Двоє одружених (це важливо!) співробітників американського телебачення, довірливий ведучий прогнозу погоди Кларк Форрест (Джейсон Бейтман) і сурдоперекладач із доброю душею Флойд Смернітч (Девід Гарбор), стають близькими друзями попри різне соціальне й фінансове становище. Разом відвідують спортзал, катаються на велосипедах і обговорюють особисте життя. Тимчасом дружина Флойда, Керол (Лінда Карделліні), спокушає Кларка, втілюючи його сексуальні фантазії. Але обидва вони, незважаючи на зраду, відчувають до Флойда виключно теплі почуття, цінуючи його позитивні людські якості. Керол навіть вдається умовити Кларка погасити борги Флойда, застрахувати його життя і сплатити за школу, де навчається син.
Паралельно Кларк ділиться з Флойдом ідеєю встановити мобільний додаток «ВДС Сент-Луїс» — там одружені чоловіки й жінки можуть знайти собі пару на одну ніч. А кілька місяців по тому поліція виявляє мертве тіло Флойда біля громадського басейну. При ньому дуже дивний набір речей — порожня бляшанка, низка ключів і фотографія оголеного чоловіка. За справу беруться двоє детективів. Підозра, звісно, падає на Кларка, чий мотив здається очевидним: ревнощі до Керол, яка не захотіла залишити Флойда заради нього. Якщо вам здається, що це вже забагато спойлерів, не хвилюйтеся — перелічені події відбуваються на самому початку, а наступні епізоди змушують переосмислити побачене.
Шоуранеру «ВДС Сент-Луїс» Стівену Конраду вдалося створити мультижанровий коктейль з поліцейського розслідування, сексуальних девіацій, сімейного трилера, задушевних розмов батька з пасинком, хіп-хопу з сурдоперекладом, цинічного обману, дружніх посиденьок та кризи середнього віку. Серіал постійно змінюється інтонаційно, не дозволяючи глядачеві розслабитися і відволіктися — історія підкидає нові й нові сюжетні та жанрові тригери, активно перемикаючись між комедією і драмою. Хто й навіщо вбив Флойда? Чому Кларк не в усьому зізнається слідчим? Які цілі переслідує Керол? Та чим більше відповідей, тим заплутанішою стає історія «ВДС Сент-Луїс».
Власне, у цьому й полягає головна перевага серіалу — структура і зміст твору Стівена Конрада помітно відрізняються від звичніших серіальних шаблонів. По-перше, події у «ВДС Сент-Луїс» подані нелінійно — детективний сюжет часто «ламається», дробиться, ускладнюється, обростаючи важливими деталями, які докорінно змінюють ставлення глядачів до того, що відбувається. По-друге, за численними подіями «ВДС Сент-Луїс», які дуже непросто зібрати в єдину цілісну картину (теле)реальності, ховаються по-справжньому розумні ідеї. «Невідомість — частина життя», — говориться в серіалі, й ці слова дуже точно відображають його суть.
Будучи милими й веселими, персонажі часом викликають лінчівську тривогу, а в моменти своєї вразливості та смутку — навпаки, несподівану усмішку. Конрад грає на сюжетно-жанрових протиріччях, перемішуючи сумне й смішне. В одному з епізодів Керол, не витримавши повсякденних страждань, спричинених її недолугим чоловіком, заливається гіркими слізьми на галявині перед будинком. І як тільки глядач готується розплакатися разом із нею, на задньому плані з’являються газонокосарі, яких чоловік Керол двічі божився їй відкликати (тобто він не впорався з єдиним найпростішим завданням, яке мав на увесь день). Драматична ситуація моментально набуває комедійного характеру. Керол, прикриваючи заплакане обличчя, вимовляє коротке і ємке «Fuck!». Ну от як не закохатися в такий серіал?
Неможливо передбачити, чим закінчиться фінальний 7-й епізод «ВДС Сент-Луїс», у чому, безумовно, ще один його плюс. Тож перед нами новий «Фарго», який напевно залишиться в тіні більш успішних і мейнстримних серіалів-конкурентів. А дарма.