Зустрічаєтеся з друзями й чекаєте на довгі приємні розмови? Найкращим буде щось легке й таке, що не відвертатиме вашої уваги від спілкування, наприклад, якийсь гарний пільзнер. Вас запросили на вечерю? Візьміть із собою щось елегантне в гарній великій пляшці, що пасує до багатьох страв — ви ж не знаєте, чим вас годуватимуть — наприклад, сезон чи гьоз. Є задумливий настрій посмакувати щось на самоті собі на втіху? Шукайте цікаве, складне, багатошарове пиво на кшталт бельгійських квадруплів чи міцних подвійних стаутів.

Але які б фантастичні й захопливі легенди та запаморочливі описи не пропонували вам маркетологи, найкраще пиво — це те, що вам подобається. Якщо воно не має технологічних вад і вам смакує, отже, найкраще. Немає сенсу сперечатися щодо того, яке пиво найсмачніше, найелегантніше, найрідкісніше, най-най. І немає різниці, чи це олдскульне «пиво зі смаком пива» чи пиво з томатами (так-так, воно є і має неабияку авдиторію шанувальників). Головне не впадати у снобізм із будь-якого боку.

Можна мати улюблене пиво й пити лише його все життя — це теж вибір, але пива так багато, що варто дати йому шанс і дізнаватися трохи більше про все розмаїття. І от коли ви вирішили скуштувати щось нове, а поличка пістрявіє кольоровими етикетками, назвами, цифрами, тут не дивно й розгубитися. Особливо серед абревіатур із трьох чи більше літер на пиві нової хвилі. Хай вони вас не лякають і не віднаджують від відкриттів.

IBU (Ай Бі Ю, а не те, що моглося подумати)

Коротко: означає «міжнародні одиниці гіркоти». Підказує, наскільки гірким має бути вміст пляшки чи банки (що вища цифра, то гіркіше пиво).

Розлогіше: враховуючи, що переважна більшість пивоварів, які вказують цю цифру, розраховує її за формулою, а не міряє в лабораторії (не тому що ліниві, а тому що обладнання дуже дороге), вона не завжди точна й не бере до уваги інших смаків пива. Наприклад, у пиві солодкому гіркота відчуватиметься не так сильно, як у сухому, та й відповідні рецептори в нас різні. Тому цей показник приблизний, але робочий.


ABV (Ей Бі Ві)

Коротко: об’ємний алкоголь, міцність пива. Що вища цифра, то пиво міцніше. Головне не плутати з градусами Плато, якими люблять вказувати на видному місці етикетки чеські пивовари. У них це початкова щільність, про яку нижче.

Розлогіше: якщо зовсім занудно, то ця цифра повідомляє, скільки мілілітрів чистого спирту містять 100 мл рідини за температури 20 °C. Тут варто зазначити, що відчуття алкогольності кожного пива залежить від майстерності пивовара, і — не повірите, але факт — інколи й 10% заходять непомітно, як вода в суху землю, тому краще завжди перевіряти вказаний на етикетці алкоголь.


OG (Оу Джі)

Коротко: початкова щільність пива. Зазвичай що вища вона, то більш насиченим і алкогольним буде напій.

Розлогіше: якщо пиво мало високу початкову щільність, тобто багато розщеплених цукрів, дріжджі можуть радісно їх споживати на своєму життєвому шляху та робити пиву бульбашки й алкоголь. Проте це не означає, що пиво буде дуже алкогольним, адже дріжджі можуть з’їсти не весь цукор. Зазвичай, якщо в пиві і початкова щільність, і алкогольний уміст доволі високі, то, найімовірніше, пиво буде сухим. А якщо початкова щільність висока, а алкоголь — не дуже, тоді пиво матиме солодкий смак.
‍

BA (Бі Ей)

Коротко: скорочення від «витримано в бочці». Часто такий напис трапляється на етикетках міцного, насиченого пива, а витримування в бочках додає йому нот деревини, ванілі, кокоса, спецій (про які точно розказує найкраще Тимур Дорофеєв, редактор Drinksetter), притаманних напою, якій був у тій бочці перед витримуванням пива.

Розлогіше: у бочках можуть витримувати не лише міцні сорти пива, а й зі спонтанним чи диким бродінням — виноподібні, кислі. Тоді бочки не надто впливатимуть на їхній смак. Але кожна бочка індивідуальна й зазвичай непередбачувана: кінцевий результат витримування може вражати приємно або не дуже.

Зі стилями все трохи складніше, бо їх достобіса багато. Можна описувати кожен окремо, можна групувати за смаками — на чому я зараз і зупинюся, згадуючи найпоширеніші.

Якщо вам до вподоби спокійні смаки «типового» пива, то досліджуйте майже всі підвиди лагерів: пільзнери (Pilsner), пілси (Pils), мерцени (Marzen), боки (Bock), усі чеські лежаки (Lezak), британські бітери (Bitter) й пейли (Pale).

Шанувальники кави, шоколаду й темного хліба можуть вподобати портери (Porter) та трохи кавовіші, більш палені стаути (Stout). Молочні стаути (Milk Stout, до речі, без умісту молока, що можна було б подумати з назви) будуть більш солодкими й округлими, а ще є темні чеські й німецькі лагери (Tmave та Dunkel).

Група охмеленого пива: усі ці АРА, ІРА, DIPA раніше мали тенденцію бути гіркими, а зараз уже радше округлі й м’які, з цілою купою ароматів і смаків від цитрусів до тропічних фруктів, яких туди теж не додавали (хоча інколи дуже схоже) — це все хміль і чудеса селекції.

Якщо хочеться чогось радикально іншого: усі бельгійські стилі неймовірно різноманітні й можуть бути як пряними (Saison), так і з відходом у карамельні та фруктові ноти (Dubbel, Belgian Pale) і, мабуть, матимуть найвищий середній у палаті алкоголь (Tripel, Quadrupel, Belgian Strong). Найпоширеніший бельгійський стиль у нас — пшеничне пиво з коріандром і цедрою, яке повністю називається Witbier (той самий Blanche). Якщо бельгійське пшеничне пиво має більше відтінків гвоздики, то німецьке — бананів, а ще цілу групу всіляких вайценів (Weizen).

Поціновувачам сухих вин, сидрів і маминих малосольних огірочків рекомендую дослідити кислі сорти пива: бельгійські ламбіки й гьози, чи все, що підписано «дичкою» (Wild). А, і не оминайте німецькі берлінер вайсе (Berliner Weisse) i гозе (Gose). Гарантуємо безліч вражень. І це ми лише торкнулися пивного різноманіття! Далі буде.