Серфінгом почав займатися 2011 року, тоді мені було вже 28. Шкодую, що не випадало нагоди раніше, адже ця ідея мене захоплювала досить довгий час. Тоді я гадав, що для її втілення треба їхати до США чи Австралії, бо так зображували серфінг у фільмах. І ось, коли вже почав заробляти гроші, подруга запросила покататися до Португалії.

Спершу мене здивував вибір саме цієї країни, та я погодився. Тиждень навчання та проживання без перельоту коштував €500. Ми тиждень вчилися кататися з досвідченими тренерами. Мене переповнювало особливе відчуття – це була любов із першого погляду. Здійснилася моя давня мрія. Після цього їздив ще два чи три роки із друзями на серфінг. Далі створив компанію, яка організовує серф-тріпи, – Surfin'ua.

Серфери зазвичай позитивні, бо океан вимиває весь негатив. Коли катаюся на хвилях, то відчуваю кайф. Це якесь відчуття щастя, яким не можна насититися, постійно треба більше. Після кожної поїздки хочеться вирушити вже в наступну.

Я люблю холодний океан, але залюбки катаюсь і в теплій воді. Та якоїсь миті просто їхати хвилею стає нудно, тому відпрацьовую різні трюки. Хочеться робити елементи краще, правильніше й гарніше. Отримую ще більше задоволення, коли в мене все виходить. Погана техніка затримує в розвитку та не дозволяє перестрибнути на інший щабель.

Багато серферів прагнуть проїхатись у трубі, і я не виняток. Це складний трюк, для якого потрібен хороший досвід. Хочеться зробити його правильно та гарно.

У мене ще не було травм від серфінгу, бо я завжди співвідношу свої сили та досвід із місцем для катання. Якщо ж піду на хвилі, вищі за мій рівень, то можу потрапити в ситуацію, коли забракне повітря.

Більшість людей починають цим займатися для задоволення, тому думають, що техніка їм не потрібна. Насправді ж існує багато моментів, які можуть нашкодити здоров'ю. Початківці просто не вміють поводитися в деяких випадках. До прикладу, можна не розрахувати розмір хвиль, не розібратись у зворотних течіях чи від утоми та нестачі кисню просто потонути. Нікому не раджу самостійно чи за допомогою друга навчатися серфінгу, краще зверніться до професіонала. На YouTube-каналах я ще не бачив якісних безкоштовних туторіалів. Навіть простий елемент тейк-офф, вставання з лежачого положення в положення стоячи на дошці, не знайшов із правильною технікою.

Багато моментів під час навчання опановуються шляхом спроб та експериментів. Немає сенсу вивчати теорію заздалегідь – краще приїхати до школи, де все розкажуть у процесі. Початківцям потрібна підготовка, аби сформувати витривалість. Якщо не вмієш правильно гребти, то втрачатимеш чимало енергії. У результаті може просто забракнути сил, щоб підкорити свою першу хвилю.

Зараз я вже не готуюся до поїздок, хоча раніше робив це. Тепер вистачає три дні в океані, щоб повернутися до форми й нормально кататися.

Свою першу дошку я придбав за 5 років після того, як познайомився із серфінгом. Вона багато чого пережила разом зі мною і має поганенький вигляд. Та досі ще не змінив її, бо не женуся за новинками. Цьогоріч друзі на день народження скинулися, щоб я придбав нову дошку. Тож у найближчу подорож до Португалії вирушу вже з новим бордом.

Рекомендую не купувати все обладнання для серфінгу на перших етапах. Із кожним прогресом знадобиться нова дошка, тому її поступово змінюють за обсягом та довжиною. Тому краще брати дошку в школах або ж орендувати. А згодом стане зрозуміло, якого рівня борд потрібен. Ціни на них варіюють від € 500 до €1000, за акцією можна придбати й за €300. Вартість залежить від матеріалу, обшивки та бренду.

Завдяки пандемії ми відкрили для себе новий напрямок – Центральну та Південну Америку. Раніше туди не їздили, бо це далеко й дорого, а зараз вже не було особливого вибору. Відвідали Мексику, а тепер плануємо поїздку до Бразилії та Домінікани. Такий тріп до Мексики коштував учасникам $1080 без авіаквитків. Вартість включала двотижневе проживання, уроки з серфінгу, оренду одягу та борду й різні активності.

Одна з найкращих подорожей була до Норвегії. Ми каталися країною в будинках на колесах. Фінальною точкою стало місто Унстад. Воно досить відоме серед серферів, адже там кришталево чиста вода та засніжені гори навколо. Мене не лякає холод, тому я катався за температури +5. Мав відповідний гідрокостюм, рукавиці та спеціальні черевики. У таких випадках треба також намазати обличчя риб'ячим жиром чи вазеліном, щоб не обвітрилось. Після трьох годин перебування у воді я виходив повністю гарячим, відчуття холоду взагалі не було. Ця поїздка поцілила мені прямісінько в серце.

Запам'яталися також неймовірні пейзажі на острові Лансароте. Згадую, як вулканічний берег був чорного кольору, а яскраве червоне сонце на заході підсвічувало пісок. Було враження, що я катаюся на Марсі.

Не дуже сподобалася мандрівка до Марокко. Там низький рівень життя, а ще деякі люди поводяться неввічливо. Хоча океан там класний, хороші хвилі й мало серферів.

До вподоби відвідувати Португалію, бо там широкі та просторі пляжі. Ми їздимо зазвичай кататися до Ерісейри та Пеніше. Поруч розташоване місто Назаре. Воно відоме своїми величезними хвилями. Місце входить до десятки найбільш страшних та складних дистанцій, і там здійснюють біґвейв-райдинг (підкорення великих хвиль).

Саме в Назаре зафіксували найбільшу хвилю, яку підкорив серфер, – заввишки 24,38 метра. Для того щоб кататися на таких вершинах, потрібно мати серйозну фізичну підготовку, напарника на гідроциклі та бути хорошим фрідайвером, затримувати дихання щонайменше на 5 хвилин. Мене ж такі величезні хвилі не приваблюють.

Хочу поїхати колись до Нової Зеландії, бо країна дуже гарна. Але ціни, звісно, кусаються. Приваблює також Японія. У планах є Коста-Рика з диким місцем для серфінгу із довгою лівою хвилею (хвиля, якою серфер рухається вліво, якщо дивитися в бік берега).

Серферам притаманний снобізм. Усі, хто намагається потрапити до ком'юніті безглуздими методами, стають об'єктом насмішок. Людей, які дивно чи смішно поводяться, називають "куками". Це такі початківці, які одягають борд-шорти на гідрокостюм; ходять у костюмі до магазину; беруть не свого рівня дошку.

Є також етика поведінки на воді. Коли лайнапи, місця очікування хвиль, переповнені, то утворюється черга. Людина, яка ближче до піку, має пріоритет. Головне правило катання – це не завадити серферу, який перебуває на хвилі.

Ще існує таке поняття, як локалізм, коли місцеві серфери вороже ставляться до приїжджих. Щонайменше можуть попросити вийти зі споту, а щонайбільше – з'ясовувати стосунки на березі. Зі мною трапилася неприємна історія в Мексиці. Там дуже складно було отримати право покататися. Коли я таки дочекався своєї хвилі й збирався стати на неї, переді мною з'явився досвідчений серфер. Він ногою тримався за мою дошку, відштовхнувся і поїхав. Це дуже безкультурна поведінка.

Українські серфери можуть кататися на Чорному морі, але рівень хвиль не дуже підходить для початківців. Їм таки краще вчитися на океані, бо там є пінка, на якій зручно практикуватися. В Одесі ж треба вже дещо знати та вміти, щоб підкорити хвилю.

А ще нам, серферам, подобається, що в країні розвиваються зони скейтбордингу. Перший такий проєкт із бетонним басейном створили в Одесі. Я їздив до міста лише для того, щоб покататися на цьому майданчику. Ось нещодавно відкрили найкрутіше місце для скейтерів у Києві – урбан-парк на ВДНГ.