Марія Сорокіна за освітою – програміст, та окрім написання кодів, дівчину завжди цікавила мода. На останньому році навчання вона закінчила курси стиліста у Донецькому інституті конструювання й моделювання одягу.

У 2014 році, із початком війни, Марія переїхала з Донецька до Кропивницького. Там вона працювала у сфері будівництва енергоефективних будинків. "Поступово я почала входити в екологічну тусовку і дізнаватись про сортування сміття, парникові викиди тощо".

Тоді дівчина вирішила, що відходи можна використати повторно, аби вони не потрапили на сміттєзвалище.

Перші експерименти почались у 2016 році, коли Марія переїхала до Києва. Тоді дівчина вирішила подивитись, чи вдасться їй щось зробити із розплавленого пластику. Подрібнивши пластикові кришечки, вона розплавила їх на плиті у формі для печива "Горіх". "Ця форма назавжди була зіпсована, але колись вона буде нагадуванням, із чого все починалося", – згадує вона.

У кінці травня 2017 року почалися більш серйозні спроби дати друге життя пластику. Сім-вісім місяців Марія експериментувала у київському хакерспейсі Hacklab, пробувала переплавляти пластик та скло, щоб робити прикраси, але врешті-решт зрозуміла, що без спеціального обладнання їй не впоратись. Тоді Марія разом зі своїм партнером власноруч зробили термопласт (спеціальний пристрій, що розплавляє пластик і витискає його у прес-форму). Усю інформацію для цього шукали в інтернеті.

Навчання, згадує дівчина, дало розуміння, як працюватиме бізнес. Саме тоді був створений перший серійний виріб. "Це були сережки-краплі і значок такої ж форми. Перший пластик для них ми взяли з дому".

Крапля, каже Марія, має символізувати маленькі екологічні вчинки, які люди роблять щодня, наприклад, звичка пити каву із термокружки. "Це крапля в морі, і, здавалось би, нічого від цього не зміниться, але кожне море, кожен океан складається з такої краплі, і все залежить від того, яких крапель буде більше, екологічних чи ні".

Для виробництва прикрас Марія орендує невеличку площу на заводі біля метро "Бориспільська". Дизайн прикрас розробляє сама.

Процес виробництва виглядає наступним чином: спочатку пластик подрібнюють, плавлять, а потім витискають у форму, чекають, поки він охолоне і витягують. Потім вироби вручну дошліфовують. На один виріб йде в середньому 20-30 хвилин.

Пластик для майбутніх прикрас Марія бере на станції сортування "Україна без сміття" та в мережі салонів краси G.Bar.

Наразі це всі джерела, звідки ми беремо пластик. Нам його навіть забагато. Іноді друзі і просто звичайні люди пишуть, що хотіли б передати нам пластик на переробку. Та у нас поки немає змоги переробляти таку кількість. Коли збільшимо продажі, сподіваємось, що зможемо приймати пластик і від населення".

Для re-beau використовують пластик із маркуванням № 2 та №5. "Це поліетилен і поліпропілен. З ними доволі безпечно працювати при переробці і їх безпечно носити на собі. Це ті типи пластику, з якого роблять багаторазовий посуд, який можна ставити у мікрохвильову, розігрівати у ньому їжу".

З одного флакону з-під шампуню виходить від 3 до 5 виробів.

Наразі Марія Сорокіна є єдиним власником проекту, але допомагають із роботою ще три члени команди на волонтерських засадах. "Відповідаю за все я, коли мені потрібна допомога, я або запрошую друзів, або наймаю працівників погодинно. На жаль, ми ще не виросли до такого об'єму продажів, щоб найняти full-time працівників".

В асортименті re-beau є 15 видів сережок і брошок. Скоро має з'явитися намисто й кулони.

Також бренд найближчим часом почне шити сумки із рекламних банерів. "ПВХ взагалі не переробляється, цей пластик надшкідливий для природи. Тому важливо хоча б подовжити його життя, використавши вдруге", – каже засновниця re-beau.

"Ми запартнерились із нашими друзями, які доволі часто використовують такі банери. Сумки будуть декоровані спеціальними прикрасами також із пластику".

Діапазон цін на прикраси – від 100 до 300 гривень. На сумки-бананки ціни будуть від 200 до 500 гривень.

Перші продажі прикрас re-beau були здійснені під час еко-марафону, який влаштовувала "Україна без сміття" весною 2018 року. "Там був намет, ми дуже просто оформили вітрину, продажів було небагато, бо про нас ніхто ще не знав".

Потім був створений сайт-візитівка. Сайт продажів наразі у розробці. "Ми почали писати пости про нашу продукцію, і важливо, що я ділилась з друзями інформацією, про те, чим займаюсь. Вони підтримали нас, робили репости. А далі про нас почали писати журналісти".

Марія поки не шукає інвесторів, ріст підприємства планується за рахунок власних коштів. Але бренд re-beau у вересні 2018 року виграв грант на 50 тисяч гривень на конкурсі Social Impact Award:

Разом з експериментами Марія зі своїм колишнім партнером вклали від 2 до 3 тисяч доларів власних коштів.

"Бренд вже зараз в плюсі, але питання в тому, що це невеликі гроші, на які можна жити і платити зарплати. Не можу зробити поки публічний прогноз, з якою інтенсивністю будемо розвиватися".

10% прибутку від прикрас із переробленого пластику йде на прибирання річок і лісів. "Влітку у нас були непогані продажі, і частину із цих грошей ми пустили на прибирання Національного природного парку "Синевир" разом із волонтерами. Зараз ми збираємо гроші на толоку в Києві", – каже дівчина.

Після прибирання 2 гектарів парку "Синевир" волонтери зібрали шість промислових мішків зі сміттям, чотири з них виявились вторсировиною і їх віддали місцевому заготівельнику.

Найяскравіший пластик Марія взяла для re-beau, з нього вийшла капсульна колекція для Ukrainian Fashion Week, близько 20-25 прикрас (колекція створювалась у колаборації із Софією Русинович).

"Що не візьми, для стартапу це буде або помилкою, або проблемою. Починаючи з того, скільки ми витрачали грошей на невдалі експерименти. Одна із великих проблем стартапу – це розфокус, коли ти хочеш робити одразу багато всього". Марія згадує про чисельні експерименти із плавкою скла, щоб виготовляти прикраси, але це окрема технологія, яка вимагає спеціалізованого обладнання:

"Ще під час навчання на першому бізнес-акселераторі нам було складно доводити, що ми не займаємось якоюсь фігнею, що ідея має фінансові перспективи. На нас дивились так: "Що? Зі сміття прикраси робити?". Але ЗМІ дуже дружньо до нас поставились і багато розповідали про нас людям, тому такої реакції більше нема".

Наразі прикраси можна придбати через Facebook і Instagram. Також власниця бренду веде переговори із магазинами українського одягу, щоб поставити там офлайн-полиці:

"Я хочу втілити це в життя у декількох мережах до кінця цього року, але не знаю, чи встигнемо. Мені хочеться, щоб потенційні покупці могли приміряти наші прикраси в офлайн-магазині, щоб клієнт, який не в темі сортування, побачив привабливі сережки, а з буклету прочитав, що це із вторсировини".

Також Марія має в планах розширювати географію продажів та виходити на європейський ринок.

"Поки що не пробували іноземні торгові майданчики, бо спершу потрібно налагодити процес виробництва та продажу в Україні, але однозначно, це в наших планах, адже ми розуміємо, що наш найбільший ринок – за кордоном. Sustainable fashion найбільш розвинена, наприклад, у Лондоні. В Україні цей ринок лише зароджується, а в Європі він вже сформований".