Мої батьки вирішили інвестувати гроші у житловий комплекс Lego House неподалік від Харківського шосе на етапі будівництва у 2014-му році. Здається, тоді вже був добудований каркас будинку, але не було оздоблення. Обрали цей комплекс, бо живуть у будинку навпроти і хотіли, щоб я була від них недалеко.

Була акція: якщо виплачуєш всю суму одразу, то платиш усього 9 тисяч гривень за квадратний метр. Без акції один квадратний метр коштував більше 11 тисяч гривень.

Якщо чесно, я довго злилась, бо тоді вже було зрозуміло, що тут не все окей з документами. Після Майдану почали розслідувати незаконні будівництва. Прізвище забудовника почало з'являтись у ЗМІ. Проте у будь-якому випадку я вдячна батькам за те, що вони мене забезпечили власним житлом.

Згідно з документами, цю землю виділяли на будівництво триповерхового оздоровчого центру та офісу. Тобто це мала бути нежила будівля. Але почали будувати великий дім на три секції та на 25 поверхів.

Спочатку забудовники почали затягувати терміни здачі будинку в експлуатацію. У 2014 році нам обіцяли, що через рік перша секція буде здана повністю. Потім термін зсунули, потім ще раз зсунули і, зрештою, перестали нас сповіщати. Зараз про це мова в принципі не йде, аби хоч щось зробили, якесь підключення до комунікацій.

Ми з хлопцем заїхали сюди у жовтні 2017 року. Тоді перша секція була повністю зведена й оздоблена і можна було заходити на ремонт. Будівництво другої секції тривало.

У мене однокімнатна квартира площею до 40 квадратних метрів. Коли ми поселились, з 240 квартир заселеними були 40-50 (зараз десь 70). Навіть досі з 10 квартир на моєму поверсі заселені лише три.

На землю, на якій стоїть будинок, наклали арешт, який зняли лише восени цього року. Тепер будівництво може продовжуватись далі. Будинок офіційно не підключений до жодної мережі, але у нас є вода. Не знаю, може, це якесь тимчасове підключення, адже ми не укладали договір з "Київводоканалом" чи з якимись іншими компаніями (за словами юристки Олени Бірюкової, яка також купила квартиру у ЛегоХаус, водопостачання до квартир надходить з незаконно викопаної забудовником свердловини. За це мешканці сплачують штрафні санкції – БЖ). Із самого початку в квартирі встановили бойлер.

Зараз такі випадки почастішали: тут живе більше людей, всі гріються від електричних котлів, а хто їх не встановив, той вмикає конвектори – генератор не витримує. Раз на тиждень, а то і кілька разів на тиждень пропадає світло. Інколи на години 2-3.

Минулого року в будинку не було опалення. Через високу вологість по стелі вздовж кухні у нас пішла пліснява, те саме – у ванній. А в кімнаті вздувся ламінат.

Ми спали під двома ковдрами, а під простирадло стелили електроковдру. З нею було тепло. В приміщенні, враховуючи роботу конвектора, було градусів 12-13. Якось ми поїхали з дому на три дні, приміщення не обігрівалось, а коли повернулись, заміряли температуру – було 7-8 градусів.

Ми грілися за допомогою конвектора, різних "дуйок" (тепловентилятори – БЖ), плюс в нас підлога з обігрівом. Комуналка набігала на 5-5,5 тисяч гривень. Більша частина суми була саме за електрику.

Зараз у нас в квартирі стоїть електричний котел, що ганяє тепло. Батареї теплі, хоча, звісно, гріють не так, як хотілося б. Котел коштує 15 тисяч гривень. Якщо порівнювати нашу комуналку із комуналкою будинків, де є централізоване опалення, то виходить однаково. У нас просто вибору немає.

Із плюсів: у нашому будинку стоїть пелетний котел (котел, в якому використовуються деревні паливні гранули – БЖ), його встановив забудовник. Він має давати тепло на весь будинок, і обігрівати квратири. Та ми від такого опалення відмовимось, бо вже маємо електричний котел.

Пелетний котел запустили кілька днів тому, щоб обігріти місця загального користування, поки не можу оцінити його ефект. У будь-якому випадку, ми можемо його самі регулювати, встановлювати температуру, вмикати і вимикати тоді, коли вирішимо.

До цього обходились без ліфту. Нам ще було нормально, бо ми живемо на 7-му поверсі, але ж є люди, які живуть на 17 та 25-му. Мені здається, вони без зайвої необхідності з дому в принципі не виходили.

Цього року забудовник нам поставив сміттєві баки. Раніше у нас стояв причеп у дворі, ми туди скидали всі пакети. Потім це все зсипалось у спеціальний вагончик. А раз чи два на місяць вивозили на полігон. Бувало таке, що цей причеп був заповнений, тоді доводилось підкидати своє сміття у смітники сусідніх будинків.

З водопостачанням проблем немає. Хоча у березні ми сиділи без холодної води увесь місяць, бо через відсутність опалення будинку позамерзали труби. В той період я ходила до батьків митись, а мій хлопець ходив у душ на роботі.

Нашим будинком займався приватний ЖЕК від забудовника. На початку жовтня цього року його розпустили, не знаю чому. У нас є ініціативна група мешканців, яка була створена роки два-три тому. Ми спілкуємось і обговорюємо усі проблеми у Viber.

Є проблема із мешканцями, які не платять за комуналку. У деяких борг набіг до 15-20 тисяч гривень. Через це всьому будинку вимикали світло. Та після того, як мешканці почали бунтувати, цього більше не робили.

Ще у нас проблеми із сусідами з будинку поряд. Там живе чоловік, якого дуже дратує наш дім. І він з квадрокоптерів скидав саморобні вибухові пакети на будівництво та наш дім. При мені таких випадків було десь п'ять. Був досить гучний звук. Та, на щастя, нікого не травмувало. Одного разу вибух був доволі потужний і осколками зачепило вікна в квартирах вище 10 поверху. Ми викликали поліцію, вибухотехніків. Зловмисника затримали, яка зараз його доля – не знаю, але вибухи припинились.

Нам з хлопцем було дуже складно все це переживати в емоційному плані. Між собою ми жодного разу не сварились, але важко жити, не знаючи, що на тебе чекає завтра: буде світло, чи ні.

Це була дуже складна зима, але є, що згадати. І нас ці всі проблеми дуже зблизили як пару. Це було реально важко, нас по черзі "бомбило", але ми все одно підтримували один одного і намагались знаходити якісь плюси.

Як не як, а ми маємо власне житло, яке обставили так, як нам того хотілось, де ми можемо робити все, що завгодно – щось викинути, щось купити, без прив'язки до власників квартири. Як мінімум, можемо завести кота.

Зараз квартири у нашому будинку продовжують продавати. Я часто бачу, як люди приходять дивитися помешкання у другій секції.

Квартири зараз коштують набагато дешевше, ніж коли купували ми (на сайті ЛУН зазначено від 217 тис. грн – БЖ). Що має, в принципі, насторожувати потенційного покупця.

Мешканці, які пережили минулу зиму, дуже зблизились. Ми жили без опалення і місяць без води. Це було дуже важко. Ми пов'язані однією бідою і якось допомагаємо одне одному, хто чим може. Хтось розкаже про те, який котел обрати, хтось ще щось порадить. Одна жінка безкоштовно надала тонну стружки, яку можна закинути в пелетний котел.

Місцева влада обіцяє нам тимчасове підключення до "Київенерго". Мали підключити вже зараз, але чомусь перенесли.