Замість метро і маршруток: Лайфхаки киян, які їздять містом на велосипеді

В Уганді вірять, що дівчатам не можна їздити на велосипеді, бо вони можуть втратити цноту. В Україні є свої міфи про велосипед. Особливо у великих містах.

Медіакоординаторка Асоціації велосипедистів Києва Марина Блудша поговорила з мешканцями Києва, які використовують велосипед як транспорт, про безпеку на дорогах, стосунки з водіями, київський рельєф і поїздки в сніг і дощ.

Я їжджу велосипедом на роботу і на навчання, та й взагалі куди завгодно. Ледь не щодня, під настрій, фактично в будь-яку погоду. За часом виходить, як на громадському транспорті, іноді трохи швидше. А ще комфортніше – немає тисняви, як у транспорті і заторів, як під час їзди на автомобілі.

Коли їду ранком на роботу, то цілий день продуктивніше працюється. Велосипед дає змогу бути варіативним, і відчуття від міста зовсім інші, коли освоюєш якийсь новий маршрут. Іноді повертаюсь на велосипеді нічним Києвом з музичних концертів, намугикуючи пісень собі під носа.

Відкрила для себе байкполо (так-так, поло на велосипеді з м'ячем і клюшками). Люблю красиво проїхатись у колоні під час Велопараду дівчат або Ретро круїзу. Велосипедом я їжджу навіть до бабусі за місто. Коли давно цього не робила, відчуваю особливий кайф від заміських пейзажів.У Києві зазвичай моя середня відстань – не більше 12 км в один бік. Дорога велосипедом займає не більше часу, ніж громадським транспортом. Інколи навіть менше, бо є змога прокласти альтернативний маршрут.Перші підйоми мене лякали, і зараз теж не всі пагорби даються легко, але ніхто не забороняє пройтися трохи пішки, або навпаки увімкнути режим супергероя та подолати найстрашнішу гірку. Потім можна декілька хвилин пишатися собою. Yes, I can і таке інше. І тим паче, де є пагорби, там є і схили. А схили – це 100% кайф. Тож дякую всесвіту, що мешкаю у місті надзвичайних схилів.

Коли вирушаю в місто на велосипеді, то не обмежую себе особливим дрес-кодом. Зазвичай вдягаюся дещо спортивно, проте залюбки можу вдягнутися й елегантно. Буває навіть взуваю туфлі на підборах. До речі, крутити педалі на підборах легше, ніж просто на них іти.

Ніяк не можу заборонити собі використовувати велосипед взимку, не виходить. І бачу, що цього року багато людей поділяють моє бажання не закривати сезон.

Поки мій рекорд – їзда при температурі -7. І мені сподобалось! В мороз потрібно уважніше дивитися за станом велосипеда і знайти одяг, що дозволить не мерзнути, але й не перегріватися. Для мене спрацювала комбінація легкої спортивної кофти, лижної куртки та тайтсів [спеціальні велошорти – БЖ] з утепленими колінами.Крім ям на дорогах і припаркованих авто в першій смузі, жодних проблем не відчуваю. 90% моїх поїздок роблю по проїжджій частині в зручному мені темпі. З водіями, на щастя, проблем не виникало, хіба що деякі маршрутники не завжди адекватні.

Мрію про велосмуги, але і без них відчуваю себе комфортно. Часто, коли їду велосипедом на тренування або на роботу, розмірковую, що мій свідомий вибір зараз – це найкращий можливий взірець для дітей, які побачать мене з вікна тролейбуса чи трамваю. І, можливо, колись вони також виберуть велосипед.

Вдень лишаю велосипед майже будь-де і на різні часові проміжки. Вночі, звісно, такого не роблю. Якось залишала на велопарковці на цілий день, а тепер біля роботи кріплю до найближчого стовпа, на щастя його видно з вікна. Ніхто, звісно, не застрахований від крадіжок, але я не боюсь, або ж просто намагаюсь не думати про це. Бо з такої позиції треба було б боятися жити, або брати мобільний телефон з собою, бо теж можуть вкрасти. Адже можуть. В житті різне може трапитися, а речі мають лишатися речами. Без фетишизму.

Люблю сама обирати маршрут, зупинятися будь-де й будь-коли, приїжджати на тренування чи заняття з йоги розігрітою. До того ж, гарна об'ємна укладка тобі забезпечена на весь день. Велосипед – це прекрасне й безкоштовне кардіотренування. На швидкостях і самотніх поїздках вивітрюється з голови все зайве, в результаті маю не тільки м’язовий, але й душевний тонус.

Я їжджу велосипедом на роботу і з роботи – від Куренівського базару до Контрактової площі. 14 км туди й назад. Дорога з дому на роботу займає 20 хвилин, якщо спішити, і 30 хвилин, якщо в кайф і ніхто не підрізає. Яка в мене швидкість на велосипеді, не знаю, їжджу помірним темпом у своє задоволення.

Свій дрес-код підлаштовую лише під настрій і температуру повітря, велосипед на нього не впливає. Двобортне пальто чи куртка, зручна сукня, шарф, часом підбори, влітку сарафан і босоніжки. Ношу рюкзак або сумку (кладу в кошик на кермі).

Взимку не їжджу з двох причин: це менш комфортно і дороги не розчищені. Останнє найбільше стає на заваді у теплий зимовий день, коли їхати хочеться, але квасити по сніго-багнюці не комільфо.

Якщо занадто затяжний підйом, а душу найближчим часом не передбачено, то вигулюю свій байк пішки. Інколи випробовую себе та вкручую на круті підйоми. Потім ставлю собі уявну галочку про підкорення ще однієї вершини.

Київ не зовсім дружній до велосипедистів з багатьох причин: це й інфраструктура, і якість покриття, і культура на дорозі. Не завжди водії авто або пішоходи сприймають людину на велосипеді серйозно, і деякі плутають, де все-таки місце велосипеда – на дорозі чи на тротуарі.

Поки немає велодоріжок на моєму маршруті, маневрую між дорожньою смугою, тротуаром і здоровим глуздом. Я їжджу з Куренівки на Контрактову, дорога пряма, але з великою кількістю ям, що, в принципі, мені навіть поки що подобається – масаж.

Я залишаю велосипед у місті та не боюсь, що вкрадуть, бо відштовхуюсь від позитивного досвіду, маю недорогий байк і сталевий u-подібний велозамок.

У мене є машина і велосипед. Останній часто вибираю для поїздок містом. Він зручний тим, що я можу заощадити купу часу і грошей і отримати масу задоволення. Мені не потрібно стояти в заторах, купувати бензин. За гроші, які витрачаються на бензин за місяць, зараз можна легко купити простий велосипед.

З велосипедом мені не потрібно спеціально знаходити час на тренування у спортзалі, вставати раніше перед роботою, щоб пробігтися по парку. Я все це роблю, поки їду на роботу. З центра Києва до околиць в будь-який бік – близько 30 км. Цю відстань спокійно можна проїхати за годину на велосипеді. Для мене це цілком нормальна дистанція, але в житті я не завжди їжджу по місту з кінця в кінець, тому відстані значно менші. Я витрачаю мало часу на дорогу, моя середня швидкість на велосипеді – 20-25 км/год, а з гірки можна і швидше. На лівому березі простіше, з правим складніше, він дуже горбистий. Тут не завжди найкоротша дорога є найлегшою. Але практично всі пагорби можна об'їхати, правда іноді доводиться робити невеликий гак. Тому якщо ви збираєтеся їхати за новим маршрутом, заздалегідь вивчіть всі підйоми, щоб для вас було менше сюрпризів. І в разі потреби обирайте дорогу в об'їзд. Гугл карти в поміч. Коли ми починаємо частіше їздити велосипедом, то будь-які підйоми даються простіше, і зрізати нічого не доведеться.

Дрес-код залежить від пори року і від того, куди я збираюся їхати на велосипеді. Якщо це звичайна прогулянка, то я віддаю перевагу велоформі. Якщо їду на роботу, то вдягаю джинси і синтетичну футболку, яку можна на роботі поміняти.

Щоб їхати швидко, я користуюся контактними педалями і спеціальними велотуфлями, звичайне взуття тримаю на роботі для зміни. Їжджу круглий рік. Їзда на велосипеді взимку нічим не відрізняється від катання на лижах, тому і одяг має бути відповідний.

Щоб відчувати себе комфортно, одяг має складатися з трьох шарів: перший шар відводить вологу від тіла, другий шар повинен вологу утримувати, третій – захищати від вологи і вітру.Велосипед став моїм хобі та навіть роботою: я заснував власну велошколу Vzagali, де навчаю їздити на велосипеді з нуля. Що треба, щоб їздити на велосипеді по місту безпечно? Знати правила дорожнього руху і дотримуватись їх. З іншого боку, потрібно завжди пам'ятати, що знання і дотримання правил не робить нас невразливими. Тому на дорозі не можна втрачати пильність.

У місті велосипед не залишаю. На роботі залишаю тільки в приміщенні під наглядом.

Фото: Ретро Круїз, Bike In City, а також з особистих архівів героїв

Опубліковано: 19 березня 2018