8 найгірших муралів Києва

Ельміра Еттінгер

◦

24 жовтня 2025

Професійно виконаний мурал — радше виняток. Зазвичай за більшість нещодавно реалізованих у Києві стінописів беруться усі, крім людей із профільною освітою і відповідними навичками. Звернувшись до архітекторів і художників, БЖ склав список найгірших муралів столиці.

У 2023 році при КМДА створили спеціальну комісію, яка має контролювати діяльність художників-муралістів. Ініціатива виникла після скандалу навколо роботи фотографки Євгенії Фуллен. Її стінопис на історичному будинку на вулиці Січових Стрільців, 31, викликав обурення — і через низьку художню якість, і через порушення законодавства.

Повноваження спеціальної комісії обмежені: вона не проводить конкурсів на мурали й не регламентує низку правил і рекомендацій. Радше стежить за тим, аби стінописи не з’являлися на історичних будівлях (водночас не стежачи за іншими будівельними об’єктами). Через бездіяльність влади з’являється вакуум, який намагаються заповнити самі кияни і, часто без профільної освіти, беруться за мурал самостійно.

Повномасштабна війна змінила характер муралів — і разом із тим їх критику. З’являється все більше муралів патріотичного характеру — зображення пса Патрона, портрети загиблих військових чи присвята працівникам ДСНС. Експлуатація національних мотивів стає індульгенцією для муралістів, а через патріотичний чи меморіальний характер їх важче критикувати публічно, хоч є за що.

Редакція звернулася до архітекторів, дизайнерів і художників та попросила назвати найгірші мурали Києва — і розповісти, що з ними не так.

Мурал-присвята рятувальникам ДСНС та мурал про співпрацю компаній «Добробат» і «Укрпас»

Авторка: Діана Сорокіна
Адреса: проспект Науки, 1

Інга Леві

художниця, ілюстраторка

Я би виокремила одразу два мурали — обидва на автовокзалі. Там уже є монументальне оздоблення — мозаїки Ади Рибачук і Володимира Мельніченка. При створенні муралів авторка продемонструвала непрофесіоналізм, не змоделювавши, як її композиція доповнюватиме чи контрастуватиме з мозаїками. Поява таких муралів поруч із видатними монументальними роботами применшує значення реставрації оригінального оформлення автовокзалу, що зовсім нещодавно, у 2021 році, стало позитивним прикладом збереження культурної спадщини Києва.

Я люблю наводити приклад Дніпра. У комітеті міської ради є посада головного художника, який прописує меморандум про вуличне мистецтво. Згідно з виробленими в місті правилами, замість суцільного зафарбовування стіни пропонується створювати окремі зображення без фону, а малюнок має займати не більше 50% поверхні. Це зовсім не те, що можна побачити на прикладі муралу ДСНС.

На жаль, у Києві аналогічної посади немає, проте є прірва між тими, хто ухвалює рішення щодо втручання у міський простір, та інституціями, які професійно цим займаються, але не отримують замовлень від влади. Роботи замовляють у людей без профільної художньої освіти. Навряд чи хтось допустив би хірурга без освіти робити операцію.

Лариса Піша

голова секції монументального мистецтва в Національній спілці художників України

Це ще один приклад відсутності профільної освіти у більшості вуличних художників. Зокрема, він, наприклад, видає незнання муралістом людської анатомії, яку художник-студент вивчає два роки.

Аби намалювати цей мурал сумнівної якості, знищили прекрасне майолікове панно 1960-х років. Тому мурал на дитячій поліклініці піднімає ще один важливий парадокс: чому влада з такою легкістю дає непрофесіоналам дозвіл на роботу, тоді як не дає професіоналам зберігати історичне монументальне мистецтво?

Домогтися дозволу на документацію щодо відновлення чи реконструкції старого монументального мистецтва майже неможливо. Мурали — інша справа: ані згоди, ані художньої ради, ані конкурсу ескізів та експертної оцінки.

Єдине, що заспокоює — мурали недовговічні. Через років десять штукатурка відпаде, і більшість стінописів зникне. Але за цей час з’являться нові.

Володимир Манжос

автор 120 муралів в Україні, Мексиці, Франції та Іспанії, експерт у комісії при КМДА щодо погодження муралів

Грубо порушено перший принцип — доречність. У метро ці розписи абсолютно недоречні, це автономний архітектурно завершений простір. Часто мурал не потрібен взагалі. Мало хто, крім архітекторів і мистецтвознавців, розуміє, що наявність чи ненаявність графічних елементів, розписів та мозаїк на будівлі вже була врахована ще на етапі проєктування.

Тепер технічні деталі. Досвідчений митець враховував би особливості конструкції стіни — по всій її довжині виступають «ребра». Очевидно, на такій поверхні жодне фігуративне чи негеометричне зображення буде «різатись».

Ще одна проблема — відсутність композиційної цілісності, загальної концепції. По суті, це просто каша з робіт різних художників і різних стилів. Заявляли, що до створення залучено всесвітньо відомих митців, але насправді це були художники початкового рівня. Кожен артист створив свій фрагмент без будь-якої взаємодії з іншими. У результаті — паркан, розмальований випадковими людьми.

Ірина Оя

власниця архітектурного бюро OIA Architects

Напівзруйнований кінотеатр «Екран» мали б реставрувати, але замість цього на фасаді з’явився мурал. На цьому прикладі добре видно, як малюнок може вступати в конфлікт з архітектурою: він перебиває вивіску кінотеатру, вхід, дробить фасад на непропорційні частини, а яскравий блакитний колір контрастує з оточенням. Мурал може стати новим символом району, а може перекричати та задавити архітектурне середовище.

Поява подібних творів — результат відсутності регламентів. Наприклад, у Берліні чи Лісабоні мурали проходять відбір на міських конкурсах. У Варшаві є програма «мурал як мистецтво», де роботи інтегрують у міський простір так, щоб вони відповідали архітектурі й контексту, а не відірвано від нього. У Парижі є дизайн-код, який має жорсткіші правила для центру міста: мурали там або заборонені, або дозволені після детальної експертизи. У Барселоні є чітко визначені локації, де можна малювати без та з погодженням від міста. В Україні ж мурали знаходяться в «сірій зоні» закону.

Мурал-подяка Франції

Авторка: Євгенія Фуллен
Адреса: Січових Стрільців, 31

Мурал на Січових Стрільців, який зафарбували згідно з рішенням Консультативної комісії Департаменту охорони культурної спадщини. Фото: Rasal Hague / Wikimedia Commons

Мурал із тим же сюжетом Євгенія Фуллен почала малювати на фасаді Дитячої хореографічної школи на Виноградарі. Замальовано після обурення громади. Фото: Макар Поліщук

Мурал, який Євгенія Фуллен створила на фасаді Дитячої хореографічної школи на Виноградарі у 2024 році. Фото: Макар Поліщук

Лариса Піша

голова секції монументального мистецтва в Національній спілці художників України

Над муралами працюють ті, хто до цього не має фахового відношення. У цьому випадку — фотографка. Цей мурал намагалися змалювати з фотографії — і не змогли. Тут порушені всі закони: пропорції, анатомія людини, композиція, колір. Неправильно зображені руки, передня пошкрябана нога, жіноча голова, шия, груди.

Департамент охорони культурної спадщини зобов’язав авторку, Євгенію Фуллен, зафарбувати мурал за власний кошт — будинок має статус історичної пам’ятки. Тоді Фуллен просто перемалювала той самий малюнок в іншому місці.

Володимир Манжос

автор 120 муралів в Україні, Мексиці, Франції та Іспанії, експерт у комісії при КМДА щодо погодження муралів

Мурал на стіні новозбудованого ЖК «Лебединий» — портрет доньки забудовника з немовлям. Це не просто слабка робота, це сигнал, що до оздоблення може долучитись будь-хто, хто має необхідні звʼязки й амбіції. Уже не так важливо мати ані фахову освіту, ані достатній досвід роботи в контексті міського публічного простору.

Історія з муралами в Києві почалася наприкінці 2013 року, коли ми з моїм партнером за власний кошт створили два мурали, присвячені Майдану. Ці роботи викликали резонанс, чиновники звернули на них увагу. Згодом у місті почали зʼявлятися мурали, ініціаторами яких були можновладці або бізнесмени. Мурали перетворилися на швидкий та ефектний інструмент самопіару, до створення робіт масово почали долучати аматорів: кураторський відбір, як необхідний етап задля збереження високої планки, було нівельовано. Головне — яскраво, помітно і швидко.

Ірина Оя

власниця архітектурного бюро OIA Architects

Загалом цей мурал здається мені доречним. Він відносно дозований, розмірений, не суперечить архітектурі навколо, хоча балансує на тонкій межі між шароварщиною та патріотичними мотивами.

Але мурал завжди оточений контекстом. Говорячи про цей стінопис, ми говоримо про інститут репутації (мається на увазі корупційний скандал навколо нареченого авторки муралу Соні Морозюк, Романа Гринкевича — прим. ред.). Суспільство не може закрити очі на корупційні скандали і сказати, що нічого не було. Мурал замалювали, хоча я не певна, що цим зробили краще.

Фото, якщо не вказано інше: Іван Герасименко, спеціально для БЖ. Фото спікерів надані спікерами.