Закінчився експеримент, який мав показати, чи бути Контрактовій площі та частині вулиці Сагайдачного пішохідною зоною.

Рух автомобілів там заборонили 1 серпня. Київська влада взяла півтора місяця, щоб зрозуміти, чи влаштовує таке рішення містян і наскільки воно ускладнить ситуацію на дорогах.

Поки майбутнє пішохідної зони вирішується, ми вирішили поговорити з жителями Подолу, власниками місцевих закладів, водіями та урбаністами про те, що змінилося після перекриття Контрактової і чи варто повертати туди автомобілі.

Жовтим позначена пішохідна зона на площі Контрактовій і вулиці Сагайдачного


Анна Шелестун, живе на розі вулиць Сагайдачного і Андріївської

Я живу начебто в пішохідній зоні, але начебто й ні. Оскільки пішохідна зона починається після вулиці Андріївської, то до мого парадного легко під'їжджають таксі. З іншого боку, я можу сісти на велосипед і через п'ять метрів опинитися на дорозі без автомобілів.

Після перекриття вулиці Сагайдачного людей, що гуляють, стало набагато більше, а значить — більше цікавих персонажів. Я люблю за ними спостерігати.

Нещодавно зустріла попа, який медитував на хенг-драм у виконанні старого хіпаря.

Трохи раніше бачила хлопця, який їхав по вулиці Сагайдачного на одноколісному велосипеді і при цьому награвав на губній гармошці нехитру мелодію. Взагалі персонального транспорту значно побільшало: і велосипеди, і лонгборди, і самокати — всі тепер розсікають по вулиці Сагайдачного.

А ось із громадським транспортом проблеми. Точніше, з зупинками — вони зникають за дуже загадкових обставин. Ось, наприклад, історія про автобус № 62. До мене приїхала погостювати бабуся, і ми вирішили поїхати в Ботанічний сад. Всі знають, що туди йде 62-й автобус, всі знають, що він зупиняється на перетині вулиці Сагайдачного та Боричевого спуску. Приходимо ми на цю зупинку, а там таке непоказне, пошарпане оголошення на стовпі: "Так, мовляв, і так, зупинка 62-го автобуса переноситься на вулицю Боричів Тік». А Боричів Тік і Боричів узвіз — це ж різні вулиці. Впевненим кроком я веду бабусю здійснювати сходження на Боричів Тік. Але дійшовши до бразильського посольства, ми розуміємо, що ніякої зупинки там немає і не було. Бруківка є, пам'ятки історії є, автомобілі є, навіть пробки — і ті є! Пробки на Боричевому Току — це ж взагалі нонсенс!

Боричів Тік, вулиці Покровська і Братська завжди були тихими і спокійними, бо весь транспорт брала на себе вулиця Сагайдачного. Тепер усе навпаки — задвірки тріщать по швах від автомобільного потоку, а стометрівка на вулиці Сагайдачного радо зустрічає гостей, жителів і бомжів Подолу. Останніх, до речі, знедавна  стало ще більше.


Юля, живе на вулиці Межигірській

Я пішохід, і для мене особливих змін не відбулося. Правда, тепер трохи незвично шукати 62-й автобус. Його зупинку перенесли від пам'ятника Сковороді до музичного театру, але оголошень про це ніде не почепили.

Те ж саме зі 114-м маршрутом. Досі не знаю, де він зупиняється на Поштовій. Потрібно перевіряти методом проб і помилок. Але згадані незручності не пов'язані безпосередньо з тим, що ці зони стали пішохідними. Просто мерія не подбала про інформаційний супровід, і це їхня помилка.

Ще не подобається, що величезний шматок Контрактової площі все одно відданий машинам і він, по суті, — парковка.

"Пішохідність" вулиці Сагайдачного мені подобається. Там стало більше людей, з'явилися вуличні музиканти. На Контрактовій площі це поки що не відбилося — адже там реконструкція і паркан. Взагалі, за моїми суб'єктивними відчуттями, Поділ став менш транзитним: тепер через вулицю Межигірську їздять менше, більше — через Набережну.

І ще мені здається, що для того, щоб вулиця Сагайдачного остаточно стала пішохідною, потрібно відійти від візуального розділення тротуару та проїжджої частини, тому що люди за інерцією ходять краєм дороги. Може, лавочки по центру поставити треба чи горщики з деревами. Дуже цього хотілося б.

З викликом таксі нічого не змінилося. Машини і раніше іноді заїжджали через Набережно-Хрещатицьку.

У плані простору для пішоходів мене радує Вільнюс. Мені здалося, що там мало машин. Головна вулиця, проспект Гедиміна, вузька, і через кожні сто метрів — пішохідний перехід. Є пішохідні вулиці, вони милі і туристичні.


Гванца Ебралідзе, мешканка Подолу

Поки що бачу більше негативу, ніж позитиву. Площа Контрактова закрита для проїзду автомобілів, але все одно не задіяна пішоходами так, як передбачалося. Там немає інфраструктури.

Це голе місце, вкрите асфальтом.

Раніше воно слугувало хоча б для паркування, тепер паркуватися не можна, але й люди там теж не ходять. Потік пішоходів як ішов повз Гостиний двір на вулицю Сагайдачного, так і йде.

Я живу на вулиці Лук'янівській, і більшу частину життя проводжу на Подолі. Гуляю, ходжу по магазинах і в кіно. Раніше мені було зручно приїхати на автомобілі, припаркувати його і далі ходити пішки. Тепер машину залишати ніде. Я можу відмовитися від неї, але не повністю. Все одно потрібно поїхати в супермаркет, а біля того ж "Сільпо" тепер паркуватися не можна. Нам із чоловіком доводиться залишати машину далі і йти до неї, навантаженими сумками.

Розумію, що ми повинні дбати, щоб у місті ставало менше автомобілів. Але навряд чи цієї мети можна досягти таким чином. Зараз машини просто перемістилися на сусідні маленькі вулиці. Там тепер цілковитий хаос. Люди паркуються навіть на пішохідних переходах. А як тим, хто живе на цих вулицях? Впевнена, вони просто задихаються від вихлопних газів.


Надя Перевізник, співласниця PR Bar на вулиці Сагайдачного, громадська активістка

Пам'ятаю, у 2012 році ми з подругою йшли ввечері по вулиці Сагайдачного — безлюдно і сумно. Не було нічого, що хоча б віддалено нагадувало тусовку. Тобто закладів було повно, але в них ніхто особливо не сидів. Все змінилося у 2016 році, коли відкрилася відреставрована Поштова площа. Після цього вулиця Сагайдачного поступово почала оживати.

Ми відкрили PR Bar два з половиною роки тому, коли вулиця Сагайдачного ще не була тусовочним місцем. Але вже тоді я знала, що є муніципальний проект, згідно з яким центр, Поділ і всі історичні зони повинні з часом стати пішохідними. Я від самого початку була обома руками за це.

Погляньте, як останнім часом змінилися ресторани на вулиці — всі вони стають плюс-мінус гастрономічними. Туди зайшов Лібкін [власник ресторану "Риба у вогні" на вул. Сагайдачного], нарешті здалося "Старе Запоріжжя", і на його місці з'явився ресторан "ДжонДжолі", відкрилися авторські крамниці та кав'ярні третьої хвилі типу "Світ кави".

Наш заклад не залежить безпосередньо від зовнішнього трафіку, він дає 20-30 % відвідувачів. Але все одно за рахунок пішохідної зони цей трафік збільшився.

Что касается вызова такси – я на себе не почувствовала негативных изменений. Спокойно езжу по набережной, а паркуется машина за поворотом возле нашего бара.

Що стосується виклику таксі — я на собі не відчула негативних змін. Спокійно їжджу по Набережній, а паркується машина за поворотом біля нашого бару.

Я вважаю появу пішохідних зон однозначно позитивним явищем. Так, хтось скаржиться, що ніде паркуватися, таксисти — що їм складно проїхати, дамочки на лабутенах — що важко пройти зайві 200 метрів. Але все це — дрібні незручності, і Європа це доводить. Всі історичні місця там — пішохідні. У тій же Празі люди спокійно ходять пішки у мішленівський ресторан.


Юрій Жиленко, таксист

Після перекриття у мене не виникло ніяких складнощів. Там, де проводяться ремонтні роботи, я не їжджу. Просто об'їжджаю ці місця іншими вулицями, адже проїзди залишилися — і з Подолу, і з Хрещатика, можна об'їхати по колу.

У робочі дні у мене не було замовлень у ці місця, а у вихідні там нормальний рух. Я жодного разу не стояв у «тягучках», хоча від колег знаю, що на вузьких вулицях вони є.

Знаю, що деякі таксисти перестали брати замовлення в цей район — якраз через «тягучки».

У мене позиція інша: ці вулиці будували не для того, щоб по них у годину пік їздили сотні машин.

Дивитися на оновлену вулицю Сагайдачного стало набагато приємніше. Люди гуляють історичним центром, мені здається, для того він і створений. Рано чи пізно з цим місцем потрібно було щось робити, а водії звикнуть до нових маршрутів, і все налагодиться. 


Андрій Черников, журналіст, засновник групи "Я ненавиджу Укравтодор"

Перекриття будь-якої вулиці для машин і з потенціалом для людей — це завжди добре. Але в цьому випадку перекрили просто щоб перекрити, не запропонувавши натомість нічого. На вулиці Сагайдачного як були кафе і ресторани, так і залишилися. Хоча в них відвідувачів, як мені здається, стало менше.

Крім того, на цій вулиці життя вирувало тільки на непарному боці, а на парному майже нічого не було.

Але якщо раніше люди сюди приїжджали на машинах пообідати або щось купити, то після перекриття тут стало безлюдно.

Ось і все досягнення. Що стосується площі Контрактової, то в тій частині, яка просто перед Могилянкою і перед філією НБУ, тепер просто великий безживний простір. Так що у авторів цього проекту не було жодної ідеї, що вони роблять і навіщо.

До того ж посеред всієї цієї безлюдної пишноти стоїть недобудова. А потік машин, спрямований на сусідні вулиці, створив там пекло.

Якщо ж подивитися на це все з точки зору противника машин і переконаного пішохода, то все одно прийдеш до одного висновку: на площі Контрактовій і вулиці Сагайдачного взагалі нічого робити - хоч з машинами, хоч без них. Вийшла ні до чого не придатна пустка. Пустеля. Загалом, черговий експеримент, зроблений через дупу.


Максим Головко, працює в урбан-організації "Агенти змін"

Про остаточні плюси і мінуси говорити поки що рано. Це експеримент, і, напевно, з цього приводу зараз проводяться дослідження. Коли вони завершаться, можна буде зрозуміти, чи існує якась проблема для автомобілістів і пішоходів. Але те, що по всій перекритій території зараз гуляють люди, очевидно. А значить, ця територія потрібна пішоходам.

Думаю, автомобілістам дійсно стало складніше.

Але це питання пріоритетів, а в стратегії розвитку міста написано, що в пріоритеті у нас пішоходи.

Будь-яке перекриття спочатку призводить до труднощів із транспортом. Автомобілістам і пішоходам потрібно змінити свої маршрути, але практика показує, що з часом добиратися до потрібного місця стає простіше.

Звичайно, завжди є люди, які проти — бо будь-які зміни порушують їхні звичні способи пересування і використання міста. Саме тому під час впровадження таких проектів владі потрібно активно спілкуватися з людьми, щоб ті розуміли, які переваги отримають. До речі, те, що відбувається зараз, — це чи не перший раз, коли перед тим як повноцінно впроваджувати зміни в місті, їх вирішили протестувати. І це дуже радує.

Ідеальних для пішоходів міст я не бачив. Але прикладів місць, наближених до ідеалу, багато. Наприклад, у Копенгагені — пішохідний центр, у Нью-Йорку зробили пішохідною площу Таймс-сквер, у Барселоні зараз роблять пішохідні квартали. Все це — єдиний європейський тренд, у якому починають розвиватися міста.


Ольга Закревская, одна з ініциаторів створення парку "Самосад" на Подолі, живе біля Житнього ринку

Те, що частина вулиці Сагайдачного та площі Контрактової стали пішохідними, для мене особисто дуже зручно — тому що я в основному пішохід. У тому числі — пішохід з коляскою і пішохід з двома собаками. А мої маршрути, коли сідаю за кермо, залишилися абсолютно тими ж. Уже котрий рік їду прямо на Набережну. Їхати на запарковану машинами «тягучу» вулицю Сагайдачного — себе не любити.

Що мене дійсно дратує, так це маса припаркованих до 19:00-20:00 машин поруч зі входами на станцію метро "Контрактова".

Пізніше їх уже немає. Під моїм будинком після закінчення робочого дня теж порожньо, але якщо вдень тобі потрібно привезти важкі сумки — існує великий ризик взагалі не знайти де припаркуватися.

Часто бачу, як складно добиратися вантажному транспорту, який обслуговує ресторани і магазинчики в робочий час. А все тому, що хтось не дуже любить, наприклад, з Оболоні проїхати три станції на метро. Я б узагалі зробила більш жорсткими правила проїзду автотранспорту на Старий Поділ — щоб люди більше ходили, а машини займалися перевезенням вантажів, а не ледарів. Наприклад, можна зробити платну погодинну парковку.

Фото: Depo.uaСлово і ДілоThe Village Україна112 УкраїнаГромадське радіоУНІАН