Регіон Сен-Мон (Saint Mont AOC) у південно-західній Франції отримав свою назву «Свята гора» від ченців-бенедектинців.
Десь в XI ст. під гаслом «Молись і працюй!» ченці заснували тут монастир, розбили виноградники й почали робити вино.
Вина були добрими, французькому панству і простим людям подобались. Але скромність зіграла з місцевими виноробами злий жарт: багато хто знає про Бордо, Ельзас чи Бургундію, а от про Сен-Мон колись чули?
Отож! Десь там, біля Іспанії, поряд з Атлантичним океаном, попід боком гір Піренеїв. А що й де точно — ще й не кожен знавець скаже. А, між іншим, Сен-Мон лежить в області Гасконь, звідки той самий Д'Артаньян з роману Дюма.
От про Д'Артаньяна з Гасконі всі знають, а про вина Сен-Мон з Гасконі — зась. Але місцеві винороби не розгубилися та знайшли спосіб виправити ситуацію.
Хтось подав ідею — «А створімо кооператив і гуртом просуватимемо наші вина у світі!».
Сказано — зроблено: так виникло об’єднання виноробів Plaimont. І вони роблять усе, щоб їх та їхні вина помітили — наприклад, всюди носять чорні гасконські берети. А ще роблять яскраві етикетки для вина.
Як ось етикетка для вина
Plaimont Gueules de Saint Mont red, на якій ми бачимо чоловіка з вольовим обличчям. Це, до речі, не модель, а справжній винороб, гасконець Давид Лабарерр (David Labarerre). Йому 38 років і цілий тиждень він гарує на виноградниках, а на вихідних грає в регбі. Колись він працював листоношею, але згодом повернувся на батьківський виноградник. «Якщо його покину, то лози тут не буде, не буде Сен-Мона», — каже він. І жартує, що в житті він не такий суровий — усе ж частіше посміхається.
У пляшці з портретом Давида червоне сухе вино із суміші сортів винограду Таннат, Піненк та Каберне Совіньйон. Це вино з ароматом джему з чорної смородини, вишні, ожини, лакричних цукерок і шкіри. У смаку темні ягоди й слива. М’яке й питке.
Таке вино може бути аперитивом до приємного вечора. Пасуватиме до в’яленого м’яса, качиної грудки, тартару.