На власному досвіді
Як я працювала в Київзеленбуді
Минулою весною культуролог та перекладач Ольга Папаш в рамках особистого експерименту сорок днів працювала озеленювачем у Голосіївському Зеленбуді. На виставці "Дезеленізація" в галереї Bursa вона розповіла з чого складається робочий день працівника служби.
Передісторія
Одразу хочу сказати, я не спеціально вторглася в Київзеленбуд. Це сталося випадково. Навесні минулого року я вирішила зробити спробу дауншифтингу і піти на просту роботу. Я люблю рослини, маю сад, тож вибір схилявся до відповідних професій. Коли мені потрапило на очі оголошення Київзеленбуду про пошук працівників без досвіду роботи, я вирішила спробувати.

Взяли мене охоче, оскільки в Зеленбуді завжди проблема з кадрами. Проте спершу я мала пройти медичний огляд та зібрати необхідні довідки – про освіту, з пенсійного фонду та податкової. На все це знадобився тиждень.
Бригада №1
Мене призначили в Бригаду №1, озеленювачем третього (найнижчого) розряду. Але одразу на мене чекав сюрприз. Сувора начальниця спитала: "А ти зможеш прибирати?". Я відповіла, що так, бо фізичної роботи не боюся. Так я дізналася, що, окрім розсадження рослин та догляду за ними, ми ще мали збирати сміття із зелених насаджень. Забігаючи наперед скажу, що це займало 40% робочого часу.

Отже, наша Бригада №1 – це шість жінок (переважно років під п'ятдесят), які опікуються центральною частиною Голосіївського району – від площі Льва Толстого до Либідської. Кожного дня ми прибирали чотири великі сквери, декілька маленьких, лунки дерев, газони і розподільні смуги.

За кожним членом бригади закріплена певна ділянка. Мені дали Либідську площу.
Робочий день

Все починається о 6:30 в битовці – підвальному приміщенні, де розташовані шафки та кухня для співробітників.

Там ти одягаєш жахливу оранжеву жилетку, і береш наколку – інструмент, що складається з дерев'яної палки і металевого наконечника, на який наколюється сміття.

О 7:00 треба вже бути на об'єкті, щоб починати прибирати. У Зеленбуді це означає зібрати найбільш видиме сміття та випорожнити урни. Сміття не сортується, проте практикується вторинне використання пакету. За зміну дозволяють використати три або чотири сміттєвих мішки (насправді їх близько десяти).

Я мала постійні конфлікти через прибиранням недопалків. Вони мене страшенно дратують. Скориставшись службовим положенням, я їх збирала. На думку зеленбудівців це неправильно, бо на об'єктах недопалків дуже багато. Правильно – прибирати лише велике і видиме сміття.
Ранкове прибирання закінчувалося о 9:30. Потім мінімальний перекур і одразу нове завдання, яке залежить від сезону. У моєму випадку – це весняні роботи: прогрібання газонів, перекопування клумб, висаджування квітів і т.д. Іноді прогрібання вазонів переростало у велике прибирання після зими.
Було таке, що через велику кількість сміття ми прогребали лише півгазону, і робочий день закінчувався. А на наступний день – вже інше завдання, туди ніхто не повертається
Потім за правилами був обід. Наша бригада домовилася на нього не ходити, аби робочий день закінчувався на годину раніше. Але раніше відпускали не завжди.

Робочий день часто закінчувався на об'єкті, що був далеко від битовки. Тож до нього треба було ще йти пішки з усім інвентарем (лопати, наколка, сапка і таке інше), або їхати транспортом без будь-яких пільг. В тролейбусах зеленбудівців не чіпають, хоча офіційно ми б мали сплачувати.
Зарплата
Моя офіційна ставка – озеленювача найнижчого розряду – складала 4 900 гривень. Та ще була можливість отримати премію. Нам говорили про якість праці, але за моїми спостереженнями, розмір премії залежав від кількості приватних замовлень. У моєму випадку, премія дозволила підняти зарплату до 6 800 грн.

У виконанні приватних замовлень немає порушень – за законом України, державні установи мають право на комерційну діяльність.

Працівникам Зеленбуду не надаються спеціальні пільги. Проте можна отримати місце в гуртожитку у Корчуватому. На сім'ю виділяється ціла кімната.

Можливостей кар'єрного росту я не побачила. Майстер із моєї бригади працює на цій посаді ще з кінця 1980-х. Загалом, як і більшість її колег.
Рослини
Частина рослин Зеленбуду вирощується у теплиці (наша знаходиться в Голосіївському парку), інша – закуповується за результатами тендеру. Проте трапляються дивні випадки. Наприклад, минулої весни Зеленбуд замовив квіти герані, що в народі називаються "калачики". Їх везли аж з Миколаєва! Колеги жалілися, що коли вони мали висаджувати ці калачики, майже усі рослини зів'яли. Якщо так подумати, то чому не можна було купити ці квіти десь в Києві? Але тендер виграно, тут без коментарів.

Найбільша гордість працівниць Зеленбуду – це тюльпани. Мене, як недосвідчену працівницю, до тих клумб не підпускали, бо висадка робиться з надзвичайною швидкістю. Уявіть, за день дві жінки можуть посадити десять тисяч тюльпанів! І все це на колінах, з маленькою лопаточкою.
Звільнення
Я не знала скільки буду там працювати. Хотілося випити чашу роботи в Київзеленбуді до кінця, але зрештою я не витримала.

На початку травня через свята ми працювали підряд 10-12 днів. Далі стався Kyiv Euro Marathon 2018, який якраз проходив у нашому районі – від Олімпійського стадіону до Либідської. Ми мали терміново висадити квіти у горщики на стовпах. Терміново, бо як сказало керівництво, Печерський район це зробив, а ми ще ні.
Висаджування квітів у горщики на стовпах – одна із найбезглуздіших для мене робіт
Проте остаточно мене добило прибирання лунок дерев. Все це відбувалося для показухи перед владою, тому я не витримала і сказала, що звільняюся. За час роботи, я так і не знайшла спільної мови з нашим майстром. Спершу вона була до мене лагідна. Думала, що оскільки я молода, то сильна. І коли ввійду в курс справи, на мене можна буде повісити всю найважчу роботу. Але виявилося, що я якась «дивна», бо не хочу працювати аби заробити «копійку».

Мене навіть не змусили відпрацьовувати два тижні. Майстер одразу радісно погодилася. Напевно я сильно їй допекла.
Текст: Лілія Галка, Фото: Юлій Кудланик, КП УЗН Голосіївського району / Facebook.


Share