БЖ — вдумливе lifestyle-видання
Партнерський матеріал

Gabagool? Ova here: кіногайд про те, як правильно заходити в італійську хату

Дмитро Десятерик 24 липня 2026
46

«Клан Сопрано»

У цій кіноенциклопедії американо-італійського побуту їдять багато і з апетитом. За всі 86 епізодів в серіалі 13 разів згадують нарізку зі свинини габагул (вона ж коппа), 11 разів говорять про м’ясні рулетики брачола і більш як 20 разів — про макаронну запіканку зіті. Їжа так тісно вплетена в світобудову «Клану Сопрано», що фанати рахують, скільки разів згадують ту чи іншу італійську страву, як рахують, скільки коктейлів випив Чувак із «Великого Лебовські».

Як ви пам’ятаєте, серіал розпочинається з того, що капо нью-джерсійської мафії Тоні Сопрано звертається до психоаналітика через панічні атаки. Щоб не спойлерити сюжет, скажімо тільки, що розгадка його стану криється в дитинстві, пов’язана з улюбленою нарізкою і чекає на вас в епізоді «Щасливчик» третього сезону. Ще одна данина м’ясним делікатесам приховується в назві епізоду Cold Cuts — так американські італійці називають обов’язково холодну і тонко нашинковану свинячу нарізку. У цій серії Тоні, перебуваючи в кабінеті психоаналітикині, каже: «Знаєте, як кажуть: помста — це як подавати холодну нарізку». На що докторка поправляє його: «Помста подається холодною». У цих італійців нарізка живе своїм життям навіть у підсвідомості.

«Славні хлопці»

«Я завжди мріяв стати гангстером». Таким зізнанням починається історія Генрі Гілла (Рей Ліотта). Гангстери панували над вулицею, збиралися в кафе за мітболами, каталися на крутих авто, мали стильний вигляд і не знали злиднів.

Генрі ризикнув, і хтось скаже, що прогадав — через кілька років разом із побратимами по кримінальному цеху він опиняється в тюрмі. Втім, інший глядач скаже, що Генрі не так уже й прогадав, враховуючи, як італійські мафіозі розкошують навіть за ґратами: згадайте культову сцену, де вони нарізають часник бритвою, щоб він танув у соусі, а тюремний стіл завалений салямі, прошуто, сиром та лобстерами. Вміють!

«Довга ніч»

Зробимо виняток і трохи відпочинемо від криміналу. 1950-ті, узбережжя Джерсі. Головні герої — італійські брати-іммігранти Прімо (Тоні Шалуб), геніальний кухар-перфекціоніст, та молодший Секондо (Стенлі Туччі), менеджер їхнього ресторану. Старшого брата дратує несмак клієнтів, які замість автентичної класики просять американізовану, поховану під сиром італійську їжу. Власне, намагання залишитися собою в плавильному котлі Америки і є головним нервом фільму.

Кульмінація фільму припадає на подачу тімпано. Момент, коли цей епічний пиріг з яйцями, фрикадельками, сиром, салямі й соусом розрізають перед гостями, знятий ледве не як одкровення. Впливовий критик Роджер Еберт з Chicago Sun-Times писав: «“Довга ніч” — один із найкращих фільмів про їжу, і все-таки це набагато більше. Він про їжу не як тему, а як мову — мову, за допомогою якої можна розмовляти з богами, творити, спокушати, прагнути досконалості».

«Хрещений батько II»

Сюжет найвидатнішої кримінальної драми всіх часів будується на співставленні двох сюжетів: про становлення дона Майкла Корлеоне (Аль Пачіно) і про те, як його батько, Віто Корлеоне (Роберт Де Ніро), вибивався в люди в Америці 1910-х.

Молодий Віто працює в бакалійній крамниці «Аббандандо» — печері італійських гастрономічних скарбів, де полиці заставлені оливковою олією, сирами та безліччю ковбас. Віто якраз перекусує нарізкою, коли до «Аббандандо» заходить рекетир Фануччі, залякуючи бакалійника і вимагаючи звільнити Віто та найняти замість нього його небожа. Цей немов би другорядний епізод має далекосяжні наслідки. Так у бакалійній крамниці, серед сирів і ковбас, гартувалася сталь та зародилася велика імперія.

Партнер матеріалу

«Власний імпорт» від «Сільпо» не лише привозить на полиці супермаркетів італійські, японські чи американські продукти — він відкриває традиції та звертає увагу на виробництва, що працюють уже кілька поколінь. Коли ми почули про виробників ковбас Cittrtio (тут і тут) Marchisio (тут) та Leoncini (тут), одразу згадали Тоні Сопрано. Він би зацінив, зацінить і ви, ragazzi!