Як не треба вчитись пити віскі

«Є одне навчальне відео у всесвітньому павутинні, що має допомагати вам у вашій подорожі у світ цінування віскі. Насправді таких відео багато, але я зосереджуся на цьому одному, бо саме воно завірусилося завдяки діям його ведучого, Річарда Патерсона. У своєму відео Річард радить налити трохи віскі в келих, покрутити його та виплеснути геть. Це, за його словами, гарантує, що так ваш келих позбавиться будь-яких сторонніх домішок, і ви зможете насолоджуватися віскі у всій його красі.

Це чудовий спектакль. Річард також рекомендує занурити палець у склянку з водою, щоб переконатися, що вода не тепла (адже це жахіття раніше вже тричі псувало йому напій!) Потім слід піднести віскі до носа та кілька разів вдихнути аромат, перш ніж дозволити рідині наблизитися до рота. Це й інші подібні відео з переборщеннями з минулого виглядають сьогодні дещо архаїчно. Правила про «слід» та «не слід» у питті віскі, що домінували в попередньому столітті, тепер замінено на «як хочете» та «що хочете» для сучасного споживача.

«Як пити віскі?» Як хочете.

«Що додавати або не додавати до віскі?» Що хочете.

Я рідко змішую віскі з чимось, крім кількох крапель води або іноді кубика льоду, особливо якщо напій має високу міцність. Це мої вподобання, але не повинно бути жодних «обов’язкових правил» щодо того, як насолоджуватися віскі. І, заради всього чистого, будь ласка, не занурюйте пальці (або ще якісь частини себе) у склянку з водою.

Правда в тому, що немає правильного або неправильного способу насолоджуватися цим напоєм. Для того, щоб отримати задоволення, не потрібні особливі знання. Я часто чую від друзів і знайомих: «Я не експерт у віскі». На що завжди відповідаю: «Чи подобається тобі це віскі?» Бо існують лише дві можливі відповіді, і неважливо, яку саме ви дасте. Ви експерт у тому, що вам подобається, і цього достатньо. Я не розумію, як поглиблена «експертність» зробить віскі для вас смачніше або навпаки. Події, спогади, моменти, люди — ось це дійсно додає насолоди. Наприклад, «цей аромат переносить мене до [вставте місце]» або «це віскі нагадує мені про [вставте людину]». Це може дуже вплинути на ваше сприйняття напою.

Дам все ж таки декілька порад. По-перше, краще не пити віскі «з горла». І не тому, що це соціально неприйнятно, а тому, що віскі (а, швидше за все, і сам питущий) потребує трохи повітря. Щодо вибору посуду — це вже справа ваша. Дехто любить пити віскі з кавового горнятка. Це дозволяє насолоджуватися напоєм під час онлайн-зустрічей або в соціальному середовищі, де інші використовують чашки для гарячих напоїв. Не дозволяйте себе переконати, що дорогі келихи — це альфа й омега, коли йдеться про вибір посуду. Великий винний келих зазвичай підійде найкраще — просто будьте обережні з розміром порції.

Пити віскі в чистому вигляді чи змішувати — вирішувати вам. Smoky Cokey — це реальна річ, і, гадаю, я не маю пояснювати його інгредієнти. Я не великий фанат коктейлів — можливо, тому що найкращі з них вимагають часу й підготовки, а я часто не маю на це терпіння. Але коктейлі з віскі зараз дуже популярні, і краще віскі може іноді додати глибини та смаку. Проте я завжди раджу спочатку спробувати його в чистому вигляді. Дайте йому шанс і дивіться, куди воно вас приведе. Можливо, напій для вас занадто міцний і потребує кількох крапель води або навіть тоніку, содової або льоду. Світ — ваша устриця, і насолода, зрештою, теж ваша.

І це лагідно підводить мене до теми дегустаційних нот. Собака більше дізнається про іншого собаку, обнюхуючи його ззаду, ніж людина може дізнатися про віскі, читаючи дегустаційні нотатки на пляшці. Незалежно від того, чи вважають науковці, журналісти, компанії, установи або будь-хто інший, що існують «правильні» дескриптори для віскі, я кажу: хай ідуть вони всі. Коли я вперше відкрив для себе віскі, я був у захваті від того, що, на відміну від вина, можна було просто казати все, що спадало на думку, і люди або кивали в згоді, або намагалися знайти спільну мову. Дегустаційні нотатки на пляшках і вебсайтах зараз варіюються від кількох загальновживаних дескрипторів до цілих есеїв. Коли я хочу максимально насолодитися віскі, я намагаюся вловити кожен нюанс, кожну ноту — від конкретної назви рослини до того бренду фарби, який нагадує мені відчуття поколювання в носі.

Звісно, не допомагає описувати такі особисті речі, коли пишеш нотатки для публічного використання — скажімо, для онлайн-огляду, етикетки або книги. Авжеж, можна видати щось на кшталт «бабусині трусики у спекотний літній день», але це, ймовірно, викличе сміх і навряд чи допоможе тим, хто намагається визначити конкретний аромат у віскі. І, чесно кажучи, до будь-кого, хто погодиться з таким дегустаційним описом, вочевидь з’являться певні запитання.

Ви звернете увагу, читаючи цю книгу далі, що я майже не згадую назви релізів. Це зроблено свідомо, адже, по-перше, багато зразків, які я пробую, можуть бути вже недоступними на момент публікації цієї книги, а по-друге, мої спостереження — це лише мої спостереження. Мені завжди було незручно переконувати когось, що їм має сподобатися щось лише тому, що воно подобається мені.

Існують певні поширені дегустаційні ноти (або, як їх ще називають, «конгенери»): ваніль, дуб, карамель, ягоди, гвоздика, кокос, банани тощо. Але ось у чому річ: перелічування конгенерів — це не прояв майстерності. Не вірте, що є люди з «суперносами» — якимось генетичним даром відчувати аромати, які недоступні іншим, завдяки чому вони можуть оцінювати віскі краще. Та навіть якщо й так, це жодним чином не впливає на ваше власне сприйняття напою.

Ця здатність розпізнавати смаки залежить найбільше від практики та впевненості. Я багато разів спостерігав на дегустаціях, як сором'язливі та замкнені люди, які не хотіли висловлювати вголос свою думку через страх помилитися, зрештою виділяли ноти, з якими всі інші відразу погоджувалися. Обмін думками про смаки й аромати — це весело й інколи навіть відкриває щось нове, але, повторю ще раз, я не певен, що це може змінити вашу оцінку того, наскільки вам подобається чи не подобається віскі. Я пив погані віскі, про які міг би написати сторінки смакових описів. Але, попри це, вони залишаються, на мою думку, несмачними. Знову ж таки, у дегустаційних нотах немає правильного або неправильного — все це суто суб’єктивно. Якщо вам віскі пахне пісками Сахари, гумовими капцями або мокрим собакою — це частина вашого життя й ваших спогадів. Насолоджуйтеся цим і отримуйте задоволення від того, що відчуваєте. А до тих, хто наважиться з вами не погодитися, ставтеся з підозрою».

Це есей «Як не треба вчитися пити віскі» (How NOT to be Taught How to Drink Whisky) Девіда Стерка з його книжки «Дух новаторства: мандрівка шотландськими гуральнями віскі XXI століття». Як то кажуть, думка редакції може не збігатися з думкою автора. Хоча здебільшого збігається.

Сподобалась стаття? Постав реакцію!
Увійдіть, щоб залишити реакцію!
Опубліковано: 31 січня 2025