“Ми не веземо арт з дронами та ракетами. Але вибухнемо не менш гучно”: українські митці про участь в Burning Man

“Я не скажу, що це бум. Я скажу, що це зростаюча тенденція. У 2023 році Україна везе дві інсталяції. У 2024-му — одну, але дуже велику. Цього серпня — чотири. Це рекорд. Про нашу країну все частіше говорять як про частину Burning Man”, — каже в розмові з БЖ Дмитро Зінов'єв, людина, що привозить і встановлює майже весь український арт посеред пустелі Блек-Рок.

Burning Man перетворився на щось більше, ніж антикапіталістична модель у мініатюрі, де не діють гроші, а поведінка ґрунтується на принципах взаємовиручки й залученності. Він перестав бути й лише осередком танцювальної культури. З середини 90-х раз на рік пустеля, де знаходять скелети мамонтів і запускають космічні ракети, стає арт-меккою. За тиждень артоб’єкти на Burning Man бачать 70-80 тисяч людей. Для порівняння, за рік Музей мистецтва в Ріно, що в 280 кілометрах від пустелі, відвідують 312 тисяч.

Більше ніж 90% представлених на фестивалі творів виконано американськими митцями (перелік тут, тут та тут). Артсцену Burning Man систематично представляють канадці, британці й японці — вони можуть привезти 2-3 проєкти на рік. Проте жодна з цих країн не побила рекорд 2025 року. “Ми мали везти цілих п’ять робіт, — каже Зінов’єв, — але через проблеми з митницею до Блек-Рок дістанеться чотири. Все одно це колосальний успіх”.

Якщо вбити в Google “які екзотичні країни представлені на фестивалі”, пошукач посилатиметься на Судан, Вірменію та Білорусь. Але найпершою — Україну, яка за останні три роки з категорії “екзотика” все більше інтегрується в західну артсцену.

“Наша задача — говорити про Україну та війну через арт. Стільки, скільки знадобиться, — розповідає Зінов'єв. — Burning Man — це не тільки спосіб заявити про себе. Це майданчик культурної дипломатії”.

Українська делегація на Burning Man

Merman

Merman — міфічна морська істота на кшталт русалу — був придуманий 3D-дизайнером Андрієм Крапівченком усього за дві години.

“Я чітко побачив скульптуру, — каже він БЖ. — Подумав про те, що не пасуватиме пустелі, а навпаки контрастуватиме з нею: людина, що пливе в морі піску. За кілька днів я зробив 3D-модель і рендери. Ми подали ще три-чотири ідеї, але організатори Burning Man обрали саме цю. Складніше було попереду — зібрати її та дістатися США”.

Фізична реалізація Merman — скульптури 6 метрів заввишки та 24 завдовжки — зайняла шість тижнів, а монтаж — 12 годин. Головний конструктор скульптури Олексій Трончук каже, що найважче було побудувати каркас, на який нанизуються фрезеровані деталі з фанери.

Справжні труднощі, додає Крапівченко, почалися пізніше. Дизайнер каже, що робота пережила не менше за типового українця — COVID-19 та повномасштабне вторгнення. Через це скульптура не потрапила на фестиваль у 2020 та 2022 роках. Організатори дозволили команді показати Merman українцям: уже чотири роки він інсталюється в різних локаціях Києва від “Сільпо” в ТРЦ Respublika Park до колишньої Арки дружби народів.

“Ця скульптура про вибір: плисти чи потонути, — говорить Крапівченко. — Коли я проєктував її в 2020-му, думав про неї як про символ боротьби, щоденних вчинків, які тримають тебе на плаву. Звісно, зараз вона сприймається інакше. Попри війну та пандемію Merman нарешті доплив, куди так довго намагався дістатися”.

“Ця скульптура про вибір: плисти чи потонути — каже він. — Коли я проєктував її в 2020-му, я думав про неї як про символ боротьби, щоденних вчинків, які тримають тебе на плаву. Звісно, зараз вона сприймається інакше. Попри війну і пандемію Merman нарешті доплив куди так довго намагався дістатися”.

Black Cloud

45 хмаринок, 8 тонн матеріалу, 4 кілометри тканини, через яку шість насосів проганяють 2 500 м³ повітря. Black Cloud — наймасштабніша робота Олексія Сая, який привезе вже четвертий артоб’єкт до Блек-Рок (до цього митець представив роботи Sorry, I’m Fine та Phoenix).

“В цієї роботи є лозунг „Готуйтеся!“ — каже Сай. — І ми хочемо, щоб люди відчули, до чого треба готуватися. Я вірю, що мистецтво — це насамперед комунікація. І досвід. Коли я привіз на Burning Man роботу, скомпільовану з потрощених російською зброєю дороговказів, калиток і сонячних панелей, люди могли торкнутися її, відчути війну на дотик. Зараз ми хочемо, щоб вони її почули”.

Всередині Black Cloud буде встановлена музична апаратура, що імітуватиме звук грому та блискавки. Над звуковим дизайном працює івано-франківський музикант Involver, який має скомпонувати композицію з вибухів, записаних у різних містах України. Світло ставлять Марія Волкова, що співпрацює з гуртом “ДахаБраха”, та дует Олексія Тищенко й Михайла Панчика, яких Сай називає “патріархами електронно-світильної сцени”.

“Усе це буде створювати неприємний досвід, — впевнений художник. — Burning Man також про травму і політичне висловлення, і мені здається, що останнього не вистачає. Я би теж не хотів робити арт про війну, але поки вона триває, я мушу звернути комерційну діяльність і робити такі роботи, які скажуть іноземцям, що з цим світом щось не так”.

Blue Bull

На місці арткару з Синім Биком міг би бути контейнер на колесах, де б смажили сирники, чи Лев і Чорний Звір — ще одні персонажі міфології картин Марії Примаченко. За словами Mіті Зінов’єва, головного конструктора “Blue Bull” він планував представити на Burning Man роботу-омаж наївному мистецтву Примаченко чи херсонської художниці Поліни Райко ще з 2020 року. На початку 2025-го до нього звернувся лідер спільноти українських бьорнерів Ярослав Корець із ідентичною ідеєю.

Перший на Burning Man арткар планували як великий міф на колесах. Залишалося зрозуміти, який.

“Марія Примаченко створила близько 3 500 робіт, — каже директорка Prymachenko Family Foundation Анастасія Примаченко. — Ми відібрали десять міфічних істот, але усі залучені одностайно обрали Синього Бика. Здається, він якнайкраще представлятиме Україну — харизма, самовитість, упевненість. Він ще покаже світу, вибачте, свої принади”.

Blue Bull сягає 10 метрів завдовжки та 7 метрів заввишки, обладнаний танцювальним майданчиком на даху, діджей-сетом і потужною музичною апаратурою . Він здатен умістити близько 30 людей. Його виробництво від візуалізації до монтажу зайняло близько пів року, останні два місяці майстри й інженери київської Майстерні Чудес працювали майже без вихідних. Попереду ще великий об'єм роботи по обʼєднанню зовнішнбої обшивки, яку виробили в Вишневому під Києвом з вантажівкою, яку придбали в Лос-Анжелесі. Команда Майстерні та українських бьорнерів планує витратити ще до трьох тижнів на цю роботу в США перед тижнем будівніцтва в пустелі.

За словами дизайнера Blue Bull Ростислава Дудченка, найважче було перетворити двовимірну картину Примаченко на 3D-об’єкт. Тільки аби підступитися до обличчя бика, в нього пішло три дні. На думку Анастасії Примаченко, більшість митців, які намагаються створити роботу на основі картин її прабабусі, бояться щось у них змінювати.

“Я хотів, аби це був персонаж Примаченко й одночасно щось нове, — каже Дудченко. — Мій Blue Bull — фрік на чілі з кільцем у носі. Хотілося додати трошки єб**ци. Мені імпонує, що він зберігає харизму навіть під час війни. І більше за все мені подобається, що це арт не про війну. Це не дрон, не ракета. Але, певен, він призведе до не меншого вибуху в пустелі”.

Point of Unity

Дніпровський митець Микола Каблука зробив перші скетчі Point of Unity в літаку в жовтні 2024 року, після того як лос-анджелеські колеги запропонували йому створити щось для Burning Man. З тих пір його команда працювала над скульптурою майже дев’ять місяців.

Point of Unity — скульптура-обманка. На дві колони висотою сім метрів з полірованої нержавіючої сталі встановлені дзеркала: нижнє, інкрустоване в землю, відображає небо, верхнє — пісок пустелі. У колони і шайби встановлено майже 5 тисяч світлових точок — елементи з оптоволокна, що протягнуті через усю внутрішню структуру скульптури і визирають ззовні через вирізані лазером надтонкі отвори в 2–3 мм. Вночі, за допомогою кастомних приладів із вручну створеними скляними фільтрами, світло розкладатиметься в спектр, що створюватиме ефект, який нагадує каустику — відображення сонячних бліків від води.

“Я працюю зі світлом 25 років, створюючи архітектурне та ландшафтне освітлення у своїй компанії Expolight, — каже БЖ Каблука. — Світло — це технологія, але для мене це в першу чергу метафізичне явище. В сакральній архітектурі світло присутнє як ключовий елемент. Отвір у Point of Unity нагадує отвір у Соборі святого Петра в Римі, де світло, що проникає в надимлений від свічок простір, нагадує стовп. Ця скульптура відрізняється тим, що не працює без неба і світла. Це не сепаративний об’єкт, який можна поставити де завгодно. Вона включена в природу. І сам устрій світла допомагає реалізувати оптичну ілюзію, що змішує небо із землею”.

За словами Каблуки, Point of Unity — це зупинка, транзитний, прихований від буденності простір, який підштовхує людину до думок про космос, мрії, призначення та роль людини у світі. Аби підсилити відчуття зв’язку із всесвітом, творці скульптури розробили математично-космічний саундтрек.

“Ми врахували співвідношення відстаней та мас планет Сонячної системи, — розповідає Каблука. — Ці числа складають структуру композиції, яку обробляє спеціальний алгоритм, що конструює звукові хвилі, виходячи з математичних принципів. Для мене, як для математика за освітою, це про красу чисел та частоту. Це про звук навколишнього”.

Потрапити на Burning Man

Виграш заявки на Burning Man і реалізація артоб’єкту в Україні — лише половина справи. Оформлення документів, логістика та монтаж в екстремальних пустельних умовах — перепони, які мають вирішувати самі учасники фестивалю.

Аби запустити Blue Bull, до США Майстерня Чудес планує залучити команду мінімум з десяти спеціалістів, над збіркою Point of Unity працює дев’ятеро. Складність монтажу полягає не тільки в розмірі арту, а в труднощях роботи на локації. У Блек-Рок умови несприятливі для інсталяцій: низька видимість через пилові бурі та, як каже Олексій Сай, пісок, який може замести інструменти так, що їх потім не знайдеш. Вскопувати ґрунт для закладання фундаменту заборонено регламентом Burning Man — тому монтажери мають бути інсталювати об’єкти в декілька тон завдяки геошурупам.

“Перед тим як добити себе пустелею, — каже Зінов’єв, — я впроваджував проєкт разом з Сільпо та Balbek Bureau в Анктартиці. Невадська чи арктична пустеля — цікавий виклик для інженера. Насамперед через свою віддаленість: ти не можеш зганяти в магазин, якщо забув інструмент або якщо не розрахував об’єм кіловатів в апаратурі. Блек-Рок потребує знання місцевості і особливості поверхні, точного планування і моделювання наперед ситуацій, в яких щось пішло не так. А там багато чого йде не так”.

Збір коштів — ще одна потреба, яку організатори Burning Man не можуть покрити повністю. На здійснення проєкту переможцям конкурсу надають $50 тисяч (Blue Bull перевалює за $170 тисяч, Point of Unity — понад $100 тисяч, команда Олексія Сая ще не зібрала повну суму). Наприклад, аби хавершити Point of Unity Микола Каблука витратив власні гроші, а щоб скульптури побачили в пустелі компанія Work.Uа інвестувала $25 тисяч в її транспортування в США. Щоб представити українську делегацію в Блек-Рок одного гранту замало, каже Зінов’єв.

За його слова, окремий виклик для українських митців полягає в тому, що їх роботу можуть не побачити в США через проблеми з митницею, як це сталося з дерев’яною скульптурою Володимира Семківа, що мала їхати на фестиваль. А для того, щоб відвезти арт до Невади через Лос-Анджелес, Нью-Джерсі, а перед цим до Гданська, треба підготувати стос документів товщиною приблизно 10 см. Враховуючи популяризацію українського арту на Burning Man,Зінов’єв вважає, що потрібен новий напрям культурного та інженерного менеджменту, який би займався виключно представленням країни не фестивалі.

Зінов’єв, до цього інженер і механік чемпіонатів Red Bull Flugtag, є засновником конструкторського бюро “Майстерня Чудес”. Разом із 55 колегами (70% — майстри, 30% — менеджери) він створює артоб'єкти й обслуговує інфраструктуру для їхнього монтажу на майже всіх українських фестивалях. Також команда проєктує тематичні магазини "Сільпо", які здобувають нагороди в конкурсі Europe's Finest Store за інноваційний дизайн. Burning Man, каже він, став ще одним напрямом роботи “Майстерні Чудес”.

“У Майстерні, де ми робили Blue Bull, а до цього — проєкти Олексія Сая, формується нова структура. Вона займатиметься реалізацією ідей українських митців, логістикою, шукатиме кошти від фондів, філантропів і краудфандінгу, — каже Зінов’єв. — Ми хочемо, щоб якомога більше українських проєктів заговорили з аудиторією”.

18 серпня в Блек-Рок розпочнеться build week — монтаж та інсталяція арт-об’єктів. Слідкувати за процесом та тим, як бьорнери зустрічають найбільшу українську делегацію за усю історію фестивалю, можна в інстаграмі БЖ та Майстерні Чудес.