Усі ви, звісно, чули про чудернацькі закони, що діють у різних куточках США. Наприклад, у Делавері заборонено продавати котячу та собачу шерсть, у Мічигані — автівки в неділю, у штаті Джорджія не можна жити на яхті довше ніж 30 діб поспіль, а в Пенсільванії — брати гроші за ворожіння, чаклунство й інші чари-мари.
А що ж із законами про продаж і вживання алкоголю? Чи є і в цій галузі якісь юридичні дивацтва? Звісно, що є, і дуже багато.
У кожному штаті США діють свої алкогольні закони. Причому в багатьох штатах округам дозволяється ухвалювати власні закони, а іноді не тільки округам, а й містам. Тож, наприклад, у Теннессі, де на рівні штату досі діє заборона на продаж алкоголю, чи у Нешвіллі, ви навіть не запідозрите, що перебуваєте в «сухому штаті» — бо теннессійським округам і містам законодавчо дозволено встановлювати свої правила.
Крім того, від штату до штату відрізняються правила володіння магазинами, яким дозволено торгувати алкоголем. Є штати, в яких продавати трунки дозволено тільки державним магазинам ABC (Alcohol Beverage Control, а не на честь абетки, як ви, мабуть, подумали), є ті, де співіснують приватні магазини з ліцензією на торгівлю алкоголем і державні. І, нарешті, є штати взагалі без державних магазинів ABC.
Звісно, свої особливості є й у барів, кафе, ресторанів, де торгують алкоголем. Розповідати про це можна багато постів поспіль, але ось вам поки що кілька прикладів.
Ціни на алкоголь у штаті встановлюють не продавці й не власники крамниць, а державні бюрократи. І нижче за встановлену ними ціну продавати не можна. Тому Коннектикут — штат без акцій зі знижками на алкоголь.
Мініпляшечки aka «мерзавчики» об’ємом 50 мл у Луїзіані заборонені до продажу. Найменші пляшечки, в яких там можна продавати трунки, мають об’єм 100 мл. Але й це вже перемога — їх дозволили лише у 2014 році. Щоб вам було ще смішніше: до 2006 року в ресторанах у штаті Південна Кароліна коктейлі легально можна було продавати виключно в мініпляшечках.
У найменшому американському штаті барам законом заборонено приймати «бар-кроулерів», тобто компанії, які водять козу з бару до бару
Не може бути барів, де не готують їжу, вважають вірджинські законодавці. Тому щоб не загубити ліцензію на торгівлю алкоголем, бар за законами штату має заробляти мінімум 45% на продажі їжі. Навіть є роз’яснення, що одними горішками та чипсами не відбитися — має бути своя кухня, на якій не просто розігрівають, а саме готують частину страв.
А крім того, у Вірджинії заборонені happy hours на алкоголь. Але можна рекламувати акції зі знижкою, які діють протягом усього дня.
У закладах цього штату теж заборонені happy hours на алкоголь (на їжу — дозволені). І ніяких тобі «Купи страву дня — отримай безкоштовний коктейль» чи акцій «Два напої за ціною одного».
Також заборонено продавати гостю бару два напої одночасно: ви не можете замовити собі за раз два коктейлі, дві чарки горілки чи два кухлі пива. Але є одне офіційне виключення: кухоль пива та шот віскі.
Бармену заборонено розливати з пляшки, якщо в ній залишилась менш як 1 унція рідини (~30 мл), а також заборонено переливати залишки в іншу пляшку. Що роблять із цими останніми унціями? Пригощають завсідників закладу!
Ввезення або транспортування алкоголю в Іллінойс із роздрібного магазину за межами штату вважається злочином 4-го класу. Тобто юридично за ступенем тяжкості дорівнює нападу з обтяжувальними обставинами!
Кількість ліцензій на продаж алкоголю в Нью-Джерсі обмежена до 1 на 3000 мешканців. У такому густонаселеному штаті це означає, що ліцензії на продаж алкоголю мають дуже високий попит. Ду-у-у-уже високий. Ціна ліцензії для ресторану може доходити до $1 млн на рік. Саме тому багато закладів у Нью-Джерсі не купують ліцензію, а заохочують відвідувачів приносити власний алкоголь — так усім вигідніше. Там це зветься абревіатурою BYOB — Bring Your Own Beverage.
Чули, мабуть, від барменів про «інф’юзи»? Це коли щось (зазвичай, звісно, алкоголь) настоюють на фруктах, травах або спеціях. У штаті Айдахо барам заборонено настоювати міцні напої або витримувати міцні коктейлі в бочках (barrel aged cocktails — ще одна популярна барна фішка). Чому заборонено? Хтозна, але вони ставляться до цього серйозно. У 2013 році силові органи штату Айдахо зробили сенсацію в національній пресі, коли провели рейди різними закладами та конфіскували всі «інф’юзи». Мабуть, почувалися героями часів Сухого закону. Недовго — поки не почитали пресу.
У «Ді Сі», як і в Північній Кароліні, заборонено продавати гостям другу порцію алкогольного напою, доки гість не допив першу. А також продавати пляшки чи глечики алкогольних напоїв (літр сангріти чи маргарити, наприклад) менш ніж на двох осіб. А ще за правилами Управління з контролю за алкогольними напоями штату (те саме ABC) відвідувачам заборонено пересуватися з пляшкою або глечиком по закладу, бо вони (цитуємо) «можуть бути використані як зброя під час сутичок».