Я займаюсь двома бізнесами: один пов'язаний із логістикою, а інший із освітою. В територіальну оборону Солом'янського району записався восени 2020 року. Побачив інформацію про відбір випадково на фесбуці, у дописі знайомої. Одразу написав їй і попросив контактні дані для запису.

Першим етапом відбору була співбесіда з офіцером. На ній розповідають, що на вас чекатиме, як все виглядатиме та чим займатиметесь. Людину повинні оцінити та зрозуміти її можливості. Вже після цього проходив медичну комісію, яка включала здачу аналізів та обстежень, перевірку у психолога та нарколога тощо. Після збору документів я врешті підписав контракт.

Я записався в територіальну оборону, щоб захищати Україну. Ми повинні розуміти, що ці події, які відбуваються зараз, з різною інтенсивністю проходять вже 8 років. Війна ж закінчиться лише у двох випадках: у разі нашої перемоги чи програшу. Окрім цього, я хочу захищати свій стиль життя, який люблю.

Мені не дуже подобається концепція про те, що в територіальну оборону потрібно всім записуватись. Людина має бути дуже самоорганізованою та із самовіддачею, щоб приходити на тренування щосуботи.

В тероборони великий функціонал і може бути мільйон різноманітних задач. Ключовий аспект полягає у тому, що ми повинні робити те, що не зможе чи не матиме змогу армія. До прикладу, патрулювати ліси, охороняти адмінбудівлі, працювати на контрольно-пропускних пунктах, забезпечувати логістику. Таких задач мільйон.


Територіальна оборона тренується на зборах, які визначає Міністерство оборони, тобто це відбувається декілька днів на рік. Резервісти ж створили громадську організацію, завдяки якій можна винаймати інструкторів з різних навичок (тактики, стрільби, медицини) та вчитись й у інші дні.

Щосуботи збираємось о 9 ранку в певному місці, щоб відточувати базові вміння, виконувати певні задачі. Деякі дні тренуємось до 16 години, а буває й до ночі. Існує ще такий різновид як польовий вихід, коли ми дві чи три доби відпрацьовуємо якусь задачу. Влітку проходили двотижневі тренування. Ми вставали о 6 ранку, відточували навички, а після цього я ще йшов працювати – складний був час.

Я працюю в громадському секторі, займаюсь комунікаціями та піаром в Центрі політико-правових реформ. Мій рід діяльності взагалі не пов'язаний з військовою справою.

Я давно хотів пройти хоча б базову військову підготовку, оскільки в 2014 був ще юним і пропустив таку можливість. У той час від держави та місцевих військкоматів в прифронтових областях проводили такі курси. Мені хотілось надолужити і отримати знання, які дали б змогу в критичній ситуації не сидіти склавши руки.

В територіальній обороні я вже майже півтора року. Дізнався про неї від свого знайомого. Зараз із цим значно легше, бо про ТрО пишуть багато ЗМІ, з'явилась підтримка держави. Тоді ж не було гарячих номерів і багато інформації, а Солом'янський військкомат був ледве не єдиним активним в Києві. Тому пробував вступити саме туди.

Мене одразу перенаправили в свій Голосіївський відділ, де мали дати дозвіл на те, щоб я перейшов на Солом'янку. Але у мене є певні проблеми зі здоров'ям – за шкільною військовою довідкою я непридатний до служби. Тому підписати контракту мені не вдалось. Та я зміг вступити в тероборону через громадське об'єднання.

Якщо ж відбудеться напад Росії на столицю, то мене мобілізують, але через інші бюрократичні механізми.

Зазвичай тренування проходять щосуботи на околицях міста або за його межами. Першу годину чи дві відпрацьовуємо індивідуальний бойовий навик – поводження кожного бійця зі зброєю. Після цього вчимось працювати в підрозділі – ініціюємо якусь ситуацію: патрулювання, засідку, охорони об'єкту. Наше навчання проходить на дерев'яних макетах або із страйкбольною зброєю.

Там ми відпрацьовуємо навички, які здобули на макетах. Не так давно почали займатись підготовкою оборони та охорони стратегічних об'єктів. Інколи виділяємо цілий день на освоєння медичної допомоги, проте все одно таких тренувань поки ще замало.

Звісно, під час реальної війни я не зможу замінити людину, яка підписала контракт і служить повноцінно в ЗСУ. Але зможу долучитись до оборони стратегічних об'єктів, виконувати важливі завдання, щоб збільшити нашу силу.

Я працюю прессекретаркою у КМДА, а ще я мама двох неповнолітніх дітей. Коли почалося загострення з боку Росії, і ми всі опинились під загрозою повномасштабного нападу, ухвалила рішення про те, що у випадку інтервенції залишусь у столиці, аби допомогти боронити місто.

Я народилась у місті Тростянець на Сумщині, але вже майже 20 років проживаю у Києві. Мої діти народились тут і я планую все життя провести в столиці. Вивчила всю інформацію про формування народного опору, і вирішила стати резервісткою ТрО.

Також продумала план дій: діти поїдуть на евакуацію до Львова, де мешкає моя сестра Ярослава, а ми з чоловіком будемо боронити столицю. Потрібно знати, що робити у критичній ситуації, щоб убезпечити родину від наслідків можливої зовнішньої агресії.

Важливо й те, що чим більше нас долучиться до опору, або заявить про такий намір, тим менше ймовірність окупації нашої землі. Більше того, робота в тилу знайдеться для кожного, відповідно до його вмінь та навичок.