З початком повномасштабної війни до лав захисників долучилося дуже багато людей з індустрії гостинності: кухарі, бармени та інші. Разом з проєктом "Герої" від Restetika розповідаємо історії деяких з них.
Влад Смекалов
В цивільному житті був су-шефом в мережі готелів Reikartz. Добровільно долучився до лав ЗСІ і став бійцем штурмового взводу протитанкового відділення "Штурмовик".
Служба в армії стала для Влада відкриттям: "Тут, як на кухні. Тільки крутіше. Легко не буває. Але коли я підпалюю ворожий танк – це найкраще що може бути для мене".
Рік тому наприкінці лютого Влас мав брати участь в майстер-класі з кондитерської справи, тож в першу чергу після перемоги працювати кондитером:
"Я май піти на майстер-клас з кондитерки, але довелося взяти до рук зброю та брати участь у зовсім іншому "майстер-класі". Сумую за роботою, близькими та рідними. Хочу перемогти і працювати шефом або су-шефом в ресторані при готелі і робити кондитерські страви".
Микита Черепов
В 2014-2016-ому роках був бійцем полку "Азов". В цивільному життя працював барменом у київському барі BarDuck. З початком повномасштабної війни точно знав, де буде проходити службу. Займає посаду старшого сержанта.
Микита наголошує: "В армії немає нічого легкого: ти постійно зайнятий навчанням або боями. Тож хочу дати пораду молодим бійцям: вчіться копати окопи, копайте їх постійно та вчить тактичну медицину. Ці дві речі збережуть вам життя".
В армії Микита сумує за друзями, які воюють на інших ділянках фронту, а також за звичним домашнім життям: можливість замовити доставку чогось смачного та просто подивитися кіно з близькими поряд".
Після перемоги планує "жити щасливим життям у вільній країні".
Деніс Шершун
Працював шеф-кухарем ресторану "Старгород" у Миколаєві. Добровільно долучився до оборони міста та став стрільцем-гранатометником в Національній гвардії України.
Сумує за роботою на кухні, хоче зустрітися з сім’єю та мріє про перемогу.
Найважче в армії: бачити, як страждають побратими.
Дмитро Пузина
Працював шеф-кухарем Pesto Café, зараз – кухар-інструктор у військовій частині. На початку вторгнення вивозив родину з Гостомеля та потрапив під сильний обстріл. Після цього вже майже нічого не боїться. Щойно з’явилася нагода, став до лав захисників.
Розповідає про свої переживання зараз: "В армії відчуваєш, що робиш внесок в нашу перемогу. Але дуже не вистачає часу, проведеного з близькими. Сумую за людьми та "запарою" на роботі. Мрію, щоб в Україні відновився мир та спокій. Після перемогу найбільше хочу повернутися додому і просто бути поруч з родиною".
Руслан Ретьман
В цивільному життя був бренд-шефом в компанії "Флагман". На початку вторгнення добровільно долучився до війська, став сержантом та військовим кухарем.
Говорить, що найприємніше в армії: виконувати зрозуміли завдання та готувати їжу. Найстрашніше: відчувати себе під прицілом та витримувати прицільні обстріли.
Мріє про мир та зустріч з рідними.
Дмитро Дем’янчук
Працював старшим барменом в пабі "Живіт та пиво" у Житомирі. Добровільно став до лав ЗСУ, нині заступник командира батареї в 53 окремій механізованій бригаді.
Найбільше надихають побратими, які віддаються своїй справі на 100%.
Найбільший страх: щоранку прокидатися від снарядів, що палають неподалік.
Дмитро каже, що давно перестав мріяти: "Мрій немає. Є тільки ціль – перемога. Після неї найперше порадую рідних неочікуваних візитом".
Олександр Гринь
В цивільному житті був шеф-кухарем ресторану American Bar&Grill у Вінниці. Добровільно долучився до лав армії.
Під час служби його підтримує розуміння того, що зараз він працює задля перемоги.
Говорить, що найстрашніше – це спостерігати щодня неймовірну кількістю людей, що отримують важкі поранення. Найбільше мріє "викорінити зло з України" та зустрітися з родиною.
Роман Тихонович
У 2014-ому пішов добровольцем в артилерійську бригаду. Потім працював кухарем у ресторані Catch, в 2022-ому мобілізувався до батальйону, який захищав Київ.
Сумує за роботою та родиною. Розповідає: "В армії нелегко. Треба завжди бути уважним і готовим до бою. А найстрашніше – це втрачати на війні друзів".
Мріє про перемогу та відпочинок разом з родиною.
