Джин-тонік виник в індійських колоніях Британської імперії в ХІХ столітті. Тоді чи не єдиним засобом, що полегшував симптоми малярії, був хінін та виготовлений на його основі гіркий тонік. Щоб зробити ліки не такими бридкими, моряки та колоніальні чиновники змішували їх з джином, цукром та інколи цитрусовими.
‍
Перша згадка про нього датується 1868 роком у журналі Anglo-Indian Oriental Sporting Magazine. До речі, дотепер у Британії вважають, що «джин-тонік врятував більше англійців, ніж усі лікарі імперії».
«Найбільше мені подобається в джин-тоніку його універсальність, — каже БЖ Павло Ріга. — Келих можна прикрасити не тільки цитрусовими, але й, наприклад, лохиною. Можна додати полуницю та розмарин. Врешті, якщо після приготування салату у вас залишився огірок чи базилік, сміливо додавайте й їх».
‍
Щоб приготувати коктейль, треба наповнити келих льодом, налити джин, додати тонік та прикрасити келих лаймом, ягодами або іншим гарніром.

В 2010-х роках розпочався черговий бум популярності джин-тоніків. Це був час, коли бармени експериментували з крафтовими тоніками та шукали нові варіації класичного коктейлю. Цей пошук припав на ренесанс італійських гірких лікерів по типу Амаро. Так виник Амаро Тонік, до промоції якого також доклалися виробники лікерів.

«Це аперитивний коктейль, — розповідає Ріга. — Амаро має яскравий трав’яний смак, який чудово поєднується з тоніком. Щоб зробити напій цікавішим, прикрасьте його огірком». Щоб змішати коктейль, треба налити в келих Амаро, додати тонік та лід.

Цей коктейль став популярним в 1950-ті роки як альтернатива джин-тоніка. Тоді горілку позиціонували як «білий віскі», універсальний алкоголь, що не має виразного смаку, а тому ідеально поєднується з будь-якими іншими інгредієнтами.

Крім того, в рекламі горілки йшлося, що на відміну від джина, напій не залишає ялівцевого запаху з рота. Цей коктейль часто згадується в одній з книжок письменника Яна Флемінга про Джеймса Бонда, а також в пісні Елтона Джона Goodbye Yellow Brick Road.

«Якщо чесно, коли я хочу якийсь коктейль, але не знаю, що саме випити, то завжди обираю горілку з тоніком, — каже Ріга. — Вона нейтральна, тож виходить легкий, питкий, освіжний напій».

Потрібно лише наповнити келих льодом, додати лимонний сік, горілку та тонік. Перемішати та прикрасити лимоном.

Авторська варіація на тему горілки-тоніка від Павла Ріги. Ось як він розповідає про нього: «Для цього коктейлю знадобиться стиглий запашний томат. Скибку томата потрібно покласти на лід, посипати його рожевою гімалайською сіллю, а потім налити горілки та додати тонік. В ідеалі взяти горілку KYI, вона має солодкуватий, округлий смак, який ідеально пасує напою».

Класичний коктейль аперитив 1860-х років. Його вигадав бармен Гаспаре Кампарі. Він змішав міланський бітер та червоний вермут з Туріна, додав содову та апельсин. Зараз цей напій входить до переліку офіційних коктейлів Міжнародної асоціації барменів у категорії «Незабутні». Американо Тонік — його більш сучасна версія.

«Це яскравий приклад того, як заміна одного інгредієнту може докорінно змінити коктейль, — вважає Ріга. — Найпростіший спосіб зробити американо значно цікавішим – це додати замість содової тонік. Коктейль відразу стає більш текстурним, виразним, з незвичним балансом смаків».

Треба змішати у келиху з льодом бітер (можна обрати Кампарі) та червоний солодкий вермут, долити тонік, ще раз перемішати і прикрасити скибкою апельсина.

Головна цінність коктейлів з тоніками — в тому, що можна експериментувати з інгредієнтами, адаптуючи їх під себе. При чому достатньо 2-3 компонентів, щоб вийшов повноцінний коктейль.

«Наприклад, класичним вважається поєднання тоніка та червоного вермуту. Але вермут можна замінити на херес, — каже Павло Ріга. — Я знаю багатьох барменів, які люблять саме цю комбінацію: виходить легкий, трав’янистий, приємний коктейль».

Щоб зробити його, потрібно змішати в склянці з льодом сухий херес з тоніком та додати лимон або лайм.