В Україні все частіше починають освоювати занедбані простори. Цього літа в різних містах реалізували відразу кілька проектів по їх переосмисленню, наймасштабнішим з яких стала резиденція Жанни Кадирової та Сергія Браткова в Іршанську Житомирської області. Сучасні художники працювали над перетворенням індустріального простору міста, створюючи різноманітні арт-об'єкти.
Ще один проект був реалізований в Кременчуці. Об'єктами арт-інтервенцій стали приміщення колишньої радянської Художньої галереї і занедбаний кінотеатр.
Наприкінці липня у Чернівцях провели дослідження міських просторів «Мистецькі інтервенції» в рамках проекту «Тимчасова видимість». Ми поговорили з його українським організатором Наталією Єременко і з'ясували, що таке інтервенції міського простору, для чого вони потрібні і як відчути справжній дух міста.
Ідея дослідження занедбаних територій в Чернівцях і додання їм нового життя - продукт спільної інтелектуальної роботи урбаністів і Наталії Єрьоменко (Україна), Котріни Валюкевічюте (Литва), Юліан Ран (Німеччина). Вони познайомилися на форумі програми Тандем, яка видає гранти на реалізацію цікавих культурних проектів в Україні.
Інтервенції - це використання просторів, які раніше не використовувалися або використовувалися мало.
«Ми хотіли дослідити занедбані міські простори Чернівців, звернути на них увагу жителів міста. Особливо на ті з них, які володіють історичною і культурною цінністю і перебувають у стані руйнації. Також хотіли створити умови для співпраці молодих активістів з різних сфер діяльності: музичного та літературного менеджменту, архітектури, урбаністики. Ще особисто мені дуже хотілося відчути, що в місті є, з ким працювати, що є молодь за спиною. Я це отримала», - розповідає Наталя Єременко.
Спершу активісти думали облаштувати в одній з покинутих будівель Чернівців платформу для взаємодії активістів на постійній основі. Але незабаром зрозуміли, що брати одну локацію дуже ризиковано - не було впевненості, чи вистачить ресурсів для наповнення майданчика культурною програмою на постійній основі. Тому вирішили не обмежуватися однією локацією, а розширити проект на максимальну кількість просторів: кінотеатр «Україна», пустир перед колишнім єврейським притулком на вулиці Барбюса, двір Краєзнавчого музею і набережну річки Прут.
Над перетворенням кожної локації працювала команда з чотирьох активістів. Всього організатори відібрали для проекту 14 добровольців, які стали його співорганізаторами.
Перша локація - Набережна річки Прут - являє собою пляж з невеликими шашличними. Інфраструктури в цьому районі практично немає, туди навіть не ходить транспорт. За радянських часів берег був забудований заводами, після перебудови вони закрилися, але нічого нового на їх місці не виникло. Зараз у силу непристосованості прутський пляж не особливо приваблює чернівчан.
Організатори інтервенції переконані, це місце має величезний потенціал і може стати зоною рекреації, районом розваг і культурного відпочинку. Метою інтервенції було продемонструвати нові функції і можливості цієї території, привернути увагу до перспективних локацій, якими вона наповнена. А також позбутися стереотипу про ізольованість і віддаленість набережної від центру міста.
Друга локація - дворик Краєзнавчого музею - до інтервенції був завжди закритий і 60 років не використовувався.
Пустир на вулиці Барбюса перед будівлею колишнього єврейського притулку став пустирем в результаті знесення аварійного будинку в 2000 році. Тепер організатори розраховують на його відродження, тому що як показали інтервенції - потенціал у пустиря великий.
Що стосується кінотеатру «Україна», то ще до 2005 року тут проводили кінофестивалі, а по сусідству з ним, на вулиці Кобилянської, знаходилося ще чотири кінотеатри. Зараз на вулиці залишився лише кінотеатр імені Ольги Кобилянської, один з двох діючих кінозалів Чернівців.
Що стало
Буквально за кілька днів активістам вдалося прибрати територію чотирьох локацій, мінімально декорувати їх і влаштувати там ряд активностей.
У кінотеатрі «Україна» створили інтерактивний знімальний майданчик, де кожен бажаючий протягом дня міг взяти участь у зйомках фільму жахів.
«Під час інтервенції в кінотеатр заходило дуже багато людей старшого віку, які відвідували його в радянський час. Вони розповідали про його історію. Ці люди - жива пам'ять. У них є інформація, яка потрібна нам, а у нас - ресурси та бажання повертати до життя простори їхньої юності. Це створює між молодшим і старшим поколінням міських жителів важливий зв'язок», - каже Наталя.
На березі річки Прут провели концерт групи Grisly Faye. Там також відбувся показ фільму «Хліб» (1929, саундтрек Port Mone), влаштували багаття-party, а діджеї грали свої сети.
Мабуть, найбільше сил і часу в організаторів пішло на прибирання пустиря на вулиці Барбюса. Там створили музичну інсталяцію на тему єврейської пам'яті - у дворі розвісили бляшані банки, з яких долинали перекладені на чотири мови і озвучення приватні листи депортованих в 1940-41 роках євреїв.
У результаті інтервенції дворик на Барбюса стали використовувати знову. Наприклад, цієї неділі один з учасників проекту провів там другу з часу інтервенції подію - показ фільму «Земля» Довженка.
Свій проект з дослідження занедбаних просторів урбаністи завершувати не збираються. Наприклад, планують постійно використовувати один з майданчиків - пустир біля вулиці Барбюса:
«Це відкритий простір у дуже цікавому і живому районі - колишній єврейський квартал і центр єврейського гетто 1941-1944 років. Ми хочемо створити там майданчик для діалогу на тему історичної пам'яті в місті, проводити кінопокази, дискусії».
Активісти поки не збираються виходити за межі Чернівців, тому що там все ще залишається багато роботи. «Для того, щоб проводити подібні дослідження в місті, потрібно дуже добре знати місцевий контекст або мати бажання його впізнавати. Я виявила, що дуже мало знаю і мало цікавлюся сьогоднішнім містом, а живу усіма цими міфами про велике і прекрасне австрійське минуле. Наступний проект хочу зробити про сучасне місто», - каже Наталя.
Фото: Roșa Collective
