Дехто аргументує це тим, що холодне пиво восени-взимку, коли й так холодно, не тішить. Але ж ми переважно не на вулиці п’ємо, а в затишку й теплі закладів чи домівок. Про любов скандинавів до пива можна складати саги, а там і в серпні не дуже, скажімо відверто, спекотно. Дехто коментує, що коли рано темніє, і пиво темне краще заходить, бо воно міцніше, але такого пива значно менше, ніж світлого (до речі, колір пива абсолютно не пов’язаний із міцністю і ніяк на неї не впливає).

Люди п’ють пиво взимку менше, ніж улітку, це факт. Проте воно не зникає на сезон, адже людство варить і споживає пиво в холодну пору року впродовж багатьох століть. Скандинавські фермери законодавчо були зобов’язані варити пиво на Зимове сонцестояння / Йоль / Різдво. Британські пивовари готували міцне пиво в жовтні. А пряне гарбузове пиво, бельгійські новорічні елі, давні традиції гарячого пива в різноманітних культурах? Ну й сучасні версії пива, покликаного замінити шампанське на новорічному столі — це все воно. Не кажучи вже про просто міцніші, більш зігрівальні стилі, не прив’язані до якихось сезонних подій.

Відкриває осінь віз і візочок гарбузового пива, водночас одні пивоварні й справді додають гарбуз, який загалом має доволі стриманий вплив на смак, а деякі використовують лише спеції, які навіюють думку про гарбузовий пиріг, як-от гвоздику, корицю, перець, кумин. Останнім часом більшість пивоварів, українських зокрема, презентує таке пиво до Гелловіну.

Британська традиція вінтер вормерів [зимових зігрівачів] проростає корінням у жовтневе пиво, коли фермери варили міцніші сорти із солоду свіжого врожаю, призначені для довгого витримування, але зимове пиво, теж міцніше за звичайне, споживали швидше, для «зігрівання», як зрозуміло з назви. Колись воно й справді могло чинити зігрівальний ефект, але сучасні версії не такі вже й міцні — приблизно 6-8%: вони солодові, насичені, але без спецій.

Щодо спецій: тут традиційно виступають бельгійці. Новорічне пиво як окрема категорія з’явилося під час Першої світової війни, коли пивоварні вирішили конкурувати з тодішніми популярними імпортними шотландськими елями. Це нове пиво було міцним, солодким і часто щедро збагаченим прянощами. «Chimay Bleue», відоме трапістське пиво, попервах було сезонним «Chimay Bière de Noël» [Шіме новорічне], перш ніж перекочувати в постійний асортимент пивоварні. Зараз у Бельгії, у місті Ессен, щороку проходить фестиваль різдвяного пива, де всім відвідувачам видають шапочки Санта-Клауса, а міцність пива доволі швидко робить настрій неабияк святковим.

Різдвяні ярмарки — це не тільки глінтвейн: гаряче пиво є в багатьох культурах, навіть у Німеччині, цьому лігві Райнхайтсгеботу [закону про чистоту пива]. Але про це ми ще обов’язково поговоримо докладніше.

Ну й не кажучи вже про те, що вогкими листопадовими чи холодними зимовими вечорами келишок багатогранного подвійного стауту чи барлівайну, світлого чи темного бельгійського елю, насиченого німецького боку чи навіть айсбоку нічим не гірший за драм якісного віскі. Ідеально, щоб неспішно цмулити, розмовляти з друзями, читати гарну книжку чи просто розмірковувати про все на світі.

Тож нехай темна ніч вас не лякає і не віднаджує від доброго пива.

P. S. Насправді ми щиро вважаємо, що цей напій сезонності не має, і можна вживати все, що заманеться, у будь-яку пору року. Головне свідомо й для радості. Сподіваюся, ви нас у цьому підтримуєте.