство та виноробство, набувають досвіду у подорожах виноробнями світу. І це як на мене — найліпший показник потенціалу розвитку українського виноробства. Якщо ж говорити про великі підприємства, то беззаперечно якість більшості вин також покращилася, особливо в категорії вартості 200 гривень і вище. Розвиток є.
Що за останні п'ять років вас приємно порадувало/здивувало, а що навпаки засмутило?

Антон Куц
викладач Wine School
Прикро, що за останні 5 років не зросла якість вина. У більшості червоних як були овочі в ароматі та смаку, так вони і залишилися. Раніше думав, молоді лози, мало досвіду, через років п'ять обов'язково все вийде. Але зараз лози підросли, досвіду більше, бочки нові закуповуються, але буряк нікуди не йде. Може це фірмовий стиль, я не знаю. Дрібних виробників все ще важко знайти в роздробі і в ХоРеКа, за винятком кількох місць.

З приємного — тривають експерименти: помаранчеві, стиль Амароне, Айсвайн. У Закарпатті нарешті починають розвивати австро-угорські сорти. Як на мене, вони найпотенційніші в західній Україні. Радує, що розвивається винний туризм і для цього розвивається інфраструктура.

Євгенія Ніколайчук
сомельє, співзасновниця Like a locals wine bar
Дуже порадувало, що був прийнятий ряд законодавчих змін: від скасування гуртової ліцензії на продаж до зміни правил отримання ліцензії на виробництво для малих підприємств. Та й в принципі в українському законодавстві з'явився термін "мале виноробство". Дуже порадував попит серед невеликих виноробень і початківців на освітні тренінги з виноробства та виноградарства. І ще крутіше, що більшість із них відійшли від практики "навмання" і почали брати консультації у професіоналів.

Деякі українські виноробні намагаються якось проявити себе за межами України. Наприклад, вино від виноробні "Бейкуш" сьогодні продається в знаменитому лондонському Hedonism Wines і стоїть у карті мішленівського Hide Restaurant. Дивує, що при активному розвитку ресторанів із сучасною українською кухнею, далеко не всі з них у своїх винних картах мають українські вина.

Засмутив той факт, що деякі виноробні, про які 5 років тому можна було говорити як про надію на світле виноробне майбутнє України, сьогодні впали в якості і, на жаль, сильно.

Олег Кравченко
найкращий сомельє України 2011, шеф-сомельє та співвласник WIN bar (Київ)
За цей час відбулися деякі зміни, які позитивно вплинуть на розвиток українського виноробства — скасували ліцензії малим господарствам, які можуть змінити винний ринок України, таким чином простіше офіційно потрапити до кінцевого споживача. Рівень та якість виросли, але не настільки, щоб можна було говорити про український прорив. Радує те, що з'явилось багато невеликих виноробень з різноманітністю сортів із різних куточків нашої країни. А також те, що розвинулись декілька великих виробників, які можуть конкурувати в категорії "ціна-якість".

Анна-Євгенія Янченко
винний блогер, критик, засновниця блогу Wild Wild Yeast і "Сомельє в зелених штанях"
Мене тішить зацікавленість малих виноробів у навчанні та виготовленні вина за технологічними картами, а не "на колінці". Вражає те, як сумлінно деякі підходять до вибору територій під виноградник та як експериментують із сортами та гібридами. Розумієте, вже не просто "що росте, з того й будемо робити", а є розуміння, що не кожний сорт винограду може дати те вино, на яке буде попит. Також добре, що у великих брендів з'явилися преміальні лінійки, які щонайменше кілька років поспіль не змінюються в якості.
Які ваші очікування виправдалися, а які ні?

Анна-Євгенія Янченко
винний блогер, критик, засновниця блогу Wild Wild Yeast і "Сомельє в зелених штанях"
Ну не те, щоб я взагалі колись покладала надії на українське виноробство, тому можна сказати, що я просто приємно вражена тим, що коїться навколо вина та винограду в Україні. Але виноробство вимагає дуже багато ресурсів, перш за все часу, тому краще буде повернутися до цього питання років ще за 5.

Антон Куц
викладач Wine School
У 2014-2015 роках на хвилі патріотизму був справжній бум на українське вино, думав, авторитет і якість дуже виросте. Але за фактом, зараз якщо споживач буде обирати між українським вином за 200 грн або імпорт, у 80% це буде європейське вино.

Євгенія Ніколайчук
сомельє, співзасновниця Like a locals wine bar
П'ять років тому ми багато говорили про необхідність створення захищених українських найменувань. Була навіть ініціатива об'єднатися та просувати цю тему від виноробів у Криму. Сьогодні в нашій країні запущений цей процес за підтримки Європейського Союзу. Я прогнозувала, що виноробство стане для багатьох невеликим домашнім хобі, яке потихеньку почне переростати в бізнес. Так і відбувається. Поки не виправдовуються очікування, що винороби почнуть об'єднуватися для просування зонтичного бренду Wine of Ukraine. Як показує практика, об'єднуватися і працювати в асоціаціях ми поки погано вміємо.

Олег Кравченко
найкращий сомельє України 2011, шеф-сомельє та співвласник WIN bar (Київ)
У більшості компаній, окрім однієї, яка вже давно на ринку, якість значно виросла. Також зріс асортимент. Це дуже радує. Значно виросла якісь ігристих вин. Майже кожне господарство виробляє класичне ігристе. Це дуже круто! Навіть великі гравці ринку, які раніше робили тільки вал, звертаються до нас, сомельє, за порадами, підвищили якість і вивели на ринок преміальні вина. Закарпаття, яке я раніше не дуже хвалив за вал, почало виробляти цікаві та якісні вина з місцевих і міжнародних сортів. За цей час пройшло дуже багато фестивалів і конкурсів за участю українських виноробів, деякі отримали нагороди на міжнародних конкурсах. Тож, загалом, розвиток є, але хотілось би, щоб винна індустрія в Україні стрімко йшла вперед, а не тягнулась.
Чи можна сьогодні порівнювати українські вина із зарубіжними? Які українські вина ви п'єте і рекомендуєте спробувати іншим?

Євгенія Ніколайчук
сомельє, співзасновниця Like a locals wine bar
Так. І я регулярно це роблю. У мене навіть є хобі: сперечатися з тими, хто ну ніяк не може уявити, що українські вина можуть бути цікавими. У більшості випадків я виграю такі суперечки. Мої аргументи — це Екстра Брют від виноробні "Шабо", Розе Піно Нуар від "Шато Чизай", Артанія червоне від "Бейкуш".

Антон Куц
викладач Wine School
Думаю, нам поки зарано бути реальними конкурентами Нового Світу і Європи. Якість дуже нестабільна з року в рік. Сьогодні купуєш певне Шардоне, воно відмінне — через пів року приходить нова партія, зовсім інший продукт. У кожного виробника є одне-два вина, які виходять краще з усієї лінійки. У мене є переконання, що білі в цілому в наших реаліях виходять краще, з ними легше працювати на винограднику і складніше зіпсувати на виноробні. З того, що куштував останнім часом і було непогано: Фурмінт від "Чизай", Шардоне від "Гулієвих", Артанія червоне від "Бейкуш", у "Коблево" та "Шабо" в дорогих лінійках можна знайти відмінні варіанти. Бісер від "Колоніста", ігристе у "Шабо" — і досі непогані. Ну і у маленьких виробників зустрічаються знахідки.

Олег Кравченко
найкращий сомельє України 2011, шеф-сомельє та співвласник WIN bar (Київ)
Українські вина загалом ще зарано порівнювати з винами розвинутих винних країн. Але є виключення — витримані вина від "Колоніст" і виноробного господарства князя Трубецького багато іноземців сприймають із захватом. А наші земляки відправляють їх до Бордо на дегустації "наосліп". Таким винам потрібен час для витримки. Щоб насолоджуватися тут і зараз, є Піно Гріджо, Каберне Резерв і Шардоне від "Шабо", наприклад. Ціна та якість суперові. Або більш оригінальні та модернові "Бейкуш" з їхніми купажами Артанія біле та червоне, та експериментами з різними сортами, як Шардоне-Рислінг, Пінотаж, Альбаріньйо чи Тіморассо. Саме цих виробників я з задоволенням пропоную гостям у своєму барі. А також класичні ігристі від "Колоніста" та "Шабо".

Анна-Євгенія Янченко
винний блогер, критик, засновниця блогу Wild Wild Yeast і "Сомельє в зелених штанях"
Суб'єктивно можна порівнювати. Я кожний раз, коли дегустую українське, подумки шукаю йому аналог у світі, до того ж використання певних сортів винограду тебе просто зобов'язує це робити. Так от, якщо брати до уваги лише вина, виготовлені без вад, не з гібридів, вже бутильовані, то певна, що десь 10% буде складно відрізнити від іноземних. Якщо брати преміум вина, то відсоток вище. Але тут вже потрібно порівнювати вартість цих вин.

Коли в мене питають пораду щодо вина, я майже завжди рекомендую "Шабо" та "Бейкуш". Вина цих виноробень найменше мене розчаровували та демонстрували статичну якість, саме тому я їх рекомендую.
Які ваші прогнози на наступні п'ять років?

Антон Куц
викладач Wine School
Вірю, що з'явиться нормальне законодавство з розбиттям на зони, де будуть прописані правила з виробництва. І тоді все буде добре.

Варто очікувати збільшення кількості гаражних виноробів, а також поліпшення якості вин, які вони виробляють. В українському виноробстві стала з'являтися все більш яскраво виражена сімейна історія. І тренд на сімейні виноробні тільки посилиться. Активний розвиток виноробства у "нетипових" виноградарських зонах України: від Хмельницької області до Києва і Харкова. Інтерес до українських вин значно зросте серед українських сомельє і знайти пляшку українського вина у винній карті будь-якого ресторану стане легше.

Олег Кравченко
найкращий сомельє України 2011, шеф-сомельє та співвласник WIN bar (Київ)
Щодо розвитку винної індустрії, то я вважаю, що в України є майбутнє, але потрібна державна програма, яка підтримає та врегулює це становлення. Потрібна культурна робота з популяризації вина не тільки з боку сомельє та винних ентузіастів. Але я впевнений, якісного вина, його розмаїття стане більше. Та і в цілому виноробів. У ці найближчі п'ять років я теж хочу ступити на цю стезю та зробити своє вино!

Анна-Євгенія Янченко
винний блогер, критик, засновниця блогу Wild Wild Yeast і "Сомельє в зелених штанях"
Мені здається, що оскільки змінюється рівень обізнаності споживача, то й виробники вина не можуть ігнорувати потреби суспільства та будуть покращувати якість. Це про великі підприємства. А от щодо малих виноробень, вважаю, що за наступні роки виноградарі мають знайти сорти, які дуже пасують клімату та теруару, та навчитися з ними працювати, продукуючи чисті якісні вина.

Як бачимо, в чомусь думки експертів кардинально різняться, в чомусь абсолютно збігаються. Контрастність деяких думок у цьому випадку — своєрідний двигун прогресу. Адже часто все відбувається "від зворотного", аби довести, що може бути краще.

Невіддільною частиною розвитку винної культури стали фестивалі. Вони виховують як виробника, так і споживача. Це можливість спілкуватись, розширювати горизонти та розвиватись. Вже 5-6 жовтня на ВДНГ відбудеться Kyiv Food and Wine Festival, який протягом п'яти років має за головну мету розвиток українського виноробства. Отож, у нас є прекрасний привід самостійно оцінити стан справ у галузі та відкрити для себе щось нове.


Share