Наш центр відкрився у лютому цього року. Він розташований на другому поверсі двоповерхової будівлі, а у нашому розпорядженні опинився дах на 60м². Цей простір є відкритим і огородженим металевим парканом. Коли почали працювати, то зрозуміли, що потрібно якогось його використовувати. Адже проводити заходи та працювати на свіжому повітрі корисно, а ще в країні діють карантинні обмеження. Ми розглядали різні варіанти, зокрема спортивні та танцювальні події. Та хотілось чогось особливого.

У Кропивницькому, на жаль, досі не було публічних садів. Люди не мали місця, де б могли спільно вирощувати щось, вчитись та спілкуватись. Хоча такі проєкти досить поширені в Європі, бачила це в німецьких містах та Лісабоні.

Я довго виношувала цю ідею, аж якось у квітні побачила допис у Facebook журналіста Романа Круніча про те, що він віддає старі радянські ящики для яблук безкоштовно. Зрозуміла, що треба брати. Роман привіз нам ящики і ми виставили їх на даху.

Думали запустити фандрейзинг і запросити ландшафтного дизайнера, але потім дійшли висновку, що буде краще, якщо люди захочуть дбати власноруч про свої ящики. Це знімало б і велику частку відповідальності із мене. Я хотіла створити організовану спільноту.

Наш концепт саду на даху полягав у тому, що ми надавали кожному учаснику ящик, а вони повинні були прийти на загальні збори, принести ґрунт, купити насіння, посадити щось і опікуватись своїм маленьким "городом". Ми розраховували на дорослу аудиторію, адже дах не дуже безпечне місце для дітей.

Потенційних учасників шукали за допомогою соціальних мереж, також зробили анонс в місцевих ЗМІ.

Залишилось 18 дорослих учасників та двоє дітей. Далі ми провели спільний захід із компанією "Екостайл", яка переробляє відходи зі сміттєзвалища. Вони надали на безкоштовно біогумус і розповіли учасникам про його особливості та застосування.

Потім займались декоруванням ящиків, адже вони виглядали не дуже гарно. Кожен повинен був пофарбувати їх самостійно. Для цього наш центр придбав щіточки та десь 10 банок різнокольорової фарби. Обішлось це все десь у 500 грн. Учасники фарбували дощечки різними барвами, а декілька ящиків зробили патріотичними – у жовто-блакитних відтінках. Цей захід став ще й певною арт-терапією. З'ясувалось, що багато дорослих людей не пам'ятали, коли востаннє тримали щітки в руках.

Далі учасники повинні були принести по 20 л ґрунту, щоб змішати з біогумусом, а також обрати і придбати насіння. В травні ми вже висадили майбутній врожай: моркву, помідори, полуницю, базилік, мяту тощо.

До нашого саду на даху майже одразу приєдналась Женя Щербина – агрономка за фахом – яка стала кураторкою проєкту. Вона консультувала всіх з приводу догляду за рослинами.

Оскільки наш дах не затінений, він постійно знаходиться під палючим сонцем, то Женя порекомендувала поливати щодня ящики із насінням. Тому учасники створили графік поливів в своїй телеграм-групі: кожного дня зранку чи ввечері хтось приходив і виконував цю роботу.

Переважна більшість наших учасників – це жінки. Чоловіків брало участь не так багато, як хотілось би. Але всі люди з різним бекграундом та віком: пенсіонери, домогосподарки, івент-менеджери, вчителі чи піарники. В групі були люди, які вперше в житті щось вирощували і не вірили у свої сили. Але попри це у всіх все вийшло і рослини виросли.

В кінці сезону організували "свято врожаю", завершальну вечірку. Учасники приготували пироги з гарбузом та морквяною начинкою. Ми всі посиділи на даху, згадали хороші моменти та визначили плани на майбутнє. Завдяки проєкту склалась справжня ком'юніті, адже учасники до сих пір обмінюються інформацією про садівництво чи профільні семінари.

Сад виявився чудовим обрамленням для даху, тому локація стала привабливою для фото, а також для різних івентів. Ціле літо ми проводили там заходи. У нас були акустичні концерти, тренінги з акварелі разом із психологинями, турнір із настільного хокею тощо. Кожну суботу вранці бажаючі могли позайматись йогою.

Один із класів нашого наукового ліцею провів навіть свій перший дзвоник на даху. Ми винесли їм фліпчарт, зробили каву та чай, а вони познайомились між собою та поспілкувались про цінності. Їм дуже сподобався такий формат уроку.

Ми не здаємо дах в оренду, але ним може скористатися будь-хто безкоштовно, якщо немає комерційної мети. Оскільки працює центр за різним графіком, то його потрібно переглядати на наших сторінках у соціальних мережах. Також варто взяти з собою плед чи каремат, адже на майданчику немає стільців.

В кінці літа кураторка Женя створила проєкт розширення саду і подалась на конкурс
"Сафарі для громад". Нам вдалось виграти 10 тисяч грн. За ці кошти ми придбали нові ящики, агроволокно, дерев'яні перголи, а також керамічну тацю для дощової води, щоб з неї могли пити пташки.

Восени ми висадили первоцвіти. Хотіли залучити ще додатково 25 людей, але вдалось лише 8. Вочевидь не всі зрозуміли, що можна щось садити осінню. У нашому місцевому дендропарку учасники закупили цибулини тюльпанів. Ці та інші рослини посадили в ящики і тепер хочемо подивитись, як вони переживуть зиму.