За що я люблю Кловську
Гід районом від Сергія Майдукова
У рубриці "За що я люблю свій район" жителі київських районів розповідають, за що вони їх люблять і ненавидять, діляться історіями і радять цікаві місця.
Герой
Ілюстратор Сергій Майдуков живе на Кловській понад шість років. Він ніжно любить це місце та знає усі його таємні ходи. Ми пройшлися районом разом з ним і дізнались, де жила видатна художниця Яблонська, що означають бубни на фасадах будівель та як сусід художника власноруч побудував сходи з важких кам'яних брил.
Переїзд
У 2006 році я приїхав у гості до друга на Кловську. Вийшов з метро, пройшовся районом і закохався у місто. Тоді було тільки півроку, як я переїхав у Київ.

Раніше я жив у багатьох районах Києва, але вже шість років як мешкаю тут. Мене завжди надихали кловські незіпсовані сталінки. Я переїхав сюди саме через відсутність офісів і великого трафіку.

У 2013-му район ще не був такий жвавий, і замість GoodWine був будинок меблів "Киянка". Навколо ще не було висоток та запаркованих тротуарів.
Через цей заборчик щодня ходить сотні людей. О восьмій ранку тут справжнє паломництво офісних працівників. А ввечері вони всі йдуть назад і знову переступають заборчик.
Сусіди
Мій сусід Юрій власноруч збудував ці сходи за два роки. До цього тут були бур'яни. Цьому чоловіку десь 55 років. Я бачив, як він своїми руками кладе бордюри та цеглину, кілька разів навіть йому допомагав. Ми з дружиною називаємо ці сходи "Юр'їв узвіз" .
Ось тут майбутній сквер Яблонської. Вона жила в цьому будинку на третьому поверсі. Вже у дорослому віці вона малювала картини сидячи на балконі. Зараз тут мешкає донька Яблонської. Вона також протестувала з разом з нами проти забудови [скверу]. Вона дуже активний громадянин.

Я знаю всіх своїх сусідів, бо в мене хороша пам'ять на обличчя. Всі вони — корінні кияни. Я зі всіма вітаюсь, іноді можу навіть поговорити. Та загалом тримаю з сусідами шляхетну дистанцію.
Більшість мешканців цього місця — пенсіонери та родичі держслужбовців. Не знаю чому, але цей район полюбляла радянська номенклатура.

Під час Майдану, працюючи вдома, я чув, як вибухають гранати. Вдень я працював вдома, а ввечері ходив туди.

Якщо піднятися на вулицю Орлика, то одразу видно силовиків у штатському. Так відчуваєш, що поруч урядовий квартал.
Кловські історії
Здається, більшість будинків збудували зеки. Ось там старезний напис: "Зеки з Чабанівки, 1961 рік". А всі ці будинки будували якраз у 60-х.

Я з дитинства пам'ятаю старі батареї з різними позначками: літери, чирви й бубни. Це також зробили зеки. І ось на фасаді житлового будинку червона бубна, викладена з цегли. Це точно не збіг.
А це моя плиточка. Я розвісив 11 різних плиточок по всьому місту. Моя дружина кераміст, а я художник. Вона подарувала мені на Новий рік набір білих плиток, а я їх розмалював.

В цьому ж будинку жив художник Макогон із дружиною. Приємно, що окрім генералів та чиновників тут були і творчі люди.
Макагон видовбав у цегляній стіні портрет своєї дружини. Я вважаю це справжнім українським стріт-артом. Це так круто, велич кохання. До речі, це випадково знайшла моя дружина, коли гуляла біля дому з нашою донькою.
Я прикотив ці урни і встановив їх на тротуар. Просто машини задовбали паркуватися так, що ніхто не може пройти. Тепер люди хоч можуть спокійно пройтися двором.

Тут хочуть вбахати незаконну 30-поверхову свічку. Ми з сусідами протестували і вдень і вночі. Якось ми перегородили шлях для екскаваторів і чергували, щоб техніка не в'їхала у двір. Наступного дня в нашому дворі було 80 агресивних тітушок. На жаль, будівництво таки розпочалося. Олександрівська лікарня через свою територію пропускає будівельну техніку. Я думаю, у них є якась домовленість.
Любов до району
Мені подобається ландшафтність району. Це не плаский і не нудний простір. Ці квартали планувалися для життя, а не для тимчасового перебування людей.

Саме через ландшафт на Кловській досі є затишність. Тут все ще можна сховатися у двориках так, щоб тебе ніхто не чіпав.
Оце одна з моїх улюблених будівель на Кловській та в Києві загалом — будівля заводу Арсенал. Подивіться на неї. Хіба вона не крута?

Мій знайомий, який живе тут із народження, постійно шукає всілякі скарби. На кловських схилах він знайшов чимало антикварних монет та пляшок із царської лікарні. Я думаю, що тут досі багато добра лежить в землі разом з цеглою.
Я ходжу пити каву в BlurCoffee, а за пляшкою вина йду в GoodWine. А от їсти біля дому — це вже якось занадто близько, тому я їм десь у центрі.

Люблю Липську алею. Але дивно, що на ній немає лип. Тут тільки каштани і знаю, а згодом мають вирости сакури.
Що бісить
Забудова не стільки бісить, скільки розчаровує. До будівництва хмарочосів тут було набагато краще. Через них тут тепер забагато автомобілів.

А от що справді бісить, так це незаконна реклама. Я кожного дня зриваю і зрізаю всіляку рекламу на районі. Така у мене манічка.
Текст: Денис Маракин | Фото: Юлий Кудланык