Андрію Новосьолову 47 років, 13 з яких він ходить босоніж, навіть восени та взимку. У 2014 році Андрій створив спільноту київських барефутерів (barefoot з англ. "босоніж" – БЖ) для спільних прогулянок без взуття.
Андрій розповів, наскільки небезпечно гуляти босоніж у Києві і як це – жити з двома парами взуття на всі сезони.
Нині людей, що потребують реабілітації чи адаптації до мирного життя, надзвичайно багато. Це військові, їхні родини, ветерани, які вчаться повноцінно жити в нових реаліях, переселенці, люди, які пережили втрату, діти з особливостями розвитку. Допомогти їм сьогодні можуть не лише фахівці, а й чотирилапі.
Каністерапія — це терапія за допомогою собак, яка є дієвим та потужним методом позитивного впливу на психоемоційний стан людини.
Перший Центр каністерапії запрацював у Києві в жовтні минулого року. Його відкрили на базі школи тренування собак InNikos Club. Реалізувати проєкт допоміг благодійний фонд Royal Canin Foundation.
Центр поєднує під одним дахом досвідчених кінологів, психологів і навчених собак. Вони безкоштовно допомагають усім постраждалим від війни.
Як працює каністерапія
Собака допомагає людям відкритися, тому що дуже добре відчуває людський біль, застресованість і зажатість. Згідно з дослідженнями науковців, спілкування із песиком сприяє виробленню дофаміну та зниженню кортизолу. Експерти Американської асоціації серця довели, що собаки можуть зменшити рівень стресу і тривоги на 24 %.
У тандемі із песиком психологу й реабілітологу простіше працювати з постраждалими. Він стає своєрідним посередником і відкриває серце людини, говорить директорка Центру Марина Прокопенко.
"Кожен раз, коли психолог співпрацює із собакою, через нього він іде до людини. Люди бувають закриті, некомунікабельні. Через взаємодію із собакою, тактильний контакт та ігри вони стають більш щирими, з’являється довіра до психолога, відчуття безпеки", — пояснює психологиня Анна Часовникова.
Уже після першого сеансу з песиком у людини покращується настрій, розслаблюються м’язи, з’являється полегшення та спокій."
Це миттєва допомога. Не через 5–7 сесій, а тут і зараз", — підсумовує Анна.
Як проходять заняття
У Центрі проводять два формати занять: індивідуальні та групові сеанси. Зазвичай на останніх обирають, кому який собака потрібен — великий чи маленький, пухнастий чи з більш гладкою шерстю, більш спокійний чи більш рухливий. Так само на групових можна побачити, кому буде простіше та приємніше відкриватися через спілкування із собакою.
"Якщо людина спокійна, флегматична, не любить різких рухів чи пережила дуже сильну травму, то їй не підійде активний собака, який намагатиметься її підбадьорити. Натомість допоможе той, що сяде поруч, буде обійматися, лежати, вислуховувати. І навпаки", — розповідає кінологиня центру Дар’я Резніченко.
На індивідуальному занятті людина вже працює зі своїм собакою. Спілкування з песиком чергують з іншими методиками — арттерапією, метафоричними картами, ізотерапією, колаж-терапією, тілесною терапією тощо. Їх вибирають залежно від запиту і стану людини.
Зазвичай досвідчені собаки самі відчувають, коли підійти, покласти голову або лапу, запропонувати активність.
"До нас приходять переселенці із Маріуполя і Запоріжжя. Військові, що зараз на реабілітації, а потім планують їхати назад воювати. Діти з розладами аутичного спектру й дефіцитом уваги і гіперактивністю. І ми бачимо, як їм кращає після контакту із собакою. Діти починають малювати, говорити, хоч не робили цього вдома. Військові усміхаються, кажуть — ще до вас прийдемо", — пояснює психологиня Анна Часовникова.
Собаки-терапевти
У Центрі працюють різні за породою, розмірами, віком, темпераментом і типом шерсті собаки. Чутлива й ласкава Челсі любить обійматися та лежати поруч із людиною. На групових заняттях вона обирає того, кому найбільше потрібна допомога, і приділяє всю увагу йому.
Натомість бельгійська вівчарка Барселона активна й непосидюча. Вона обожнює ловити та приносити м’яч, виконувати команди. Однак може бути і спокійною на індивідуальних заняттях.
У команді Центру є іспанська водяна собака Банана з унікальною шерстю-дредами, до якої люблять торкатися люди. Працює кінг чарльз спанієль Лілу, що обожнює сидіти на руках. Це велика рідкість для песиків. Також до каністерапії залучають досвідченого собаку-пошуковця вольфшпіца Івара. Він знаходив людей у лісах і на завалах багатоповерхівок. До того ж у Центрі працюють енергійний голден ретривер Еллі й ірландський сеттер Атос, який дуже любить тактильний контакт.
Не можна з упевненістю сказати, що певна порода собак особливо підходить для каністерапії.
"Звісно, голден ретривер, австралійська вівчарка аусі чи кінг чарльз спанієль здебільшого зможуть працювати. Але завжди є винятки. Наприклад, у Чернігові постраждалим допомагає кане-корсо", — розповідає кінологиня Дар’я Резніченко.
Крім собак, у Центрі працює і котик Чарлі. Ще двох пухнастих наразі тестують.
"Котик — це більш тактильний контакт. Ми відбираємо тих, які полюбляють сидіти на руках, щоб їх гладили. Якщо людина в стресі чи агресивна, то кіт своїми рухами, тим, що він треться і мурчить, заземляє її і занурює в стан релаксу", — розповідає директорка Центру Марина Прокопенко.
Як навчають собак для каністерапії
До каністерапії залучають уже дорослих сформованих собак. Їхнє навчання проходить у три етапи. На першому — проводять попереднє тестування на придатність до роботи.
"Тут ми оцінюємо базові реакції собаки на різні подразники, її характер, як собака ставиться до незнайомців, до різних звуків, до людей на милицях чи інвалідному візку. Якщо вона стресує, то наскільки швидко виходить із цього стресу. Чи швидко вона йде на контакт, чи подобається, коли її гладять усі оточуючі. У терапії важливо, щоб собака, так і само, як і люди, що приходять на заняття, отримувала задоволення. Не просто терпіла, а прагнула спілкуватися з людьми", — розповідає кінологиня Дар’я Резніченко.
На другому етапі пес проходить специфічне навчання — опановує команди і трюки. А на третьому собаку тестують уже в парі з провідником чи кінологом. У такий спосіб перевіряють не тільки песика, а й людину: як вона зможе впоратися зі складною ситуацією. Для фінального тестування проводять індивідуальний сеанс із "підставним" клієнтом. Якщо пара впорається із цим завданням, то може проводити заняття з каністерапії.
Про команду та плани на майбутнє
Директорка центру зізнається, що створення такого закладу було її великою мрією.
Тут зібралися люди, які мають мету, натхнення та ресурс допомогти людям. Їхня місія — служіння іншим, говорить Марина Прокопенко.
"У нас були різні невеликі проєкти й там ми не мали таких можливостей, які є зараз. Був ти, собака і все. Не було такої мобільності й різноманіття завдань. Сьогодні ж нам вдалося збудувати фундамент для каністерапії в нашій державі", — підсумовує Марина.
У майбутньому команда проєкту планує відкрити ще три Центри каністерапії в різних регіонах, щоби безкоштовну допомогу отримали якомога більше українців. Наступним містом, де з’явиться Центр, стане Рівне.
Хто може потрапити до Центру каністерапії у Києві
Отримати безкоштовну допомогу в Центрі можуть:
• військові;
• ветерани;
• сім’ї та діти військових;
• внутрішньо переміщені особи;
• діти з особливостями розвитку;
• постраждалі від війни.
Для цього необхідно записатися на консультацію
на сайті Центру.
.
.gif)
.jpg)
