Над новим альбомом ми працювали майже рік. Спочатку проводили роздільні репетиції, потім — зведені. Щось вигадували під час джему, щось окремо приносили на зустрічі. Це авторський альбом, вірші у ньому здебільшого мої. Пісні ми писали разом із продюсером альбому Олегом Аджікаєвим. Деякі треки вже були готові, їх треба було просто зіграти та пояснити.

Я ненавиджу всі пісні з нового альбому. Вони мені набридли. Вже хочу їх грати, а не слухати.

"Таємний код: Рубікон" — це лірична платівка, з невеликим соціальним складником. Я тішуся з того, що соціального в ньому мало, бо у моєму житті був дуже ліричний період. До альбому ввійшло 12 пісень. Мало бути 16, але я силоміць їх викинув, залишив собі кавеличок на наступні роботи, бо їх ще треба допрацювати.

Ми працювали над альбомом у трьох країнах — Україні, Франції та США. У Штатах круті мастерингові студії та студії звукозапису, у Франції було натхнення, сили та можливість поїхати на легендарну студію La Fabrique, а в Україні я живу та працюю всі 15 років кар'єри "Бумбоксу".

Пісні з "Таємного коду" я писав у Києві: частину з них у Павлівському парку, на Січових Стрільців і Володимирській гірці. Дуже люблю писати в дорозі, тому часто пишу під час туру, накопичуються емоції та враження, фабули та ідеї пісень. Ідеї можуть накопичуватися вдома і пропрацьовуватися в дорозі.

Останній повноформатний альбом "Термінал Б" ми випустили шість років тому.

Попередній лонгплей я вирішив розбити на дві окремі платівки "Люди" й "Голий король". Так я прагнув привернути більше уваги до обох матеріалів окремо, бо не бачив у них один цілісний альбом. Це було правильним рішенням, адже обидва ЕР стали дуже успішними.

З продюсерської точки зору лонгплей уже давно не має сенсу. З творчої — їх хочеться робити. Загалом сучасний артист може жити синглами, якщо має концертний репертуар. Просто видавати хороші треки, знімати кліпи та створювати збірки.

У нас немає таких пісень, які мені набридло грати. Є ті, що неможливо вмістити у відведений для концерту час, бо люди просять інші. У цьому турі ми знову гратимемо "Зливу", яку вже давно не виконували на концертах. Ця пісня емоційно дуже важка для мене.

Цей тур Україною, можливо, стане нашим наймасштабнішим.

Я не маю улюблених міст або концертів, усі вони для мене особливі. За кордоном запам'яталися виступи в Лондоні та Нью-Йорку, але особливо до душі припало грати у Празі, Канаді, Барселоні та на Західному узбережжі США. Я ніколи не був у Японії та Австралії, але дуже хотів би виступити там.

Зараз я часто слухаю співачку Buika, а також Slash, Radiohead Essentials, Еріку Баду, Кріса Корнелла, Тоні Беннетта. Деколи доводиться слухати сучасні треки та попсу, аби бути в курсі подій. Так я послухав Леді Гагу і Бредлі Купера, бо їхні пісні були у всіх на слуху (саундтрек із фільму "Народження зірки", — ред.).

З українських виконавців мені подобаються DakhaBrakha і The Gitas. Останнім часом тішить лірика Юлії Саніної (The Hardkiss, — ред.), хоча англомовний репертуар гурту не заходив.

Найголовніших дві — аеропорти "Жуляни" та "Бориспіль". Із цих місць починаються і закінчуються тури, саме там відбуваються найбільш пікові емоційні моменти у нашому житті. Там зі мною прощаються й зустрічають, там я дізнаюся жахливі та приємні новини.

Я живу в Києві вже 20 років, але тільки нещодавно вперше побував у Ботанічному саду на Печерську. І побачив, що це місце просто фантастичне. Тепер буду ходити туди пікнікувати і працювати. Також подобається площа Льва Толстого — там розташована моя улюблена кафешка і завжди грають вуличні музики.

Недалеко від нашого дому є Павлівський парк, якому вже давно потрібен ремонт. Я люблю всі місця в районі Січових Стрільців. Тут мій дім. Але водночас тут багато чого треба допрацювати.

Наприклад, у кафе та кав'ярень Парижа неймовірно красиві веранди, яких чомусь немає у нас. Я не розумію, чому не можна просто виставити столи на двір, адже заклади від цього гіршими не стануть.

Також мрію про заборону паркування на тротуарах.