Влад Семенюк подорожує автостопом вже близько шести років, причому їздить лише Україною. Після 30 тисяч кілометрів він уже перестав рахувати відстані. Запам'ятовує тільки попутників, які допомагають йому краще пізнати світ, інших людей і себе.

Зараз він займається організацією автостоп-гонок і квестів, залучає в цю історію все більше людей. Оскільки з приходом весни почався найкращий сезон для мандрівників, ми вирішили поговорити з Владом про правила та уроки автостопу.

Він розповів, навіщо стояти на трасі, якщо у тебе є гроші на квиток, що потрібно робити, щоб скоріше зупинити машину й отримати від поїздки тільки позитивний досвід.

Про першу подорож​

Все почалося на другому курсі, році в 2010. Я жив у гуртожитку в одній кімнаті з дуже екстравертивним сусідом, у якого було багато знайомих і божевільних ідей. Я ж тільки нещодавно приїхав з Вінниці, був досить замкнутим і диким. Він і запропонував мені поїхати автостопом на хутір Обирок до одного з найвідоміших мандрівників України Леоніда Кантера.

Друг мало що пояснював, просто розповів, що треба вийти на трасу та голосувати. Ми виїхали на Чернігівську трасу, і виявилося, що ловити машину треба саме мені. Це і був переломний момент, коли начебто все зрозуміло, але потрібно якось змусити себе підняти палець вгору й посміхатися. Я простояв хвилин 20 навіть без піднятої руки, потім все ж підняв її та через якийсь час зупинив машину.

Звісно, я пам'ятаю її, як першу дівчину. Це була червона Лада, а за кермом сидів дідусь років 70-ти. На лобовому склі я помітив табличку No smoking, у цей же момент він витягнув свої червоні "Прилуки" і почав курити, навіть не відкриваючи вікна.

Ще у нього не працював жоден прилад, тож ми поняття не мали, з якою швидкістю їдемо і скільки у нас бензину. Так все і почалося.

Пам'ятаю її, як першу дівчину. Це була червона Лада, а за кермом сидів дідусь років 70-ти.

Зараз я намагаюся зробити за літо від 5 до 10 виїздів на різні дистанції. Причому це може бути як коротка поїздка Київ-Коростишів, тому що там класний кар'єр, так і 12-денна подорож Україною.

Про те, навіщо це потрібно стоперам​

Автостоп – це завжди величезна доза адреналіну, адже ніколи не знаєш, скільки доведеться простояти на трасі і який водій тобі трапиться.

Це відмінна можливість познайомитися з людьми, які виходять за рамки твого звичного кола спілкування. Наприклад, у мене немає знайомих балерин, рокерів-байкерів, ректорів, депутатів, учених – але я з ними їздив. Часто зустрічаються цікаві іноземці. І колишні злодії траплялися.

Ще я зрозумів, що завдяки автостопу можу краще розуміти і себе, і світ. Раніше я жив у своїй шкаралупі, а тут раптом усвідомив, що є безліч речей, яких я боюся, і якостей, які можу розвивати за допомогою автостопу.

Коли я починав, це був період студентства, коли хотілося романтики, драйву, адреналіну, і щоб все це було безкоштовно.

Також хотілося побачити Україну, а подорожувати таким способом набагато швидше, ніж автобусом чи потягом. При цьому ти не прив'язаний до часу або графіків руху.

Навіщо це потрібно водіям​

Багато хто думає, що автостоп – це тільки про ніщебродство, коли ти просто їдеш безкоштовно і спиш собі на задньому сидінні. Насправді в цьому житті ми платимо за все, в автостопі є своя валюта – це створення гарної атмосфери в машині.

Є тип водіїв, які зупиняються просто тому, що їм цікаві ми та наші історії. Але зустрічаються і люди, які знають, що таке автостоп, але вважають, що це погано. І ось вони зупиняються заради того, щоб пояснити нам, як це неправильно. Але нам то що – ми ж їдемо.

А є такий тип водіїв, яким просто потрібно, щоб поруч знаходилася жива людина. Наприклад, коли вони одні за кермом вже другу добу, їм достатньо, щоб у машині ще хтось дихав. З мого досвіду, вони навіть не хочуть, щоб ви їх розважали розмовами.

Але є й водії, які раді веселим попутникам, бо ті допомагають їм не заснути за кермом у довгій дорозі.

Багато хто сприймає це як курортний роман: ти знайомишся з людиною і розумієш, що проведеш з нею тільки певний відрізок часу, а потім більше ніколи в житті не побачиш. Рівень довіри в таких випадках значно підвищується. Напевно, в автостопі зустрічаються найчесніші люди, вони розповідають тобі часто більше, ніж своїм близьким.

За кілька годин водій отримує купу енергії, він слухає історії й сам отримує можливість виговоритися. Такий позитивний досвід автостопу зазвичай означає, що водій і далі буде підбирати стоперів.

В автостопі є своя валюта – це створення гарної атмосфери в машині.

Так, одного разу ми поїхали на випробування автостоп-квесту, здійснювали прокат маршруту. Зупинили невелику вантажівку, поспілкувалися – відмінний водій трапився. І через тиждень, на другий день квесту, мені прийшло повідомлення від хлопців, що вони їдуть з цим же чоловіком.

Іноді зупиняються навіть маршрутні автобуси. Водієві, який везе пасажирів за гроші, стає нудно і він забирає стоперів, щоб поговорити та випити кави.

Про правила автостопу​

Часто запитують, як зробити так, щоб зловити машину швидко. Наш рекорд – 6 секунд – я навіть не встиг намалювати табличку. А антирекорд – близько 6 годин. Тож трапляється по-різному, але завжди дуже важливо вірити в себе.

Буває, коли стоїш вже півгодини, тебе роздирають сумніви, вже уявляєш, як добре було б нормально поїхати на автобусі. Навряд чи ти когось зупиниш з такими думками.

На дорозі потрібно вибрати правильну позицію – тебе повинно бути помітно хоча б за півкілометра. Коли водій бачить когось незнайомого, зазвичай йому потрібен час, щоб зрозуміти, що людина робить на дорозі, вирішити, чи є загроза, прийняти рішення, чи хоче він тебе підвозити. Часто людина вирішує підібрати стопера тільки коли проїде. Потім зупиняється і повертається.

До речі, це одна з поширених помилок стоперів-початківців – вони не обертаються назад. Кілька разів у наших автостоп-гонках бувало таке, що близько 10 пар розосереджувалися по трасі та стопили. Коли авто зупинялося за першою парою, хлопці не оберталися та не помічали цього. Тоді друга пара встигала підбігти й сісти в машину.

В автостопі зустрічаються найчесніші люди, вони розповідають тобі часто більше, ніж своїм близьким.

Ще недосвідчені автостопери можуть стояти відразу за поворотом або на відрізку дороги, де водій не зможе зупинитися, навіть якщо захоче їх підібрати. Також багато що залежить від завантаженості траси: чим більше машин – тим більше шансів. З іншого боку, якщо це велика траса, то в крайній смузі можуть їхати одні вантажівки.

Бажано зробити табличку – це додатковий бонус. Людина відразу може прочитати, куди ти їдеш, їй так легше прийняти рішення. Крім напрямку, можна написати те, на що вистачить фантазії. Чим яскравіше та помітніше ти на трасі, тим швидше тебе забирають. Всі люблять позитивних людей. Іноді ми просто малюємо значок якоїсь машини, припустимо, Тойоти, і в результаті нас підбирає Тойота.

Звісно, важливо не викидатися на саму трасу. Іноді люди під впливом адреналіну думають, що якщо вони будуть настрибувати на машину, то у них більше шансів. Але насправді тоді більше шансів потрапити під колеса.

Одна з поширених помилок стоперів-початківців – вони не обертаються назад.

Якщо ви подорожуєте в парі хлопець-дівчина, то до водія завжди підходить дівчина – тут все зрозуміло. Взагалі я дуже педантично вибираю партнера, з яким збираюся їхати. Чим краще ви будете розуміти один одного, тим швидше і легше все вийде.

У нас є відрепетирувана привітальна фраза "Здрастуйте, ми подорожуємо автостопом без грошей, підкинете нас туди-то?". Буває, що хлопці дуже переживають на початку або навпаки радіють, що машина зупинилася, забувають сказати про гроші й потім, коли їх висаджують, виникають незручні ситуації. Ми можемо пояснити, що ми не бомжі, гроші у нас в принципі є, але така у нас філософія. Пропонуємо купити водієві кави.

Відмовляються везти без грошей від сили в двох зі ста випадків.

Також важливо встановити зоровий контакт з водієм. Дивитися в очі – це ознака довіри, а якщо ви будете просто сумно дивитися кудись удалечінь, навряд чи вас захочуть підібрати.

Так, і якщо ви вперше подорожуєте автостопом, не кажіть про це батькам. Звісно, якщо не хочете, щоб вони телефонували щопівгодини й запитували, чи не вбили вас там ще.

Якщо ви подорожуєте в парі хлопець-дівчина, то до водія завжди підходить дівчина – тут все зрозуміло.

Своїм батькам я розповів через півроку, їм, звичайно, це все не сподобалося. Але одного разу тато подзвонив і розповідав, як їхав за місто і побачив на дорозі стоперів. Він їх проїхав, потім подумав, що його син стоїть на дорозі точно так само, і через 10 кілометрів розвернувся і поїхав їх забирати. Навіть дав свою візитку і покликав у гості.

І це людина з суворим загартуванням, досить консервативних поглядів. У нас після цього навіть відносини трохи покращилися.

Про складні ситуації​

Головний страх у людей, які їдуть автостопом – щоб їх не підібрав якийсь маніяк і не вбив на дорозі. Але навіщо поганій людині безкоштовно ділити з тобою свій особистий простір, витрачати бензин? Та й коли ми просто виходимо з дому погуляти, ми теж не можемо бути впевненими, що не зустрінемо маніяка. Так що від цього ніхто ніде не застрахований.

Автостоп – це маленьке життя. Є початок і кінець, є люди, з якими ти проходиш цей шлях, є ситуації, вибір, вчинки. Тут ще яскравіше та чіткіше проявляється вся твоя манера поведінки.

Якщо ви вперше подорожуєте автостопом, не кажіть про це батькам. Звісно, якщо не хочете, щоб вони телефонували щопівгодини.

Я вірю, що ситуації, які відбуваються в автостопі, це прояв того, що у тебе всередині. У всякому разі, за шість років я жодного разу не потрапляв у погані історії.

Одного разу з Джанкоя в Судак нас віз чоловік, який займався нелегальними постачаннями якоїсь сировини. Їхали ми вночі, в дощ, у нього майже не працювали двірники, але ми гнали на швидкості 110.

Мужик телефоном розповідав, як збирається вивозити постачальника, який не віддає йому гроші, кудись на озеро. Це, напевно, найстрашніше з усього, що було. Ми могли розбитися, він міг і нас вивезти кудись на озеро. Але насправді він виявився добрим, хоч і своєрідним. Довіз нас і вказав, де море.

Завдяки одному випадку я зрозумів, як важливо не конфліктувати з водієм. Особливо коли ви зупинилися під мостом і людина дістає з багажника Біблію. У підсумку в тій суперечці ми мали рацію, я їхав з дівчиною-лінгвістом, яка знала Біблію уздовж і впоперек. Але все ж я зрозумів, що найважливіше для людини – щоб її почули та зрозуміли.

Потрібно бути дипломатичним, навіть якщо у тебе інша думка. Краще взагалі не обговорювати політику та релігію. Ну, якщо вже зайшла мова про щось таке, потрібно говорити щось на кшталт "так-так, ви маєте рацію, так, у совку було здорово".

Якщо у вас поганий настрій, не подорожуйте автостопом, візьміть квиток на автобус. Інакше ви притягатимете такого ж водія або зіпсуєте і йому настрій – я не раз таке помічав.

Одного разу мені трапилася вантажівка, водій якої матюкався так часто, що навіть колишній зек, з яким я якось теж їхав, не так сильно лаявся. Я став копатися в собі, розбиратися, що ж зі мною відбувається. У підсумку через 30 кілометрів у нього зламалася якась штука, він відправився на ремонт, а я – в іншу машину.

Потрібно бути дипломатичним, навіть якщо у тебе інша думка. Краще взагалі не обговорювати політику та релігію.

В автостопі взагалі добре працює чуйка. Якщо зупиняється машина, ви відкриваєте двері й бачите, що люди вам не подобаються, ви просто вибачаєтеся, закриваєте двері і йдете. Навіть коли вже в машині ви розумієте, що не хочете далі їхати з цією людиною, можна просто попросити зупинити, тому що вам, наприклад, терміново захотілося перекусити ось у цьому полі. Потім ловите іншу машину і все.

Про людей, які зустрічаються на шляху​

Якщо втратив віру в людей – виходь на трасу. Навіть ті, хто проїжджають повз, часто махають рукою, посміхаються, ти розумієш, що, якби у них була можливість, вони б тебе забрали.

Пам'ятаю свою поїздку на Mitsubishi Pajero – це була моя перша класна машина. Водій трапився дуже освічений, розповідав багато цікавих історичних фактів. І ось ми розмовляємо, а він раптово звертає на путівець і їде попід лісом. Ми з дівчиною просто зблідли. Виявилося, він звернув, щоб показати нам один пам'ятник, біля якого часто продавали мед, хотів нас пригостити.

Як після такого можна думати, що в Україні мало класних людей?

Після того, як нас підвіз хімік, ми зрозуміли, що кожна людина, у якої є пристрасть до своєї справи, цікава. Він навіть пост ДАІ проїхав зі швидкістю 120 – так захопився розповіддю.

Один водій стверджував, що точно знає, де знаходиться Ноїв ковчег, навіть зупинявся і показував на карті.

Одного разу ми стопили вночі на безлюдній трасі недалеко від кордону з Білоруссю. У підсумку нас підібрали люди, які не мали наміру їхати в Білорусь, але ми їм так сподобалися, що вони проїхали ці 100 кілометрів заради нас.

Інша пара забрала нас з білоруського кордону та відвезла в Гомель, а через три дні, повертаючись, ми знову зустріли цих людей на кордоні, і вони довезли нас до Чернігова.

Звісно, зустрічаються і дивні персонажі. Один водій стверджував, що точно знає, де знаходиться Ноїв ковчег, навіть зупинявся і показував на карті.

Кожна людина чимось унікальна, і я вдячний Всесвіту за можливість поспілкуватися з ними з усіма. Але я намагаюся не обмінюватися контактами та не продовжувати спілкування, мені подобається романтизм однієї зустрічі.