БЖ і Buro 24/7 продовжують спільну серію матеріалів. У рубриці "Мистецтво випивати" на Buro 24/7 відомі люди розповідають про свої стосунки з алкоголем, а в рубриці Bla Bla Bar на БЖ – про те, в яких київських закладах їм п'ється душевніше всього.

Цього разу наш співрозмовник – господарка бару "Буду позже" Валерія Нойман.

Мій перший у житті коктейль називався "Блакитні Гаваї". Я замовила його в кафе "Шоколад" на Шота Руставелі, тоді було дуже модно туди ходити. Коли мені його принесли, я подумала: "Це юппі?". А потім спробувала і зрозуміла, що це велике наїбалово. Віддайте мої гроші! Це неможливо пити! Після цього я довго не дивилася на коктейлі.

Моє улюблене місце в Києві – "Буду Позже", звісно. Якщо тобі некомфортно у власному барі, значить не варто ним взагалі займатися.

Я обожнюю місце, якого немає – "Торф", тому що там всі свої. І те, що відбувається в "Торфі", залишається в "Торфі". Це сім'я, як би це пафосно і нерозумно не звучало.

"Бармен Диктат" – там багато місця і це абсолютний антипод "Буду Позже". Він галасливий, величезний, з кухнею – це важливо. Це не бар "для білих". Так жартував Геша (Геннадій Соломін, шеф-кухар Бармен Диктату й Торфу). Вони з Татою Кеплер після премії "Сіль" придумали премію "Біль" з абсолютно чудовими номінаціями. "БП" у них отримав премію "Найкращий бар для білих".

У "Бармен Диктаті" варто спробувати коктейль Black Slap. Вони його розробили спеціально під нашу БДСМ-вечірку в "БП". Там горілка, настояна на каві, й вершки. Він трохи підлий, тому ти легко випиваєш штук п'ять, а потім розумієш, що якщо ти встав – то вже добре. Взагалі у них можна пити все, тому що в "БД" є Льоша Отрашевський і Кирило Маслєнніков. Для мене скоріше де пити – це у кого пити. Так ось з їхніх рук я вип'ю все.

Якщо тобі некомфортно у власному барі, значить не варто ним взагалі займатися.

Я вип'ю все з рук Артема Скапенко. Я ще не була в його новому барі Loggerhead. Але коли він працював у "Паровозі" й "Алхіміку", мені у нього дуже смачно було.

Андрій Ковальов – давно не пила з його рук. В "Алхіміку" мені не дуже комфортно, це не моє місце. Напевно, тому давно нічого не пила з рук Ковальова.

У Надіра, котрий Hendrick's бар, є Dusty Martini – дуже смачний, дуже сухий і дорослий коктейль.

Коктейлі потрібно пити заради смаку, не заради ефекту. Кожен несе свій настрій. Для мене "Космо" – це літо, реготливе, красиве, в рожевій сукні, з величезною спідницею і скажених босоніжках. "Негроні" – це така осінь, але дуже красива, з промінчиками, що пробиваються через жовте і червоне листя, вона вже трохи холодна, але ти все ще висовуєш ніс на сонце і грієш його.

Для мене "Космо" – це літо, реготливе, красиве, в рожевій сукні, з величезною спідницею і скажених босоніжках.

Tommy's Margarita у мене асоціюється тільки з Фаготом. У якийсь із вечорів, коли у нас в "Буду позже" була літня тераса, прийшов наш "Торф" і ми здвинули усі столики в один "весільний". Весь вечір Олег просив Tommy's Margarita, та "покисліше". Дев'ять штук він їх випив!

Бармени "Паровоза", якщо я не помиляюся, першими стали говорити з відвідувачами, тобто з'явилася контактна барна стійка в класичному її розумінні.

Коли п'єш, важливо розуміти, чого ти не хочеш, а далі просто потрібно дивитися за настроєм.

Раніше мені було простіше. Мене ніхто не знав, я могла легко завалитися в який-небудь бар, напитися, фліртувати з ким завгодно і все було добре, не було зайвих питань.

Вова Повзун – це історія про ідеальну людину за баром. Він не просто знає своє ремесло, але ще й освічений, ділиться своїми знаннями починаючи від алкоголю і закінчуючи історією мистецтва XIX століття. Це дуже підкуповує та прив'язує до людини. А інакше "про що з тобою пити".

З неймовірною повагою ставлюся до Ірини Машихіної. Але пити швидше буду з її рук, а не її протеже. Вони, як на мене, не дотягують.

Мені в кредит можуть налити практично скрізь, де я розмовляю з барменами.

У Києві стали модними бари з кальянами. Для мене це жах. Коли в БП дзвонять і питають, чи є у нас кальян, я говорю: "Дівчина! Мила моя, хороша, це коктейль-бар. Приходьте пити! Навіщо вам смоктати цю трубку?".

Мені в кредит можуть налити практично скрізь, де я розмовляю з барменами.

Продовження розповіді Лєри про берлінський бар, який надихнув на відкриття свого, про відчуття по той бік бару, про похмільну цікавість та підпоювання чоловіків - читайте в рубриці "Мистецтво випивати" на Buro 24/7.