Щотижня в Києві відкриваються нові бари, кав'ярні, ресторани, клуби, шоу-руми. В основному в центрі. Здається, Подолом вже неможливо пройтися, щоб не наштовхнутися на новий заклад.

На віддалі від центру такого розмаїття поки й близько немає. Втім, цікаві місця, заради яких варто приїхати на лівий берег або відвідати далекі райони на правому, все ж з'являються. І ми вирішили дізнатися, як у них справи.

Обрали кілька різнопланових місць – популярну крафтову пивоварню Lisopylka на Воскресенці, концепт-стор Cluster store&community з місцевими марками на Позняках і два місця на Шулявці – нову кав'ярню легендарної мережі Espressoholic і заклад "Dragee на Победе", уподобаний студентами та спортивною тусовкою.

Оксана Соколова, керівник "Dragee на Победе"

Так, на Шулявці працювати непросто, тому що ціни потрібно тримати на рівні, прийнятному для цього району, а якість має залишатися незмінно високою – це наша принципова позиція.

Наприклад, шеф-кухар у нас з ресторану Beef, бар-менеджер – з Milk Bar. Продукти – найкращі: свіже м'ясо Житомирського м'ясокомбінату, кава – 100% арабіка, паста власного приготування, та й взагалі все ми готуємо на місці, навіть сиропи для кави й сосиски в хот-доги.

 

 

Не кожен ресторан у центрі може дозволити собі такий рівень, але йому в будь-якому випадку легше виживати навіть при високих цінах за рахунок великого потоку людей. А тут потрібно думати в два рази швидше, виводити якісь позиції з меню або, навпаки, вводити. Собівартість страв виходить високою.

Крім того, Шулявка – не зовсім спальний район, тут багато студентів. Вони, звісно ж, хочуть ситно поїсти, але заплатити небагато. Але навіть студенти вже розуміють, що в іншому місці страви можуть коштувати дешевше, але це буде якась булка з кетчупом, а не нормальна їжа. За нашими ж бургерами приїжджають навіть спеціально і з інших районів.

 

 

Ще до нас часто ходять на заходи. Суботами, наприклад, у нас завжди лекції про спорт, люди вже знають про них, навіть запрошувати нікого спеціально не потрібно. Студенти приходять пограти в шахи, "Мафію", на турніри з кікеру. Скоро думаємо проводити і для них спеціальні лекції.

Поява нових місць в спальних районах говорить про те, що у нас росте культура споживання. Все більше людей хочуть ввечері вийти кудись з сім'єю, але не всім після роботи зручно їхати в центр, тому і потрібні заклади поряд з будинком.

Олексій Таранушенко, директор Espressoholic

Я просто шукав нове місце, яке б мені сподобалося, без конкретної прив'язки до району. Думав про Позняки, але сподобалося приміщення на Шулявці. Так, тут навколо якесь сміття, бетон, але мене приваблює все це місиво. Зате тут багато простору, а з кафе видно небо – легше дихається.

Мені здається, ми можемо тут комусь бути цікавими, на Шулявці живе багато людей. І справа не в тому, як нам уживатися в цій атмосфері, а в тому, яку атмосферу тут створюємо ми.

Так, тут навколо якесь сміття, бетон, але мене приваблює все це місиво.

Поділ, наприклад, дуже популярний і успішний район, там багато цікавих локацій. Але там і так вже два "Еспрессоголіка", що ж тепер, жити там? А на Печерську зазвичай або дорого, або нецікаво.

 

 

Шулявка ж начебто переселена і споживачами, і комерсантами, але з точки зору змісту цей район сируватий. На тому ж Подолі ледве не на кожному кроці є щось цікаве, а тут – величезне поле для діяльності та втілення творчих ідей.

Справа не в тому, як нам уживатися в цій атмосфері, а в тому, яку атмосферу тут створюємо ми.

До нас заходять як ті, хто знає нас і ходить в заклади на Подолі, так і просто випадкові перехожі. Ми не збираємося займатися якимось агресивним маркетингом, а просто і далі плануємо робити свою справу добре. І в підсумку люди повертаються. Ми тут всього два тижні, я вже знаю половину наших відвідувачів.

 

 

Деякі люди не знайомі з альтернативою, вони з побоюванням ставляться до нових методів заварювання кави, пробують і їм не завжди подобається. Але це нормально. Я сам, наприклад, не люблю аеропресс, а ось пуровер – дуже. Загалом, люди в будь-якому районі однакові. Тому ми не намагалися придумати щось нове, а, як і в інших закладах, дотримуємося своєї концепції – свіже обсмажування, альтернатива, живе спілкування з відвідувачами.

На тому ж Подолі мало не на кожному кроці є щось цікаве, а тут – величезне поле для діяльності та втілення творчих ідей.

Анастасія Сав'юк, Лєна Лугіна, співзасновниці Cluster store&community

Існує думка, що бізнес відкривають не в центрі, тому що в інших районах дешевше оренда. Але ми цілеспрямовано шукали приміщення на лівому березі, тому що самі тут живемо і хотіли б розвиватися саме в своєму районі. До речі, в результаті до нас часто приїжджають і з правого берега.

Приходять як люди, які знайшли нас через соцмережі, тому що цікавляться місцевими марками і новими концепт-сторами, так і випадкові відвідувачі, які побачили вивіску і вирішили подивитися, що у нас тут.

Ми всім розповідаємо про місцеві бренди й виявляється, що багато людей навіть не уявляли, скільки цікавих виробників є в Україні.

До того ж, у центрі й так вже відкрилося багато закладів. А Позняки – це місто в місті, кількість населення якого можна порівняти з невеликим обласним центром. Це новий район, де живуть молоді сім'ї – наша основна цільова аудиторія.

Нам самим не вистачало місця на районі, де можна купити одяг, або якусь чашку-тарілку в подарунок від місцевих виробників. Одяг Made in Ukraine нам подобається не тільки через патріотизм і підтримку вітчизняних виробників, але і тому, що багато місцевих брендів дійсно роблять хороші й унікальні речі.

 

 

Ми спеціально шукали приміщення не в квартирі, а з окремим входом, щоб до нас заходили не тільки цілеспрямовано, але і випадкові перехожі. Часто приходять з дітьми, тому ми хочемо розширюватися і продавати дитячий одяг.

Взагалі наш район швидко розвивається, тут постійно з'являються нові хороші місця. Наприклад, в пішій доступності від метро "Позняки" є вже три антикафе.

Ми працюємо трохи більше як місяць, тому ще не можемо авторитетно заявляти, що відкривати щось не в центрі рентабельно. Не будемо агітувати всіх освоювати інші райони, але можемо стверджувати, що аудиторія на Позняках хороша.

Василь Мікулін, власник Lisopylka

Наш проект тримається на трьох основоположних: перше – обладнання, яке ми не купили, а зробили самостійно, друге – пивоварня і бар, для яких ми самі ж розробляємо рецептуру, третє – класичне американське барбекю.

Але, крім усього цього, наш проект якоюсь мірою працює і на урбанізацію промислових зон великих міст. Адже раніше на цьому місці й близько не було ніякого закладу, тут знаходився склад для зберігання деревини. Виходить, що ми відкрили пивоварню в промзоні, де навіть до найближчих житлових будинків потрібно йти ще хвилин 15. Але ми хотіли показати, що і віддалені райони можна оживити. І що реально зробити проект, який буде привертати до себе увагу і знайде своїх відвідувачів і шанувальників.

Спочатку хотілося, щоб "Лісопилка" стала своєрідними клубом для любителів пива. І тепер приємно бачити, що люди спеціально приїжджають сюди, діляться рецептами, обговорюють новини в світі пива.

Раніше на цьому місці й близько не було ніякого закладу, тут знаходився склад для зберігання деревини. Ми хотіли показати, що і віддалені райони можна оживити.

Нещодавно колекціонер пивної атрибутики приїжджав до нас із Запоріжжя, щоб купити одну етикетку. Бувають гості з-за кордону. Тобто, маршрут з правого берега далеко не найскладніший. Тим більше, від "Лівобережної" сюди ходять автобуси, а всі таксисти вже давно вивчили адресу й охоче приїжджають – дістатися за бажанням зовсім не важко.

 

 

Що складно, так це знайти вільний стіл у вихідні ввечері. А коли у нас знову почне працювати літня тераса, ще й вона буде заповнена.

Так, до нас навряд чи будуть потрапляти люди, які просто проходили повз і вирішили заглянути, бо повз ніхто і не ходить, але наша аудиторія – цінителів пива – завжди до нас добереться.

Фото: Юлій Кудланик