Плани на вечір:
Салат із персиками,
розе з Гасконі та «Три мушкетери»

На південному заході Франції розташувалася Гасконь. «Французька країна басків», своєрідна, експресивна та надзвичайно цікава. Гасконці – потомки басків та кельтів – тривалий час жили ніби у своєму всесвіті, розмовляли окситанською мовою і дуже відрізнялися від мешканців інших регіонів Франції. Якщо пам’ятаєш перепалки між гасконцями та парижанами на сторінках Олександра Дюма, то розумієш, про що ми.

Крім волелюбної та запальної вдачі, була і є в гасконців ще одна риса: хист до виноробства. Історія Андре Дюбоска якраз про це.

Андре Дюбоск – винороб у третьому поколінні. У далекому 1979 році він разом з однодумцями вирішив відродити славу місцевого виноробства: молоді та завзяті колеги об’єдналися у винний кооператив Plaimont (за назвами трьох міст: Plaisance, Aignan та Saint Mont). Вони не тільки об’єднали вже наявні ресурси, але й почали скуповувати цікаві маєтки та виноградники, щоб створювати вина, які могли б стати візитівками регіону.

Зараз Plaimont об’єднує 800 родин, 10 шато та понад 5000 гектарів виноградників на півдні Франції. Вони кажуть, що намагаються “за допомогою вина передати дух Гасконі”, і багато хто вважає, що їм це вдається.

Принаймні кооператив досяг успіху, створюючи вина з унікальних автохтонних сортів винограду та надзвичайно цікавих купажів із ними.

Серед таких автохтонів – Танна, насичений танінами червоний сорт винограду, який дозволяє створювати потужні вина з довгим посмаком.Саме Танна разом із Каберне Совіньйоном та Фер Серваду складають основу чудового розе Plaimont Rose d'Enfer.

Синергія цих сортів з апеласьйону Сент-Монт дозволила створити вино, яке дуже відрізняється від інших рожевих вин на ринку.

Виноград збирають вночі, у найбільш прохолодну пору, а мацерація триває менш як годину. Тож Plaimont Rose d'Enfer – це вино дуже витончене.

Його колір напрочуд світлий – блідо-рожевий із легким блакитним блиском. А смак – цікавий на ніжний, з яскравими ягідними нотами чорної смородини та малини.

Цікава деталь: на винах цієї лінійки можна побачити різні «диявольські символи» (чортик, вила) та позначку «le fruit defendu» («Заборонений плід»). Звісно, за цим стоїть легенда про диявола, який піддається спокусі та полишає всі свої погані справи для того, щоб опинитися на виноградниках Сент-Монту та випити доброго вина. Здається, це претендент на наймилішу історію про диявола.