Останнім часом на стінах київських будинків стало з'являтися все більше об'єктів стріт-арту. Ставлення до нього було і залишається неоднозначним.
Ми вирішили згадати історію виникнення стріт-арту в світі і вибрали кілька найяскравіших сучасних представників цього жанру.
Вважається, що перша ластівка стріт-арту належить до 1942 року, коли робочий Кілрой вирішив підписати всі ящики з бомбами, виробленими в Детройті, фразою Kilroy was here. Після цього європейські солдати підхопили його ініціативу, взявшись підписувати таким чином стіни, що встояли під час бомбардувань.
Спочатку стріт-арт сприймався суспільством не інакше як прояв чистого вандалізму. Все тому, що графіті асоціювалося з комунікацією між бандами. Це був своєрідний шифр, за допомогою якого вони могли передавати один одному повідомлення про вже вчинені або майбутні злочини, погрози та побажання.
Однак потім з'ясувалося, що графіті набагато рідше з'являються в кварталах з високим рівнем злочинності. У той же час жителі міст стали віддавати належне соціальному і політичному посилу графіті, який надихав їх на боротьбу і вираження власної громадянської позиції. Наприклад, стріт-арт грав далеко не останню роль під час Арабської весни.
Особливу роль у відстоюванні ролі графіті як виду мистецтва зіграли Жан-Мішель Баскія і невловимий Бенксі.
Багато з робіт Баскія, в яких він поєднував елементи вуличного мистецтва з неоекспресіонізмом, були продані за шалені гроші, що вивело графіті на новий рівень і дало мистецтвознавцям привід задуматися: «Так графіті - це все ж мистецтво?».
Роботи Жана-Мішеля Баскія
Але, звичайно, головний внесок у розвиток графіті вніс Бенксі, чиє ім'я гримить на весь світ і в той же час нікому не відомо. Бенксі чотири рази відмовлявся від пропозиції Nike створити для них рекламу, але не відмовився намалювати обкладинку для альбому групи Blur.
Роботи Бенксі
Бред Пітт не пошкодував більше 2 мільйонів доларів на те, щоб купити оригінал роботи Бенксі, а ті роботи, які актор ще не купив, оцінюються в сотні тисяч доларів. Правда, для того, щоб їх продати, доведеться залишити зяючі дірки в чиїхось будинках, що поки не поспішають робити.
З плином часу стріт-арт тільки набирає популярність. У багатьох містах на кшталт Мельбурна, Варшави, Праги, Нью-Йорка, Парижа, Цюріха і Копенгагена створюються легальні майданчики під об'єкти вуличного мистецтва. Правда, під легальним майданчиком в даному випадку мається на увазі довга стіна, на якій всі охочі можуть скопом писати все, що їм буде завгодно. Таке собі графіті-гетто, яке навряд чи надихне волелюбних і бунтівних вуличних художників. Малювати ж на об'єктах, що знаходяться в приватній власності, можна хіба що їх власникам.
Жителі міст досі зберігають негативні асоціації між графіті і бандами. Згідно з дослідженнями, проведеними в Мельбурні, вони терпіти не можуть написи і теги на стінах, хоча цілком тепло ставляться до красивих і доречних малюнків.
Що стосується ставлення до графіті мистецтвознавців та інших фахівців, що працюють в навколокультурній сфері, то за останні роки воно стало куди більш лояльним. Професор університету Північної Каліфорнії Елізабет Каррід-Холкетт у своєму інтерв'ю для Co.Design зазначила: «Коли ви бачите графіті - це знак того, що тут відбувається багато цікавих речей. Міста, в яких багато графіті - це зазвичай культурні та мистецькі центри».
Якщо так, то Київ на правильному шляху.
Blek le Rat
Напевно, у перших рядках варто згадати Блека Щура. Саме під враженням від його творчості Бенксі розвинув свою унікальну манеру, яка не така вже і унікальна. Це саме Блек Щур придумав техніку трафарету, ввів у моду інкогніто-мистецтво і мінімалізм композиції. Хоча треба віддати належне Бенксі, без створених ним гострих соціальних карикатур графіті так і залишилося б всього лише «огидним вандалізмом».
Seak
Найяскравіший представник німецького стріт-арту. Seak пише 3D-композиції у футуристичному стилі, розбавляючи його елементами панк-року.
Retna
Retna не тільки художник, але ще й творець штучного шрифту на основі готичного письма, єгипетських ієрогліфів, арабської й єврейської каліграфії. Крім того, він створював реклами для VistaJet, Louis Vuitton і Nike.
Девід Чоу
Художник-мураліст корейського походження, завдяки своїм роботам сколотив величезний стан. Малював обкладинки альбомів для Jay-Z і Linking Park, оформляв офіс Facebook. Завдяки веб-серіалу Thumbs Up! відомий ще і як автостопщик, що об'їхав півсвіту.
Laser 3,14
Мабуть, Laser 3,14 – найпростіший у виконанні і в той же час найближчий народу мораліст. Все тому, що амстердамський художник і поет не малює алегоричні зображення, над якими доводиться поламати голову, а залишає ємкі і афористичні рядки на європейських вулицях. 3,14 є алюзією на число П, що одночасно розшифровується як Public Image.
JR
Фотограф і графіті-гіперреаліст, якого вже охрестили «Картьє-Брессоном 21-го століття». Крім того, JR отримав премію Ted, яка вручається за «бажання змінити світ».
Подивіться презентацію JR на Ted.
Мартін Рон
Мабуть, ми ще не раз почуємо це ім'я. Він - справжня латиноамериканська зірка і геній стріт-арту. Просто подивіться його роботи, вони не потребують коментарів.
Текст: Євгенія Дольська
Фото: Luis Rubio, Brian Robert Marshall, Flickr/ Infrogmation of New Orleans, Szater, Jason McDowell, Dominic Robinson, Duncan Hull, caruba, Kevin Collins, bixentro, Eric Lin, Garrett Ziegler, amanda farah, Cassidy Curtis, Todd Shaffer, urbanartcore.eu, ssamba, pliffgrieff, A Syn, Eric Demarcq, Lux & Jourik, Wally Gobetz, Daniel Lobo, Lord Jim, emmma peel, street-art.nl, laser314.com, Insideoutproject, RJ, (vincent desjardins), Taxiarchos228, Insideoutproject, jr-art.net, Badger, Fb/Martin Ron.
