Серед знавців пуерто-риканського рому Ron del Barrilito є одним із найшанованіших. З моменту свого заснування понад 140 років тому і дотепер ром цього бренду продовжують виробляти на тому ж самому місці — на околиці Сан-Хуана в гасієнді (тобто маєтку) Санта-Ана.
Сучасна Hacienda Santa Ana є виробником-недистилером. Англійською це зветься Non-Distiller Producer (NDP) — тут не дистилюють і не ректифікують, тобто не виганяють власні спирти. Виробник закуповує невитриманий ром, сам його витримує і купажує. Але так було не завжди.
Історія маєтку починається 1787 року, коли іспанська корона подарувала цю землю своєму вірному слузі Фернандо Фернандесу. 1827 року були збудовані маєтковий будинок і вітряк для подрібнення очерету — споруди, які використовуються й сьогодні. У вітряку тепер розташований офіс, а в маєтку мешкає праправнук засновника Фернандо Фернандеса — теж Фернандо Фернандес.
Знаємо, що ви хочете запитати. Відповідь — ні, в родині траплялися й інші імена, як-от Педро Фернандо. Він був онуком засновника. У 1871 році Педро Фернандо Фернандес повернувся додому з Парижу зі ступенем хімічного інженера. У маєтку вже був примітивний перегінний куб — тоді Фернандеси робили ром суто для себе. Тож Педро використав свої нещодавно набуті знання про французькі спиртні напої, щоб зробити фамільний ром ближчим до вишуканого коньяку. Частиною нового процесу стала мацерація фруктів і спецій. Згодом родичі та друзі, які відвідували маєток, вивчили, що в молодого Фернандеса треба просити «ром із маленької бочки», тобто Ron del barrilito, бо за столом Педро розливав ром із барильця.
У 1880 році він успадкував Санта-Ану і негайно взявся за комерціалізацію свого рому. Бізнес йшов добре, а після того як у 1898 році Іспанія програла війну США, а Пуерто-Рико став фактично внутрішнім американським ринком, — навіть дуже добре.
Везіння скінчилося з початком у США «Сухого закону». Гасієнді Санта-Ана було заборонено і виробляти, і продавати ром. Щоб вижити, Фернандеси виготовляли Alcoholado Santa Ana — настій із лавровим листям та іншими ароматичними речовинами. Його використовували як одеколон, лосьйон після гоління та тонік для волосся. Коли Сухий закон нарешті скасували, Фернандеси бігом зареєстрували етикетку та торгову марку Del Barrilito в патентному відомстві США і повернулися до виробництва рому. Однак вони більше не дистилювали. Спирти з потрібним смаковим профілем для них на замовлення робили локальні дистилерії. Раніше Barrilito купували спирти у Bacardi, але тепер купують в інших дистилерій (наприклад у Serralles, де роблять ром Don Q).
Від десятиліття до десятиліття статки Фернандесів то зростали, то зменшувалися, а ось розмір родини тільки зменшувався. Врешті-решт залишилося лише двоє бездітних братів — Мануель і Фернандо. Після півторарічних переговорів із колишнім генеральним директором Bacardi Хоакіном Бакарді III, 2017 року брати довірили йому спадщину Ron del Barrilito.
Ще раз — саме його родині, а не компанії Bacardi. На відміну від Фернандесів, Бакарді розмножуються, як кролі — зараз у світі живе приблизно 600 членів могутньої родини. Купуючи бізнес Ron del Barillito, Хоакін офіційно зобов’язався продовжувати традиції Фернандесів і поважати їхні виробничі процеси. Він негайно вклав $12 млн у розширення виробництва — у три нові спиртові резервуари на 25 000 галонів, у 28 000 додаткових бочок з-під хересу з Іспанії, у новий склад для зберігання всіх цих нових бочок, а також у будівництво центру для відвідувачів. Все це заради збільшення виробничих потужностей Hacienda Santa Ana на 400%.
Ще одним пунктом оновлення стало додавання нових сортів рому — «Чотири зірки» та «П'ять зірок» до вже наявної лінійки. Пляшка рому «П'ять зірок» містить спирти, витримані 20-35 років, і коштує приблизно $800, «Чотири зірки» взагалі продаються виключно у крамниці на території гасієнди, тому про них забудьмо. А ось третє, цілком доступне доповнення лінійки, ми привезли — це ром міцністю 69% під брендом Hacienda Santa Ana, одноліток із Ron del Barrilito «Дві зірки». Взагалі все, що ми привезли, ви знайдете за цим посиланням: https://go.silpo.ua/P3aRrh
З історією закінчили, тепер буде кілька (ха-ха-ха!) слів про виробництво. Виробництво рому на Hacienda Santa Ana напрочуд компактне. Всі основні операції, включно з витримуванням, вміщуються у великій квадратній будівлі з внутрішнім двориком, що розташована в кількох метрах від знаменитого вітряка, де тепер засідає в офісі директор компанії з продажу та маркетингу Едуардо, син Хоакіна та представник шостого покоління родини Бакарді.
Таємниця смакового профілю ромів del Barrilito складається з двох компонентів:
– мацерація певного відсотка рому з фруктами та спеціями;
– витримування в бочках з-під хересу.
Для Ron del Barrilito закуповують світлий ром міцністю 94-94,5% і лише 2,5% з цього рому використовують для мацерації. Перед мацерацією його розводять до 65% ABV, переливають у дерев'яні резервуари, додають сухофрукти та спеції і настоюють приблизно шість місяців. Список фруктів і спецій — це секрет компанії, який ретельно охороняється. Вважається, що тільки дві людини зараз знають точний рецепт: Мануель Фернандес — попередній майстер-блендер Ron del Barrilito — та кубинець Луїс Планас — нинішній майстер-блендер, який до приходу в компанію був технологічним директором (Process Director) і глобальним майстром змішування рому (Global Rum Master Blender) Bacardi.
Коли настає час готувати ром до витримування, великий резервуар наповнюють ромом, розведеним до 50% відфільтрованою дощовою водою, яку збирають на території маєтку. Потім до цього рому додають мацерат. Результат — ром міцністю трохи більш ніж 50%, який містить менш ніж 2,5% мацерованого рому (це не виходить за межі американських норм «матеріалів для купажування» і дозволяє називати ром ромом).
Друга фішка, яка відрізняє Ron del Barrilito від інших виробників рому — використання для витримування виключно бочок з-під олоросо. Кожна бочка вміщує 500 літрів, строк служби — приблизно 30 років, систему солера не використовують.
Частину невитриманого рому, вже змішаного з мацерованим, відправляють на витримування з міцністю 50%, частину — з міцністю 43,5%, і віднедавна частину — з міцністю понад 70% для «оверпруфу» Santa Ana. Щодо лінійки «зіркових» ромів Ron del Barrilito, то єдина різниця між ними — це тривалість витримування. «Дві зірки» змішують із ромом, витриманим 3-5 років, «Три зірки» — 6-10 років, Santa Ana — теж 3-5 років. Ані цукру, ані карамелі не додають.
Вже просто прочитавши про особливості виробництва, можна здогадатися, що чекати в ароматі та смаку. Так, фрукти — сушені та свіжі (родзинки, курага, перестиглий банан), палений цукор, карамелізовані цукати, ваніль, дубові ноти. «Дві зірки» позиціонують як ром для коктейлів, але, суто між нами, й у чистому вигляді пити його приємніше, ніж деякі «старші» роми інших виробників того самого регіону. Недоліків молодості позбавлений його старший родич «Три зірки». Гладенький, як шовк, п’ється, як роса, слова кривого не можна сказати. В ньому немає «фокусів» і не ховаються неочікувані ноти — це ром для dolce far niente, про яке ми з вами поки що можемо тільки мріяти. І нарешті — Santa Ana. Зазвичай ром міцністю 69% роблять для змішування в коктейлях, але цей (можливо, через нашу серпневу спеку) було приємно хильнути чистим. Справжній сік піратів. Тих небагатьох піратів, у яких у дитинстві були батистові пелюшки з фамільною монограмою.
На цьому все. А ні, не все. Ще одна історія «на доріжку»: у 1952 році (за іншою версією — у 1942 році) Фернандеси залили спеціальну бочку, яку охрестили La Doña («Пані»). Того дня, коли Пуерто-Рико здобуде незалежність, її викотять на площу міста і будуть пригощати всіх охочих. У 2017 році на рекомендаційному референдумі 97% пуерториканців (із тих, що голосували), віддали голос за приєднання до США як 51-го штату. Вочевидь, вміст La Doña так ніхто й не спробує.