Найнесподіваніше і просте поєднання - австралійський щільний вишнево-перцевий Шираз і насичений, "домашній" смак смаженої картоплі. Тієї, де багато сала, цибулі, перцю і часнику. Неймовірно сильна комбінація, де не має місця елегантності, а хвацьким веселощам і пантагрюелівському погляду на життя.

Літній салат зі скибочок кавуна, фети і м'яти з рожевим вином (обов'язково несолодким). Поєднання очікуване, але не очевидне. Не дарма ж рожеві вина вважають найбільш "гастрономічними".

Всі цього бояться або запивають сухим вермутом. В цілому, вже непогано, але ми ж любимо приємні винні збочення, тому оберемо помаранчеве вино з Грузії або Словенії. Легка терпкість вина відразу подружиться з пікантною гірчинкою цих продуктів, і ми точно залишимося задоволеними.

Качина грудка конфі з темним рисом і буряковим сиропом. Легко уявити цю страву, правда? Неординарною і доречною пропозицією буде рожеве шампанське брют. Це цілий набір свіжих червоних ягід: суниці, червоної смородини, малини. Для дичини – це чудова пара, чи не так? Повірте, кислотність шампанського розріже жирність качки, як гострий меч.

Одне з моїх перших смачних та несподіваних відкриттів. Було б логічно запропонувати щось кріплене та солодке, але я пішов іншим шляхом. Перед подачею десерту в келиху часто може ще залишитися значна порція насиченого сухого ягідного і терпкого вина. Ложка морозива, щедрий ковток вина і надзвичайним чином в післясмаку зникає алкоголь, зухвалість і винні таніни. Вино, як улюблений соус, відмінно доповнює десерт.

Давайте будемо чесними один з одним - всі ми іноді грішимо картоплею фрі в фастфудах. Ви здивуєтеся, але насичений смак і хороші таніни Каберне-Совіньйон відмінно впораються з солонуватою і жирною картоплею фрі, ідеально доповнюючи один одного.

З помаранчевим третього не дано: вам воно або подобається, або ні. І якщо ви його розумієте, тоді можете сміливо з ним експериментувати. Завдяки унікальним танінам і смаку до нього підійде і жирне червоне м'ясо, і така ж жирна риба, ба, навіть витриманий потужний сир. Післясмак після таких комбінацій завжди більш оригінальніший, ніж від класичних поєднань.

Це те, з чого я почав будувати свої еногастрономічні пари - чилійський, не надто щільний, але надзвичайно ягідний і пряний Карменер і смажена качка. А якщо ми вирішимо додати сливовий соус або соус з чорних ягід, ефект посилиться в декілька раз.

Ігристі вина вже давно в тренді, а їх популярність і споживання зростають з року в рік. Не так давно ми проводили еногастрономічну вечерю з шампанським. І одним з найбільш яскравих поєднань, за яке проголосували всі, стало севіче з сібаса, презентоване на висушеній риб'ячій шкірі і злегка гострувате цитрусове і вінтажне шампанське "Блан де блан брют Натюр".

За рахунок щільної і витриманої структури 100% Шардоне з нотками випічки і пряженого вершкового масла ідеально доповнило страву.

Наприклад, абсолютно геніальне поєднання морських гребінців під вершково-шафрановим соусом зі злегка солонуватим Manzanilla.

Ну, і на десерт вершкове морозиво з інжиром під топінгом з Pedro Ximenez, звісно з тим же Pedro Ximenez. Bon appetit!

Найцікавіше в світі еногастрономії відбувається за межами столичних ресторанів і гастро-фестивалів. Варто від'їхати від Києва на 20 км, як опиняєшся в гастрономічній пустелі, де готують смачно, але й гадки не мають, як поєднувати їжу з вином. Зазвичай вино має статус несерйозного напою для жінок з шоколадкою або для людей, яким здоров'я не дозволяє пити горілку.

Але цікаво, що саме в периферії мені довелося скласти незвичайні пари вина та їжі - з холодцем, голубцями, дерунами та борщем. Це було весело, іноді стрьомно і завжди в форматі виклику - "Вино завжди доречно? Окей, а що ти скажеш на це, великий столичний сомельє!".

У 2012 році я відпочивав з друзями в Сімеїзі, в наметовому містечку біля моря. Одного разу ми наловили повний казанок крабів і зварили їх з сіллю і травами. Друзі взяли пиво, а я - біле вино Satera від виноробні Esse Ігоря Самсонова, здається це був Кокур. Не куштував нічого смачнішного в житті ніж це поєднання - в поєднанні з білим трав'янисто-мінеральним вином м'ясо краба здавалося омаром. Тоді я зрозумів принцип локальної еногастрономії - продукти, народжені на одній землі, завжди будуть смачні в парі.

Найбільше еногастрономічних експериментів у мене було з суші. Почалися вони з класики ще в юнацтві, коли в суші-ресторанах радили солодке сливове вино до цієї страви. І начебто було непогано, поки я не зрозуміла, що може бути ще краще.

Пізніше я раділа тому, як добре до суші підходять Рислінг і напівсолодке ігристе. Але чим була дійсно приємно здивована, так це поєднанням суші і Мерло. Здавалося б, несумісні речі, але сливові нотки в Мерло + суші + соєвий соус - це якесь супер-комбо.