За останні кілька років у рамках декомунізації, у будівельній гарячці і просто через недбалість Київ втратив безліч цінних об'єктів. Новини про знесення старовинного будинку заради чергового ЖК, знищення скверу заради торгового центру, розширення магістралі за рахунок парку стали з'являтися все частіше.

Ми склали далеко не повний список значущих втрат останніх років і вирішили розповісти про них докладніше.

Мозаїка на школі №141 на Русанівці

Адреса: бульвар Ігоря Шамо, 5
Автор: невідомий
Роки: початок 1970-х

 

 

У 1960-х роках, коли більшість будівель були типовими і досить непоказними, у мову радянських архітекторів увійшов термін "синтез мистецтв". Малося на увазі використання в архітектурі будівель рельєфів, мозаїк і карбування. В основному це стосувалося громадських будівель: шкіл, корпусів вузів, поліклінік, кінотеатрів, хоча іноді мозаїками прикрашали і житлові будинки (наприклад, на проспекті Перемоги).

У 1960-ті роки мозаїки на наукову і дитячо-юнацьку тему масово з'являлися на київських школах. Одна з них, із піонерами в червоних галстуках, з'явилася на школі № 141 на бульварі Шамо (раніше — Давидова).

 

 

У 2015 році під час ремонту школи мозаїку збили — її рельєф заважав утеплити стіну. Керівництво школи вирішило випередити закон про декомунізацію, незважаючи на те, що червоні краватки можна було зафарбувати жовтим і синім.

Школа № 141 виявилася унікальною — на інших київських школах мозаїки при термомодернізації обійшли стороною, а на мозаїці однієї з троєщинських шкіл слово "комунізм" просто зафарбували червоним кольором.

Утеплення театру драми і комедії

Адреса: проспект Броварський, 25
Автор: невідомий
Рік: 1987

 

 

Схожа історія трапилася і з розташованим по сусідству з готелем Театром драми і комедії на лівому березі Дніпра. Будівля була споруджена в 1990 році у стилі постмодернізм. При будівництві використовували "класичні" для модернізму матеріали — білий інкерманський камінь і анодовані алюмінієві рами, проте форма будівлі характерна для традиційних театрів.

Навесні 2017 року керівництво театру вирішило провести ремонт фасаду. За майже 30 років облицювальний камінь місцями розкришився. Замість заміни фрагментів, котрі відпали, і чистки фасаду було вирішено утеплити будинок мінватою, а потім обштукатурити. Колір для стін вибрали блідо-рожевий, а алюмінієві рами кольору бронзи замінили білими склопакетами. В результаті театр став схожим на китайську підробку самого ж себе.

Графіті на площі Європейській

Адреса: вул. Грушевського, 4
Автор: художник Sociopath
Рік: 2014

 

 

Одна з найгучніших історій початку вересня. Власник магазину елітних меблів "Емпоріум" на Європейській площі Ігор Даценко вирішив зафарбувати графіті "Ікони революції", що знаходяться під охороною. Графіті з Лесею Українкою, Тарасом Шевченком та Іваном Франком у стилістиці Євромайдану з'явилися на фасаді будівлі Академії наук під час революційних подій, ставши одним із візуальних символів Революції Гідності.

Під час бурі в соцмережах Даценко накидався з погрозами на користувачів, вигадував відмовки: мовляв, його підставили, а насправді він не наказував знищити графіті. Сам автор "Ікон", художник під псевдонімом Sociopath вважає відновлення можливим — у нього все ще зберігаються оригінали картин, всі у кіптяві від майданних багать.

Панно на станції метро “Палац “Україна”

Адреса: станція метро "Палац "Україна"
Автори: Т. Целіковська, А. Крушинський, Н. Альошкін
Рік: 1984

 

 

Не секрет, що кожна, навіть найбільш непоказна станція київського метро має власний унікальний дизайн, присвячений її розташуванню або назві. Станція "Палац "Україна", відкрита в 1984 році, оформлена в червоному кольорі, котрий відповідає її первісній назві "Червоноармійська". Станцію перейменували в 1993 році, але дизайн — колони, облицьовані червоною смальтою, і три композиції на тему Червоної Армії були збережені.

У 2015 році після прийняття закону про декомунізацію панно з червоноармійцем і символікою Червоної Армії були закриті металевими листами. Метро могло підійти до декомунізації творчо (наприклад, як із зображенням театру замість барельєфа з Леніним на "Театральній"), проте перемогло бажання заощадити.

Будинок з ромашками на Златоустівській

Адреса: вул. Златоустівська, 35
Автор: невідомий
Рік: 1910

 

 

Невеликий двоповерховий особняк на перетині вулиць Златоустівської та Павлівської був побудований у 1910 році. На фасаді будівлі був барельєф із ромашками, що виділяло цей непримітний будиночок серед безлічі інших київських дореволюційних садиб.

Випадок цілком київський — незадовго до зносу будинок позбавили охоронного статусу, потім оперативно знесли. Це сталося рік тому. На його місці зараз однією з державних будівельних корпорацій споруджується черговий громіздкий житловий комплекс.

Будинок на розі Павлівської та Дмитрівської

Адреса: вул. Дмитрівська, 60/19
Автор: невідомий
Роки: 1910-ті

 

 

Так само оперативно був знищений сусідній будинок. У травні 2016-го буквально за кілька днів розібрали триповерховий будинок на перетині вулиць Дмитрівської та Павлівської, де за радянських часів розташовувався овочевий магазин.

На його місці планується спорудження дев'ятиповерхового будинку в стилі ранніх 2000-х. Тоді ж, 15 років тому, район затишних "письменницьких" вулиць (Тургенєвська, Некрасовська, Гоголівська) з малоповерховою забудовою перетворився на багатоповерхове гетто в самому центрі столиці. Обидва будинки — цей і згаданий вище будинок з ромашками — були останніми форпостами старого Києва на колишній Солдатській слобідці.

Горельєфи на "Українському домі"

Адреса: Хрещатик, 2
Автор: В. Борисенко
Рік: 1982

 

 

"Український дім" на Європейській площі (спочатку це була українська філія музею Леніна) — типовий представник "імперського" радянського модернізму. Це масивна будівля, облицьована мармуром, з класичною колонадою і горельєфами по периметру.

Всупереч заповідям декомунізації будь-яка унікальна, нештампована мозаїка, будь-який барельєф або горельєф цінні як приклади стилю, який уже ніколи не повториться. Горельєфи на "Українському домі" цінні подвійно — це зразок рідкісних кутових рельєфів, у яких скульптор зумів обіграти кут 90 градусів.

 

 

Однак у 2016 році директор "Українського дому" Юрій Стельмашук вирішив інакше. В один день роботи скульптора Валентина Борисенка просто почали різати, виправдовуючи свої дії декомунізацією — і це при тому, що горельєфи не включені в списки на демонтаж. Знищення вдалося зупинити, але на одній з фігур залишилися сліди "болгарки". Зараз горельєф закритий національним прапором.

Фото: tourinfo.kiev.ua, abcnews, censor.net.ua, inforesist.org, korrespondent.net, rusankovka.org.ua, rysanovka.kiev.ua, VladDonskoy, kr16, kiev.parentsportal.com.ua, Олег Тоцкий, unn.com.ua, Т.Довгань/delo.ua, starkiev.com,  segodnya.ua, novostroykitut.com.ua, Rasal Hague, Sociopath, 24tv.ua.