10 вересня в Києві презентували довідник для безпритульних «Де в Києві поїсти, помитися, переночувати». Його видали Товариство святого Егідія та рух «Молодь за мир» за підтримки Програми прямої допомоги Уряду Австралії.
Розповідаємо, чим важливий цей довідник і як кожен із нас може допомогти людям без певного місця проживання.
Товариство святого Егідія – волонтерська організація, яка з'явилася в Римі у 1968 році, українська філія працює з 1991-го. Вона спеціалізується на допомозі бездомним людям їжею, нічлігом, медичним і соціальним забезпеченням, а також щорічно проводить молебень за загиблих бездомних.
«Молодь за мир» – рух, який сформувався у 2011 році всередині Товариства святого Егідія. Його учасники – старшокласники та студенти, які займаються роботою з бездомними, людьми похилого віку, людьми з інвалідністю та боротьбою зі СНІДом.
За офіційними даними, у Києві проживає близько двох тисяч бездомних, проте організації, які з ними працюють, говорять про 10 тисяч. Така різниця існує через те, що більшість людей з вулиць просто ніде не зареєстровані.
У столиці працює близько 10 організацій, які допомагають бездомним з їжею. Водночас у всьому місті можна знайти не більш як 250 спальних місць для ночівлі.
Існують спеціальні пункти обігріву, які часто не працюють вночі. Це несе серйозну небезпеку, особливо взимку, коли температура опускається набагато нижче нуля.
Довідник «Де в Києві поїсти, помитися, переночувати» присвячений Емілії Давидовій. Жінка загинула на вулиці взимку 2006 року. Довідник був створений, щоб зменшити кількість трагічних інцидентів, пов'язаних з бездомними людьми.
Подібні довідники вже допомагають бездомним у Барселоні, Мадриді, Неаполі, Мілані, Варшаві та інших європейських містах.
Довідник доступний онлайн, тому кожен може його роздрукувати та поділитися з бездомними у своєму районі. Він складається із 200 сторінок і восьми розділів: де поїсти, помитися, переночувати, отримати одяг, медичну і соціальну допомогу, юридичну консультацію та провести вільний час.
Книга надрукована в кишеньковому форматі й упакована в зіп-пакет, який захищає її від механічних пошкоджень, що дуже корисно в умовах життя на вулиці.
Найбільший розділ присвячений медичній допомозі. У ньому докладно розказано, де її можна отримати в разі необхідності. Це питання дуже гостро стоїть для людей, що живуть на вулиці. Крім адрес лікарень і поліклінік, автори додали зрозуміле пояснення медичної реформи та інструкцію, як звернутися до лікаря, не маючи прописки.
Останній розділ присвячений розвагам і культурним активностям. Бездомним їх не вистачає, як нікому іншому. Він був доданий у довідник якраз на прохання людей, які живуть на вулиці. Багато з них цікавилися, чи є можливість потрапити до музею або кінотеатру.
Зараз довідник надрукований у 1700 примірниках і доступний онлайн. Його будуть поширювати Товариство святого Егідія під час роздачі їжі та патрульна поліція, яка вже отримала 300 примірників. Крім того, довідники передадуть організаціям і волонтерам, які займаються допомогою бездомним в Києві. «Де в Києві поїсти, помитися, переночувати» планують оновлювати та друкувати заново щороку, а ще зробити аналогічні довідники в інших містах України.
Перше, що може зробити кожен – зупинити агресію і ставитися до бездомних з розумінням і повагою. Люди, які живуть на вулицях, часто стають жертвами знущань і нападів.
Не можна вживати щодо бездомного слово «бомж». Воно, як стверджують правозахисники, звучить принизливо і навішує на людину ярлик. Замість цього можна сказати: бездомний, людина без певного місця проживання або та, яка живе на вулиці.
Нещодавно Товариство святого Егідія запустило кампанію #21деньдлябездомних. Правила участі дуже прості: до кінця вересня необхідно надати будь-яку допомогу бездомним і розповісти про неї у соцмережах, використовуючи хештег. Таким чином організатори хочуть привернути увагу громадськості до проблеми.
На сайті товариства описаний 21 спосіб допомогти бездомним. Як не дивно, перший із них – посміхнутися людині на вулиці. Така дрібниця допоможе подолати найголовнішу проблему людей без дому – самотність. Якщо їжу та нічліг можна знайти у місті, то поговорити таким людям часто нема з ким.
Фото: Ольга Тарасенко