Ірина Бондаренко, директор Асоціації велосипедистів Києва
Урок 1: як використовувати досвід сусідів
У Києва і Берліна багато спільного: вони схожі за площею і щільністю населення. У Берліна, як і у Києва, є соціалістичне минуле. До 1989 року Берлінська стіна розділяла Німеччину на прозахідну ФРН і соціалістичну НДР. Крім усього іншого, це вплинуло і на велосипедну інфраструктуру.
У Західному Берліні велоінфраструктура почала розвиватися ще в 70-х роках. Стали з'являтися перші велодоріжки, але далеко не завжди вони були вдалими або перебували в потрібному місці. Після об'єднання Німеччини в 1990 році Східний Берлін отримав доступ до всіх досягнень ФРН, і зараз там досконала велоінфраструктура. У той час як в Західному Берліні залишилися сліди невдалих рішень. Просто одні пройшли через експерименти і провали, а іншим дісталося вже все готове.
В цілому Київ дуже схожий на Берлін і у нього великий потенціал. Якщо будемо розвиватися, то років через 20 наздоженемо Німеччину.
Урок 2: правильні велодоріжки
У Берліні є кілька видів велосипедної інфраструктури - велодоріжки, захисні велосмуги, звичайні велосмуги, велопішохідні доріжки і пішохідні зони, якими можна їздити велосипедистам. І ще є «нічого». Це теж такий вид велоінфраструктури - нічого.
Вообще в Германии хорошо разработана система покрытий, и каждая новая зона отделяется другим покрытием. Велополосы расположены на проезжей части улицы.
Взагалі у Німеччині добре розроблена система покриттів, і кожна нова зона відділяється іншим покриттям. Велосмуги розташовані на проїжджій частині вулиці.
Звичайна велосмуга відділена суцільними лініями, машини не можуть заїжджати на неї, і тим більше не можуть паркуватися. На захисну смугу, яка відокремлена пунктирними лініями і зазвичай створюється на вузьких і безпечних вулицях, заїжджати машинам можна, але паркуватися і так само не можна.
Є ще велопішохідні доріжки. З назви зрозуміло, що вони спільні для велосипедистів і пішоходів. Ось в Україні всі доріжки велопішохідні. Вони також бувають роздільні, як, наприклад, на проспекті Бажана в Києві.
Урок 3: велопарковки
Багато жителів Берліна намагаються не використовувати автомобіль щодня, їздять на велосипедах. Там є спеціальні парковки з навісом на випадок дощу і звичайні, без навісу. Вони практично завжди заповнені велосипедами.
У Києві, як і в Берліні, теж почали створювати велосипедні парковки, але вони часто пустують. Проблема в тому, що у нас часто ставлять низькі парковки, на яких велосипед треба прив'язувати за колесо (а так його дуже легко відчепити), замість високих, на яких велосипед прив'язується за раму, що набагато надійніше. Ось і виходить, що вирішили заощадити на парковках, а в результаті в них немає сенсу.
Урок 4: муніципальний прокат і веломаршрути
Незважаючи на те, що в Берліні велосипеди є практично у всіх жителів, там, як і в інших європейських містах поширені муніципальні прокати. Це означає, що ви можете взяти велосипед на одній станції, і віддати на інший. Станції розкидані по всьому місту. Це дуже зручний спосіб для туристів подивитися місто, причому не переплачуючи.
Багато уваги в Німеччині приділяється туристичним і рекреаційним веломаршрутам. Скрізь стоять дороговкази, які показують скільки кілометрів потрібно проїхати до того чи іншого місця і в якому напрямку.
Урок 5: велотолерантність і безпека
Берлін - дуже толерантне місто по відношенню до велосипедистів. Для машин закриті пішохідні вулиці, маленькі вулички в житлових кварталах, автобусні смуги (смуги, які створюються для громадського транспорту, щоб люди не стояли в пробках, запізнюючись на роботу). Для велосипедистів все це відкрито.
Крім того, в Берліні існує система заходів безпеки для велосипедистів. Це і спеціальна велосипедна стоп-лінія, яка злегка видається вперед щодо автомобільної, щоб водії могли побачити і пропустити велосипедиста, і світлофори з кнопкою спеціально для велосипедистів (у нас є такі для пішоходів), і розмітка для лівого повороту в два прийоми (це трохи довше, але набагато безпечніше), і підхід велодоріжки до траси перед перехрестям. Водії в такому випадку можуть побачити велосипедиста заздалегідь, і це зменшує ризик ДТП.
Розвитком німецької велоінфраструктури займається муніципалітет, а на національному рівні розроблені рекомендації містам з розвитку велосипедної інфраструктури. У нас часто є тільки міські велосипедні концепції, як у Львові, Києві, Донецьку, Чернігові, Миколаєві, Одесі, Білій Церкві.
Незважаючи на те, що міська влада сама справляється з розвитком інфраструктури, у Німеччині все одно є велоактивісти. Але там у них інші проблеми і вимоги, до яких ми ще не скоро доростемо. Наприклад, вони домагаються дозволу перевозити велосипеди в поїздах Євростар під Ла-Маншем (Великобританія - Франція) без чохлів. Перевезення велосипедів в чохлах їх засмучує.
Фото: Metro Centric, josu.orbe, Sascha Kohlmann, Kristaps Bergfelds, leo gonzales
Опубліковано 1 листопада, 2015, з мітками: