Вже більше року багато донеччан не живуть в рідному місті. Через воєнні дії вони були вимушені переїхати до Києва, Львова, Одеси, Харкова. Проте всі вони мріють колись повернутись у Донецьк.
Ми попросили мешканців міста розповісти про місця, з якими у них пов’язані найсвітліші спогади.
В опитуванні взяли участь: Євген Василі, котрий закрив свій бар у Донецьку і перевіз його до Києва; бізнесмен, один з засновників волонтерського руху «Відповідальні громадяни» Енріке Менендес; активістка того ж руху Ольга Коссе (обидва продовжують жити в Донецьку) та аніматор легендарного музичного клубу Music Bar liverpool Тетяна Капустинська, яка переїхала до Києва.
«Донбас-Арену» побудували перед Євро-2012 на території парку Ленінського комсомолу, неподалік від центру. Багато хто побоювався, що після завершення будівництва навколо стадіону залишиться пустир. Однак на місці старих дерев були посаджені молоді, а поряд з «Ареною» облаштували комфортний та сучасний парк. Він став одним з улюблених місць для мешканців Донецька.
Євген Василі:
«Вже через рік після будівництва стадіону ми не могли уявити, що на цьому місці було щось інше. У парку висадили дерева, газони, спорудили фонтани, встановили нові лавки, залили озеро, в якому плавали лебеді та дикі качки. Вечорами до парку сходилися донеччани, клали пледи прямо на газон і сиділи на схилах. Також там проводили багато заходів під відкритим небом – від конкурсів краси до різноманітних змагань. Було чудово».
Один з головних бульварів міста Донецька, що простягнувся через весь його центр. Бульвар потопає у зелені, уздовж алей висаджені білі та рожеві каштани. Там також встановлені пам’ятник Пушкіну, фонтан «Ріки Донбасу», головний символ регіону Пальма Мерцалова, безліч скульптур.
Ольга Коссе:
«Я любила зимовий бульвар Пушкіна за його порожнечу і спокій. Після 20.00 там майже нікого не зустрінеш і нічого не перешкоджає спілкуванню. Ну, окрім жінки, яка в будь-яку пору року пропонує »купити дамі квіти".
Літній бульвар Пушкіна ставав прекрасним місцем для посиденьок вже після 23.00. Людей все ще багато, але в основному це невеликі компанії. Сміються, курять, поки патруль не підійде".
Платформа культурних ініціатив «Ізоляція» знаходилась на вулиці Світлого шляху, на околиці Донецька. У будівлі колишнього заводу ізоляційних матеріалів проходили виставки сучасних художників, різноманітні лекції, діяла майстерня IzoLab.
9 червня 2014 року озброєні представники «Донецької Народної Республіки» захопили територію фонду, його співробітники змушені були переїхати до Києва. Більшість експонатів та обладнання врятувати не вдалось, вони були знищені. На території заводу розмістився спеціальний комітет ДНР, здійснювались слідчі та каральні функції, а також базувався батальйон «Восток».
Євген Василі:
«Ізоляція» як арт-платформа завжди шукала неординарний підхід до речей. Наприклад, вони перші почали використовувати 3d-принтери, будь-хто міг прийти та скористатись технікою. Сказати, що перформанси фонду користувалися шаленою популярністю не можна – їх відвідувало обмежене коло людей, вони були немасовими. Проте це був один з небагатьох прогресивних майданчиків міста".
Парк розташований у Ворошилівському районі, на березі міського озера. Це улюблене місце відпочинку цілих поколінь донеччан. Люди старшого покоління пам’ятають екстремальні атракціони, що працювали в парку. Один з них – «Іммельман» - це два псевдолітаки, що розкручувалися навколо своєї осі, та ще й у вертикальній площині. Зараз в парку працює оглядове колесо, у центрі прогулянкової зони встановлений каскад фонтанів. Також є станція човнів та дельфінарій.
У липні минулого року парк обстріляли з артилерійської зброї. Три снаряди влучили в паркові озера.
Енріке Менендес:
"Парк Щербакова межує з одним з міських озер. У часи СРСР був план зробити з Донецька радянську Венецію. Місто було пронизане мережею водойм, для чого на річці Кальміус була зведена дамба.
Раніше це був типовий радянський парк зі старими атракціонами, але пізніше його облаштували. Парк Щербакова став комфортною пішохідною зоною з хорошим освітленням, доріжками. На станції човнів можна взяти човен або катамаран на прокат. Є ще і картодром. Це чудове місце для прогулянок. Навіть люди, які приїжджають з Європи, кажуть, що не в кожній європейській столиці зустрінеш такий парк".
Це місце також називають донецьким Монмартром або порівнюють з київським Андріївським узвозом. На спеціально відведеній ділянці бульвару Пушкіна вуличні художники торгують своїми картинами, а крамарі – різними раритетами. Ця частина парку також стала улюбленим місцем шахістів.
Парк знаходиться в Калінінському районі. Свого часу тут була балка, котру частково засипали і на її місці розбудували парк.
Ольга Коссе:
«Гулівером» парк місцеві жителі називають через трохи моторошну гірку у вигляді сидячого Гулівера. Офіційна назва більш нудна – парк «Шахтобудівників».
Місцевість не дуже доглянута: собаки й діти вигулюються по-сусідству, а навколо кожної лавки море лушпиння від насіння, проте якщо відійти трохи в сторону від центральної алеї, може здатись, що гуляєш у лісі. Дерева старі, високі, листя під ногами, пташки співають. До цього парку у мене найтепліше ставлення, адже я все дитинство там гуляла".
Парк знаходиться на одній з центральних вулиць – Артема, за будівлею Палацу піонерів. Головною його пам’яткою є скейт-парк. На спеціально забетонованому майданчику є все необхідне для скейтерів та ролерів – декілька великих пулів, трампліни та бордюри. Приїжджали туди кататись на велосипедах. У парку регулярно проходили спортивні фестивалі.
Енріке Менендес:
«Коли я приїхав у Донецьк 14 років тому, на місці нинішнього парку »Сокіл« був великий оптовий ринок. Туди їздили за дешевими продуктами. Через дорогу був величезний ринок »Континент", він являв собою убогу суміш наметів, самовільно поставлених ларьків і торговців, які викладали продукти на землі.
Зараз там торговий центр «Континент», а поряд – чудовий парк з ролердромом, дитячими майданчиками, цифровим планетарієм. Кожен рік там проводять фестиваль здоров’я. До введення комендантської години донецькі ролери часто там катались не тільки вдень, а і вночі".
У сквері біля Донецького міськвиконкому – більше 200 скульптурних композицій, викуваних з металу. Парк був відкритий в 2001 році відомим ковалем Віктором Бурдуком. Поряд знаходиться галявина казок, на якій встановлені дерев’яні скульптури казкових героїв.
Енріке Менендес:
"Донецьк входить до союзу європейських міст-столиць ковальської майстерності. Кожен рік в місті проходив відповідний фестиваль, і його учасники майстрували нові скульптури. В парку безліч неймовірних творінь – від футуристичного Гідраліксу з комп’ютерної гри Старкрафт до героя всіх донецьких легенд Шубіна.
Шубін – це шахтний дух, котрого зображають у вигляді маленького чоловічка з гасовою лампою. Одні кажуть , що шубіни – це душі загиблих шахтарів, інші – що вони з’являються в місці можливої катастрофи, треті розповідають, що є злі шубіни, які можуть заманити шахтарів у пастку".
Донецький цирк приваблював своєю незвичною формою. Замість традиційного купола архітектори створили унікальну споруду у вигляді усіченого циліндра діаметром 60 метрів та висотою 30 метрів.
У грудні цирк «Космос», котрий був закритий з травня 2014 року, відновив свою роботу.
Енріке Менендес:
«Ця будівля дуже незвична – радянський космос. Її давно вже не ремонтували, там все старе, як всередині, так і ззовні. Але ми з дочкою часто туди ходили, ми любимо цирк».
Класичний пивний паб-ресторан, розташований у самому центрі Донецька. В ньому часто показували футбол, а по вихідних там грала жива джазова музика.
Енріке Менендес:
«Це мій улюблений паб. Він завжди був забитий експатами – в Донецьку було багато офісів великих міжнародних компаній. В основному паб функціонував у форматі звичайного ресторану, і тільки коли »Шахтар" грав проти британської команди і їхні вболівальники приїжджали до Донецька, можна було побачити, що таке справжній ірландський паб. Це коли люди не мають власного місця, а блукають залом, переходячи від компанії до компанії. У нас такої пабової культури ніде нема.
До слова, в Golden lion завжди був прекрасний вибір сортового розливного пива. Паб працює досі, нещодавно там знову з’явився Guinness, але ненадовго – в основному тепер продають російське пиво".
Цей нічний клуб з живою музикою – один з найкращих концертних майданчиків міста. Pianoboy, «Друга ріка», «Антитіла», «Крихітка Цахес» та багато інших українських музикантів приїздили саме в Liverpool. Заклад був присвячений старому року і творчості Бітлз. З початком війни клуб окупували представники ДНР, зараз там щось на зразок в’язниці.
Тетяна Капустинська:
«Music Bar Liverpool – місце моєї роботи. Там була виключно жива та якісна музика, проходили чудові концерти. До прикладу, молодого тоді ще гурту Фонталізи».
Ольга Косе:
«Раз на півроку я ходила на концерти гурту SunSay – це була певна традиція. Аудиторія збиралася майже одна й та сама з року в рік. Тому навіть якщо ти йшов на концерт один, все одно зустрічав когось знайомого».
Фото: donbass-info.com, Foursquare/Yaroslav S., Kai V., Александр Ильин, Natalya S., ukrainefan.com, Алексей М., Masinto, Виталий, влад с., Fb/IZOLYATSIA. Platform for Cultural Initiatives, Instagram/malinovna_alina, infodon.org.ua, jj_andrievskaya, artcompot, darskale, katew0w, valerie_ivanchenko, shevelyova_ol_photo, svikki_dn, dry_et, aleksa_castle, donetsklife, armin1113, dariaishchenko, levlado, etotlybimuigorod, olechka_gavris, olo.livejournal.com, artemco.livejournal.com, elena2may, Flickr/Timon91, Александр Ильин, Andrew Butko, dasjo, U.S. Embassy Kyiv Ukraine, mutatdjellyfish.
#/media/File:Donetsk_park_of_iron.jpg){kind=link}
