«Молодий Ейнштейн» – перша велика робота Яху Сіріуса. Ця комедія стала однією з найкасовіших стрічок в Австралії. І хоча критики та глядачі в США оцінили стрічку суперечливо, сам Яху, який був і продюсером, і режисером, а також зіграв головну роль у фільмі, на певний час став зіркою.

Молодий Ейнштейн у цій стрічці – це австралійський фермер, який відкриває закон всесвітнього тяжіння після того, як йому на голову впало яблуко (дарма, що цей «історичний анекдот» взагалі-то пов’язаний із Ньютоном) і танцює з тасманійським дияволом.

І це тільки початок серії абсурдних та комічних моментів. Далі Ейнштейн буде «розщеплювати атоми» за допомогою садового приладдя: все для того, щоб уперше створити пиво з бульбашками та густою піною, бо над цією загадкою билося не одне покоління в його родині. У такий спосіб він раптово відкриє «формулу Ейнштейна», що стала основою концепції еквівалентності маси та енергії.

До речі, «Молодий Ейнштейн» – не єдине кіно, в якому хрестоматійний образ «дивакуватого вченого» хоча б якось пов’язаний із пивом. У «Назад у майбутнє» Роберта Земекіса також є декілька яскравих «пивних моментів».

Доктор Еммет Браун подорожує в часі та разом зі школярем Марті змінює лінії реальності: Джордж, батько Марті, спочатку з’являється з Miller Lite, а в іншій версії реальності – з Miller High Life. Так режисер підкреслив, що в альтернативній версії реальності персонаж став більш впевненим, заможним і дозволяв собі дорожче пиво.

І, звісно, крафтові броварні у всьому світі роблять пиво на честь самого Дока Еммета Брауна, але це вже зовсім інша історія.

Добре, ми розуміємо, що навряд можна зробити гарну пивну піну за допомогою розщеплення атома. Але від чого все ж таки вона залежить?

Пивна піна виникає тоді, коли молекули вуглекислого газу виштовхуються на поверхню: найбільш активно цей процес відбувається саме тоді, коли пиво наливають у келих. Зазвичай на стінках келиха виникають так звані «центри газоутворення»: в них беруть участь гідрофобні поліпептиди, які є у солоді, та альфа-кислоти, що є у хмелі.

‍
Якщо не вдаватися у хімічні деталі, можна просто сказати, що піна залежить від сорту та стилю пива, від особливостей посуду, в який пиво наливають, а також від карбонізації пива: кількості СО2, а відтак і кількості бульбашок, які підіймаються на поверхню.

Якщо під час читання цієї статті закортіло випити пиво з бульбашками, не стримуйте себе. Ось декілька прикладів: бельгійський лагер Belgian Krone, найвідоміший світлий крафт Brewdog, преміальний ірландський стаут Guinness або традиційний баварський лагер Stamm-Gast.

Саме те, що треба за теплої весняної погоди – під стару дивакувату комедію.