"Мрію про заборону паркування на тротуарах"
Андрій Хливнюк про новий альбом і стосунки з Києвом
12 вересня гурт "Бумбокс" випустив "Таємний код" — першу частину подвійного LP "Таємний код: Рубікон". Друга частина вийде за два-три місяці. Альбом писали одразу у трьох країнах — Україні, Америці та Франції. Він стане шостим у їхній дискографії.

Вже 19 вересня музиканти вирушать у великий концертний тур Україною, та до цього фронтмен гурту знайшов трохи часу, аби зустрітись із журналісткою БЖ Марією Молодковець і поговорити про улюблені локації в Києві, які надихнули його на створення альбому.
"Таємний код: Рубікон"
Над новим альбомом ми працювали майже рік. Спочатку проводили роздільні репетиції, потім — зведені. Щось вигадували під час джему, щось окремо приносили на зустрічі. Це авторський альбом, вірші у ньому здебільшого мої. Пісні ми писали разом із продюсером альбому Олегом Аджікаєвим. Деякі треки вже були готові, їх треба було просто зіграти та пояснити.

Я ненавиджу всі пісні з нового альбому. Вони мені набридли. Вже хочу їх грати, а не слухати.

"Таємний код: Рубікон" — це лірична платівка, з невеликим соціальним складником. Я тішуся з того, що соціального в ньому мало, бо у моєму житті був дуже ліричний період. До альбому ввійшло 12 пісень. Мало бути 16, але я силоміць їх викинув, залишив собі кавеличок на наступні роботи, бо їх ще треба допрацювати.
Концертний тур ми почнемо з Рівного. Сам не знаю чому, та я люблю це місто не менше й не більше за Станіслав або Київ. Україна маленька, тут усюди приємно грати.
Ми працювали над альбомом у трьох країнах — Україні, Франції та США. У Штатах круті мастерингові студії та студії звукозапису, у Франції було натхнення, сили та можливість поїхати на легендарну студію La Fabrique, а в Україні я живу та працюю всі 15 років кар'єри "Бумбоксу".

Пісні з "Таємного коду" я писав у Києві: частину з них у Павлівському парку, на Січових Стрільців і Володимирській гірці. Дуже люблю писати в дорозі, тому часто пишу під час туру, накопичуються емоції та враження, фабули та ідеї пісень. Ідеї можуть накопичуватися вдома і пропрацьовуватися в дорозі.
Про музику
Останній повноформатний альбом "Термінал Б" ми випустили шість років тому.

Попередній лонгплей я вирішив розбити на дві окремі платівки "Люди" й "Голий король". Так я прагнув привернути більше уваги до обох матеріалів окремо, бо не бачив у них один цілісний альбом. Це було правильним рішенням, адже обидва ЕР стали дуже успішними.
З продюсерської точки зору лонгплей уже давно не має сенсу. З творчої — їх хочеться робити. Загалом сучасний артист може жити синглами, якщо має концертний репертуар. Просто видавати хороші треки, знімати кліпи та створювати збірки.
Написання пісні — це пасивна медитація.
У нас немає таких пісень, які мені набридло грати. Є ті, що неможливо вмістити у відведений для концерту час, бо люди просять інші. У цьому турі ми знову гратимемо "Зливу", яку вже давно не виконували на концертах. Ця пісня емоційно дуже важка для мене.

Цей тур Україною, можливо, стане нашим наймасштабнішим.

Я не маю улюблених міст або концертів, усі вони для мене особливі. За кордоном запам'яталися виступи в Лондоні та Нью-Йорку, але особливо до душі припало грати у Празі, Канаді, Барселоні та на Західному узбережжі США. Я ніколи не був у Японії та Австралії, але дуже хотів би виступити там.
Зараз я часто слухаю співачку Buika, а також Slash, Radiohead Essentials, Еріку Баду, Кріса Корнелла, Тоні Беннетта. Деколи доводиться слухати сучасні треки та попсу, аби бути в курсі подій. Так я послухав Леді Гагу і Бредлі Купера, бо їхні пісні були у всіх на слуху (саундтрек із фільму "Народження зірки", — ред.).

З українських виконавців мені подобаються DakhaBrakha і The Gitas. Останнім часом тішить лірика Юлії Саніної (The Hardkiss, — ред.), хоча англомовний репертуар гурту не заходив.
Про улюблені локації Києва
Найголовніших дві — аеропорти "Жуляни" та "Бориспіль". Із цих місць починаються і закінчуються тури, саме там відбуваються найбільш пікові емоційні моменти у нашому житті. Там зі мною прощаються й зустрічають, там я дізнаюся жахливі та приємні новини.
У "Борисполі" був написаний мій останній альбом.
Я живу в Києві вже 20 років, але тільки нещодавно вперше побував у Ботанічному саду на Печерську. І побачив, що це місце просто фантастичне. Тепер буду ходити туди пікнікувати і працювати. Також подобається площа Льва Толстого — там розташована моя улюблена кафешка і завжди грають вуличні музики.

Недалеко від нашого дому є Павлівський парк, якому вже давно потрібен ремонт. Я люблю всі місця в районі Січових Стрільців. Тут мій дім. Але водночас тут багато чого треба допрацювати.
Я часто подорожую, тому багато речей піддивляюся в інших містах. Хочеться, щоб деякі з них впроваджували вдома.
Наприклад, у кафе та кав'ярень Парижа неймовірно красиві веранди, яких чомусь немає у нас. Я не розумію, чому не можна просто виставити столи на двір, адже заклади від цього гіршими не стануть.

Також мрію про заборону паркування на тротуарах.
Київські локації у новому альбомі "Таємний код: Рубікон"
"Твій на 100%" — аеропорт "Бориспіль".

"Ангела" (приспів пісні "Ангела, як я" гурту "Крихітка Цахес", який став частиною треку "Бумбокс") — Боярка.

"Безодня", "Тримай мене" — вулиця Січових Стрільців.

"Дрантя" — район "Лівобережної".

"ДШ" — міст Метро та Русанівські сади.