Відеоігри давно називають бичем кіноіндустрії. Попри наявний в них екшн, гостросюжетну канву й кінематографічність, адаптувати їх у повний метр чи серіал — завдання не з простих. Згадаймо провальні Warcraft, Assassin’s Creed чи мультфільми за Resident Evil.
Серіалізація постапокаліптичної The Last of Us та «Аркейну» за League of Legends стали винятками: серіали хвалила як віддана паства геймерів, так і глядачі, що ніколи не брали до рук геймпаду. Вихід першого сезону Fallout виявився не менш вдалим, підкріпивши віру геймерів в екранізацію відеоігор і примусивши взяти свої слова назад профільні медіа, які радили кінопродюсерам припинити розтягування гейміндустрії на золоті цеглини. Fallout увірвався на малі екрани із зухвалістю великого блокбастера, піднявши продажі ігрової франшизи. Буквально за кілька тижнів у стримінгової платформи Prime Video з’явився впевнений флагманський проєкт, який потіснив «Хлопаків» — антисупергеройський серіал про фашизацію людей з надможливостями.
Що ж такого особливого було в першому сезоні? Крім шаблонних фраз про те, що серіал зберіг «поважне ставлення до атмосфери оригіналу», визнання доброї сценарної якості та похвали гумору, слід виділити й справді унікальні риси. Авторам шоу вдалося створити мультижанровий мікс — спагетті-вестерна, антиутопії і навіть лицарського роману; поставити етичні питання про місце моралі та гуманізму в світі після атомної війни між Китаєм і США; та — як же ж без цього? — розкритикувати капіталізм і ядерну гонку наддержав.
Звісно, все це вже було у відеоіграх Fallout, проте шоуранери розвинули концепт, а не просто його копіювали. Складний світ Fallout, що поєднував у собі випалену планету й підземні міста, мутантів і людей, ретрофутуризм і атомну війну, чорний гумор і ультранасильство, мав усі шанси відлякати неофітів, не знайомих з грою. Але натомість став ідеальною точкою входження в ігровий всесвіт.
Три герої, три долі, три касти постапокаліптичного суспільства — точніше, того, що від нього залишилося. Добра, наївна Люсі Маклін (Елла Пернелл), яка залишила безпечне Сховище, щоб відшукати вкраденого батька Генка (Кайл Маклаклен). Простолюдин Максимус (Аарон Мотен) з Братства Сталі, звичайний зброєносець, який обманом вибився в лицарі, — воїн у спеціальній броні. І, нарешті, найхаризматичніший із трійці — червоноголовий безносий гуль-мутант (Волтон Ґоґґінс). Мандрівниця, лицар і ковбой — три архетипи, які йдуть різними шляхами, що переплітаються в один.
Автори Fallout навіть не стільки створили трьох достовірних персонажів, скільки відтворили три несхожих світобачення. Ідеалістична Люсі, яка вийшла з бункера в пошуках батька й постійно стикається із цинізмом та безжалісністю наземного світу. Лицар Максимус, який відмовляється приймати фанатичні догми Братства Сталі та постійно мечеться між індивідуалізмом і колективізмом, втечею і пристосуванством. Таємничий гуль, який за 200 років радіації та мутацій перетворився на безсмертного вбивцю, але, хай там як, не полишає сентиментальної надії повернути свою сім’ю.
Загалом одна з головних ідей серіалу — битва ідеологій. У Fallout присутні безліч фракцій — від мерзенних канібалів до безгрішних мешканців Сховищ — і кожна має своє унікальне бачення світопорядку. Fallout — це світ, який намагається перевигадати себе й встановити ідеологію-монополіста. Або, як каже мозок на механічних коліщатках (так-так, у серіалі є й такий персонаж), «Майбутнє зводиться до одного — до управління». Кожен у серіалі намагається керувати майбутнім, докласти руку до його створення. Однак хаос реальності підминає під себе ці спроби.
Fallout підштовхує глядача до роздумів, змушує обирати найменше з двох зол. Простих рішень у Fallout не буває, всі вони відсилають до дилеми вагонетки. Наприклад — скажемо абстрактно, щоб уникнути спойлерів — герою треба обирати: врятувати світ та зрадити найближчу людину чи приректи людство на апокаліпсис, проте зберегти вірність. Навіть така безперечно аморальна річ, як ядерний геноцид, теж приховує в собі моральну дилему: автори шоу задаються питанням «Невже єдиний шанс для виживання людства — це геноцид більшої його частини?».
Другий сезон Fallout тільки-но розпочався, проте вже — незважаючи на схвальні відгуки — вселяє тривогу. З акуратним песимізмом припустимо, що автори вирішили спростити його концепцію і заощадити на виробництві (зверніть увагу на погано поставлену перестрілку Гуля і Люсі з мисливцями за головами на початку першого епізоду). Продовження віддзеркалює торішній сезон: героям знову необхідно перетнути Пустку, батько Люсі знову зникає, в підземних Сховищах укотре розгортається криза.
Проблема — у цьому самому «знову» Що лишається шоуранерам у другому сезоні, коли вже зрозуміло, що пригода Гуля і Люсі повторюється? Здивувати глядача новими чудовиськами? Налякати ще однією ядерною війною? Змусити Люсі обирати між людством та батьком? Насамперед засумніватися в успіху другого сезону змушує історія його шоуранерів — подружжя Джонатана Нолана та Лізи Джой, яким не вперше губити серіал до його завершення. Досить пригадати останні сезони «Світу Дикого Заходу» — серіалу Нолана — Джой, які не змогли придумати своїм героям нові сюжетні арки, змусивши тих бігати по колу.