Я вперше побував закордоном 6 років тому, коли мені було 20. Разом із двоюрідною сестрою вирішили поїхати по програмі Work and Travel у США. Батьки допомогли фінансово, тож ми вирушили за океан. Дорогою у нас була пересадка в Лондоні, де ми пробули один день. Тобто перша країна, в якій я побував, була Велика Британія. Я був у захваті від побаченого, все виглядало так, як у фільмах. Ми бігали по місту щасливі і намагались побачити якомога більше, зупиняючись максимум на 15 хвилин. Тоді ми не знали, чи випаде в майбутньому ще одна можливість відвідати Англію.
Після ми прилеліти в Г'юстон, що знаходиться в штаті Техас. Нас відвезли на роботу в маленьке містечко Галвестон, яке розташоване на узбережжі Мексиканського заливу. Це курортний регіон, відомий серфінгом та купою молоді. Нас по програмі поїхало шестеро, тому ми домовились, що перші три місяці будемо багато працювати задля того, аби відкласти на машину. Так і сталось – ми придбали авто і цілий місяць подорожували по штатам. Нам вдалось відвідати Каліфорнію, Сан-Франциско, Нью-Йорк, Чикаго, Маямі, Вашингтон, Великий каньйон, Ніагарський водоспад.
Ми були молодими авантюристами, яких нічого не лякало: у нас ламалась машина, потрапляли у дтп, отримували штрафи. А ще ми подорожували економно, тому спали в авто, купались в озерах та чистили зуби на заправках. Проте за цей час нам вдалось побачити те, що іншим не вдається за усе життя. Це був справжній розрив шаблонів. Здавалось, що після Америки мене вже нічим не здивуєш. Та я помилявся.