Три ідеї для благоустрою Києва: досвід Львова, Тернополя та Дніпра
Не обов'язково бути визнаним архітектором для того, щоб створювати круті проекти та змінювати простір навколо. Ми сходили на конференцію "Урбанина" і записали історію створення трьох регіональних урбан-проектів. Їх реалізували місцеві мешканці у Львові, Тернополі та Дніпрі. 
Олександра Сладкова – координатор розвитку львівських публічних просторів в організації «Інститут міста» при львівській міськадміністрації. Ще 5 років тому вона не займалася урбаністикою. Але пройшовшись одного разу по пішохідній алеї Діагональ у Барселоні, вона зрозуміла, що Львову не вистачає таких вулиць і захотіла це виправити.
Довгий час вулиця Курбаса виглядала так: асфальт, маленький тротуар і 20 припаркованих машин. Капітальний ремонт вулиці припускав тільки зміну покриття. Бюджет становив 500 тисяч гривень.
Тодішній радник мера з питань велоінфраструктури та активіст Олег Шмідт дізнався про ці плани міської влади та попросив час на розробку іншого проекту. У районній адміністрації дали два тижні.
Активісти оперативно накидали проект пішохідної вулиці. Один з головних аргументів за пішоходизацію – театр Курбаса, відвідувачі якого змушені товпитися на тротуарі, оскільки перед входом просто немає місця.
У проекті прибрали тротуари, щоб показати пішоходам, що ця вулиця – повністю в їхньому розпорядженні, від фасаду до фасаду. Перед театром спроектували міні-площу з деревами та вуличними меблями. Вулицю розбили на 3 зони: зона для паркування, громадський простір і комерційна частина з закладами й літніми майданчиками.
Оскільки міський бюджет передбачав тільки заміну покриття вулиці, до проекту долучилися волонтери. Бетонні меблі виготовив львівський завод в обмін на свій логотип на меблях як рекламу, дерева і матеріали для крамничок надали комунальники, а зелене освітлення для дерев профінансував власник одного з ресторанів вулиці.
Співробітники театру дозволяли користуватися електрикою, водою і приміщеннями. А завгосп досі поливає висаджені дерева.
Активісти вирішили висаджувати дерева в хаотичному порядку, а не в одну лінію, щоб підкреслити можливості пішохідної вулиці.
Проїжджу частину перекрили бетонними блоками та зробили її повністю пішохідною. В цілому це добре сприйняли місцеві мешканці. Заклади та ресторани швидко адаптувалися і стали підвозити продукти у великих візках.
На вулиці відразу з'явилися діти й перехожі, які почали активно використовувати меблі, навіть попри активні будівельні роботи.
Звісно, були і противники проекту. Наприклад, власник спортивного магазину на Курбаса змушений був переїхати в інше місце, оскільки більшість його клієнтів приїжджали на машинах. На новому місці, за словами Олександри, торгівля йде успішно.
Проект серйозно оживив вулицю Курбаса – це місце активно використовується городянами, тут відкриваються нові заклади. Щоправда, активісти досі борються з несанкціонованими літніми майданчиками, які виникли в некомерційній зоні Курбаса.
«За 3 роки з вулиці нічого не вкрали, а торговий центр, один із входів якого виходить на Курбаса, збільшив потік пішохідних відвідувачів на 30%», – каже Олександра.
У 2015 році молоді тернопільські архітектори надихнулися досвідом розвитку Львова та поставили питання: чому на благоустрій їхнього міста витрачають великі гроші, але в підсумку виходить неякісно. Так виникла громадська ініціатива Urban.te, яку очолив архітектор Дмитро Райфшнайдер.
Для першого проекту з облаштування команда вибрала тернопільську набережну. Вона була в занедбаному стані, але все одно активно використовувалася місцевими мешканцями.
У проект набережної заклали сухий фонтан, дерев'яне і плиткове покриття, публічні простори, рулонні газони, фотозони, велодоріжки, скейтпарк і амфітеатр.
Команда візуалізувала проект і поставила стенди в парку, де гуляло багато людей. Так хлопці зібрали відгуки від місцевих мешканців.
Інформація про проект дійшла до мера міста. Хлопцям подзвонили з міської ради та сказали, що готові його реалізувати.
«Ми думали, що з нашої концепції візьмуть тільки бруківку, дерева і лавочки. Але в роботу взяли все, навіть скейтпарк», – говорить Дмитро.
Набережну відкрили рівно через рік, у 2016 році. Проект коштував місту 12,5 млн грн. Городяни відразу полюбили нове місце, у соціальних мережах з'явилися сотні фотографій і позитивних відгуків. Але вже через кілька тижнів команда почала помічати свої помилки.
А ще архітектори забули про пандуси для людей з інвалідністю. Вже після відкриття набережної вони усвідомили, що це провал, але щось міняти було вже пізно.
Скейтпарк побудували з фанери з дотриманням норм, залишивши понад 30 метрів до прибудинкових територій. Та звук від покриття виявився таким гучним, що мешканці найближчих будинків подали в суд на міську адміністрацію і вимагають знести скейтпарк.
Не дивлячись на помилки, набережна стала проривом для Тернополя: тут з'явилися велопарковки, велодоріжки, сухий фонтан, сучасні вуличні меблі та фотозони.
«Цей простір вплинув на свідомість людей. Вони побачили як це, коли у твоєму місті є щось гарне і класне», – говорить Дмитро.
Платформою для створення нового публічного простору став дніпровський фестиваль «Конструкція». За його облаштування взялася команда громадської організації Kultura Medialna і фестивалю аудіовізуальної культури «Конструкція».
Хлопці використовують сучасне мистецтво і візуальні ефекти для переосмислення індустріальних просторів, музеїв і різних міських локацій. У якийсь момент вони вирішили, що потрібно створити щось більш постійне і масштабне.
Ландшафт амфітеатру зберігся, і команда вирішила, що потрібно розробляти щось схоже на сцену.
До проекту приєднався польський урбаніст Куба Снопек, якому сподобалася брутальність міста. Він, у свою чергу, залучив європейських архітекторів з Данії, Чехії та Італії, які розробили загальну концепцію публічного простору.
«Місцеве архітектурне ком'юніті говорило, що у нас нічого не вийде, тому що немає бюджету і підтримки», – згадує Андрій.
У підсумку «Сцена» стала одним з наймасштабніших волонтерських проектів: у ньому взяли участь близько 100 осіб – активісти, архітектори, урбаністи та місцеві мешканці.
«Ми вважали, що нам вистачить 150 тисяч гривень, але помилилися. Будівельні матеріали подорожчали, будівництво йшло довго і довелося залучити професійних будівельників», – говорить Андрій.
На краудфандинговій платформі Indiegogo команді вдалося зібрати 5 тисяч доларів. Ще кілька тисяч доларів готівкою принесли власники місцевих бізнесів. Це і був весь бюджет.
Відштовхнувшись від побажань людей, команда побудувала великий екран для перегляду кіно, лаунж-зону та майданчик для презентацій і виступів. Територію озеленили, поставили урни і громадський туалет.
За теплий сезон простір відвідало 6 тисяч осіб, на «Сцені» пройшло 60 заходів.
Цього літа проект «Сцена» увійшов до шістки найкращих публічних просторів світу в європейському конкурсі від The Prize, на який подали близько 300 заявок з усього світу. Команду «Сцени» нагороджували в Барселоні.
Зараз розвиток «Сцени» – під загрозою. На цьому місці планується комерційна забудова за масштабної реконструкції парку. Міська адміністрація запропонувала перенести «Сцену» в інше місце, але команда відмовилася.
Фото: надані спікерами конференції, Вова Фостик/Gipsy Beach Ternopil / Пляж Циганка Тернопіль, Katerina Kovacheva, Сцена : Stage
