У великих містах існують ринки та торгові точки, про які знають тільки «свої».
Ми знайшли одне таке місце в Києві, і це — мусульманський ринок зі східною вуличною їжею. Він працює раз на тиждень, всі торговці там споконвічні мусульмани, а до великого Ісламського культурного центру і мечеті — рукою сягнути.
Розповідаємо, де їсти справжній східний плов, шаурму і кебаб, хто все це готує і за скільки продає.
7 місць у Києві, де готують смачну шаурму
Доїхати можна від Лук'янівки практично на всіх маршрутках і трамваях, які їдуть вгору по Дегтярівській. Ми їхали на трамваї №14. Потрібна нам зупинка на Дегтярівській називається «Лікарня».
.
Ринок працює тільки п'ятницями, з 12:00 до 16:00. Саме в цей час у молитовних залах культурного центру у мусульман проходить джума-намаз [обов'язкова п'ятнична колективна молитва мусульман, прописана в Корані — БЖ].
Афганець-постачальник рису, який проживає в Україні вже 20 років, згадує, що першим торговцем на цьому місці була людина на ім'я Ікрам, який почав продавати пахлаву біля ісламського центру, коли тут запрацювала мечеть:
«Близько 7-8 років тому, коли мечеть відкрили, тоді й з'явився цей базарчик. Тут спочатку тільки пахлаву продавали. Це був мій приятель Ікрам, він торгує тут досі».
Точна дата заснування мечеті при ісламському культурному центрі «Альраід» невідома, але сама організація з'явилася в 1997 році. Сьогодні на території культурного центру працює мечеть з трьома молитовними залами, халяльний ресторан, загальноосвітня гімназія, перукарня, мультимедійна бібліотека, школа арабської мови, спортзал і офіси різних мусульманських організацій.
Наш співрозмовник-афганець стверджує, що ще два роки тому тут було всього п'ять торговців, і тільки з недавніх пір кількість прилавків почала збільшуватися, а разом з ними і кількість охочих спробувати східну їжу:
«Людина в намаз пішла молитися, а після молитви завжди хочеться щось з'їсти. Тому тут і з'явилася наша їжа. У нас багато людей приїжджають сюди навіть просто пообідати, тому що їжа свіжа, від своїх для своїх».
I/am/from: Екс-соліст гурту «Скрябін» Аніс Еттаєб розповідає про дитинство в Тунісі
Тут можна зустріти людей різних східних національностей: узбеків, арабів, турків і азербайджанців. Усіх їх об'єднує те, що вони є парафіянами мусульманської мечеті. Серед покупців зустрічаються й українці — працівники сусідніх офісів і місцеві мешканці.
Біля одного з прилавків ми знайомимося з торговцем на ім'я Абдула. Він каже, що є «західним арабом», тому що приїхав з Алжиру:
«О, Алжир? Ахмед бен Белла, герой Радянського Союзу!», — радісно зауважує пенсіонер, який розглядав прилавок разом з нами [бен Белла — перший президент Алжиру, який отримав у 1964 році звання героя Радянського Союзу — БЖ].
Пенсіонер, до слова, постійний покупець плову на мусульманському ринку. Він працює в офісній будівлі неподалік і вже понад рік приходить сюди обідати. Каже, що їжа смачна, недорога і «з душею».
Люди обідають, стоячи вздовж паркану, прямо навпроти торгового ряду. Тим часом найбільші черги — за пловом і свіжими коржами з лаваша.
На ринку — великий вибір не тільки готової їжі, але і свіжої продукції, в тому числі й ручної роботи. В ряду є чотири точки з пловом у різних варіаціях: класичний узбецький плов з морквою і м'ясом, з овочами та вареними яйцями, з перцем чилі, салатом і з родзинками.
Торговець-узбек не хоче називати свого імені, розповідає лише, що приїхав в Україну ще в молодості, одружився з киянкою і залишився тут жити, а ще про те, що тут немає конкуренції:
«Ми не конкуруємо між собою, тому що у всіх різний плов за різними рецептами, і у кожного свій покупець. У нас в Узбекистані, наприклад, 20 регіонів. І в кожному регіоні плов різний, розумієте?»
На прилавку в алжирця Абдули — страви та солодощі з різних куточків східного світу. Тут фініки з Тунісу за 50 грн, турецька халва за 70 грн (500 г), і хумус за 35 грн (250 г). Є домашній сулугуні по 140 грн за кг і традиційні турецькі фісташкові солодощі ручної роботи — по 250 і 275 грн.
У самому кінці торгового ряду стоїть великий причіп, усередині якого — піч з домашньою узбецькою самсою з телятини за 30 грн. Торговець каже, що ліпив всі 80 штук своїми руками:
«Все роблю сам, а як ще? У нас тут кожен народ представляє свої традиції. Всі готують свої національні страви і роблять це по-своєму».
Фото: Валерія Ландар, Alraid