Новий Орлеан — це магія вуду, джаз та пряні запахи каджунської кухні. Гастрономічна культура Луїзіани не менш цікава, аніж її музична сцена. Тут змішався кулінарний спадок корінних американців, вихідців з Африки та каджунів, канадських французів, яких в середині XVIII століття депортували на південь.

Особливе місце в локальній кухні займають креветки. Йдеться не просто про десятки страв, які з них готують, але й про цілу культуру. В Морган-Сіті проводять дещо дивний Фестиваль креветок та нафти або ж Луїзіанський фестиваль морепродуктів, що збирає тисячі людей, в клубах Нового Орлеану навіть виступає бенд, що має назву The Jumbo Shrimp.

Гамбо — це щось середнє між супом та рагу. Як і український борщ, має тисячі варіацій, але загальна логіка приготування незмінна: французький соус ру, овочі, креветки та бульйон. Щоб приготувати ру, у сотейнику обсмажують борошно з олією, постійно помішуючи, доки маса набуде горіхового кольору. Потім додають «святу трійцю» луізіанської кухні: селеру, цибулю та перець.

Після часник, чилі, чебрець, майоран та чабер. Аби приготувати «червоне креольське гамбо», додають свіжі або консервовані томати. Після все заливають овочевим або м’ясним бульйоном, доводять до кипіння та тушкують 20 хвилин. Згодом додають креветки та варять ще 5 хвилин. В ідеалі для більш аутентичного смаку можна додати бамію (вона також продається в «Сільпо»). Гаряче гамбо подають з рисом або свіжим багетом.

Сатай — популярний південноазійський стріт-фуд, мініатюрні «шашлички», які готують з м’яса або морепродуктів. Вважається, що готувати їх почали на Яві у XVII столітті. За однією з версій арабські або індійські торговці першими показали азійцям рецепт шашликів, який місцеві мешканці адаптували під себе. Наприклад, почали робити маринад з тамаринду, цукру та соєвого соусу.

Гунг сатай, шашлички з креветок, популярні в Таїланді. Весь секрет — в арахісовому соусі. У сотейнику змішують кокосове молоко, арахісову пасту, солодкий соєвий соус, коричневий цукор, червону тайську карі пасту, часник та дрібку солі. Суміш доводять до кипіння на повільному вогні 5–6 хвилин, поки не загусне. Після додають трохи лаймового соку і змащують соусом креветки та відправляють на гриль. Залишається припорошити креветки сумішшю з порізаної кінзи, арахісової крихти та чилі.

Історія севіче розпочалася ще в доколумбову епоху. Тоді народи, що жили на узбережжі сучасного Перу, маринували рибу в ферментованому соку чичі. Це був простий та доступний спосіб зберігати рибу. Іспанці принесли до Південної Америки лайм та цибулю, і так з’явилося «молоко тигра» – класичний маринад для севіче, який роблять з соку цитрусових, чилі та цибулі.

Севіче стало загальновідомим через поширення Nikkei – ф’южн-кухні, що утворилася на перетині перуанських та японських традицій. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття такі шефи, як Нобу Мацухіса, перетворили її на світовий гастрономічний тренд. Наприклад, для свого севіче з тунця він нарізав рибу тоненькими слайсами, на манір сашимі, додавав соус понзу, юзу та халапеньйо.

Є більш традиційний варіант севіче, який особливо полюбляють в Перу та Мексиці. Креветки нарізають невеликими шматочками, приблизно по 1–1,5 см та кладуть в скляну миску. Додають сік лайма, тоненько порізану червону цибулю, нарізаний перець чилі, кінзу та сіль. Після креветки залишають маринуватися в прохолодному місці на 20–30 хвилин.

Джин-тонік виник як ліки проти малярії. Усе почалося з голландського дженевера – настоянки на ялівці, яка з’явилася в XVI–XVII столітті та використовувалася як лікарський засіб. Згодом цей напій став популярним у Британії під назвою «gin».

Приблизно в той самий час іспанці почали використовувати кору кінчони як ліки проти малярії. Вони називали її «пудра Ісуса», а вже в ХІХ столітті з неї почали робити «хінін», а на його основі тонік, гіркий, але ефективний засіб проти тропічної хвороби. Тоді ж британські колоністи в Індії почали додавати у тонік джин, лайм, воду та цукровий сироп. А вже наприкінці ХІХ століття коктейль почали подавати на світських подіях.

Royal Club Indian Tonic — класичний тонік з впізнаваною гірчинкою. Це ідеальний безалкогольний напій для літніх вечорів, а ще основа для правильного джин-тоніка. Про всяк випадок нагадаємо класичний рецепт: 1 частина тоніка, 3 частини джину, пару скибочок лимона та лід.

Підібрали для вас три локації для найкращих літніх моментів.