Слово «pillion» означає пасажирське сидіння мотоцикла, скутера чи мопеда, розташоване за кріслом водія. Відповідно, «pillion rider» — той, хто сидить на пасажирському сидінні. Кажучи сленгово, «задній», «покірний», «слухняний». Номером один виступає водій: він визначає маршрут, швидкість і динаміку поїздки. Так, попорпавшись у технічній документації мотоцикла, можна знайти, мабуть, одне з найкращих визначень БДСМ-стосунків.
«Пілліон» Гаррі Лайтона кружляє навколо двох геїв — байкера-домінанта Рея (Александр Скашґорд) і простака-сабмісива Коліна (Гаррі Меллінг). Випадкове знайомство в барі переростає у щось більше — бурхливий БДСМ-роман із греко-римською боротьбою, непрактичним латексним дрес-кодом і вечірками-оргіями. Між чоловіками швидко укладається правило: Рей, за згодою Коліна, примушує і принижує його та контролює кожен аспект їхнього спільного життя. Суть їхніх взаємин у тому, щоби позбавити Коліна вибору як такого — це умови неформального контракту, оплот стосунків.
На сленгу БДСМ пілліон — це «задній», «покірний», «слухняний»
Колін охоче готує Рею вечері, спить на його килимку та лиже його черевики. Колін зобов’язаний виконувати кожне слово Рея, але ні про що не просити у відповідь. «Чому такий красень зустрічається... з таким, як ти?» — запитують Коліна. «Рей каже, що я наділений схильністю до покори», — усміхаючись відповідає він.
«Пілліон» спирається на нішеву субкультуру — байкерську гей-спільноту (консультантами фільму виступили члени Gay Bikers Motorcycle Club, які також стали акторами, зігравши самих себе). Мотоцикли, шкіряні куртки та ряжені сабмісиви на повідку — звучить як суцільна стереотипізація і висміювання, проте творцям «Пілліона» вдалося уникнути стандартних кліше і тим паче знущань із цього приводу.
«Пілліон» — сучасна картина, яка намагається чесно розібратися в хитромудрій динаміці нетипових стосунків. І робить це без зацикленості на їх неприйнятті суспільством (це не «Хлопці не плачуть»); без трагічного фіналу (це не «Горбата гора»); і без треш-кемп-естетики (це не «Рожеві фламінго»). «Пілліон» знятий з погляду неофіта Коліна, що тільки-но вступає у дивний новий світ БДСМ. Як він сприймає ієрархію відносин? Що він відчуває? Як розвиваються ці стосунки? «Пілліон» надає слово учаснику подій, а не оцінку комісії моралістів. За винятком двох незначних сцен, у «Пілліоні» взагалі не зачіпаються моральні питання. Фільм Лайтона не про прийняття нетрадиційного, а про те, як саме подібні стосунки розвиваються.
«Пілліон» спирається на культуру байкерської гей-спільноти. Консультантами фільму стали члени Gay Bikers Motorcycle Club
Колін зрештою стикається з дилемою: чи можливо побудувати традиційні любовні стосунки (з прогулянками, обіймашками та поцілунками в парку), при цьому не підірвавши основу БДСМ-гри? Чи може сабмісив попросити домінанта хоча б раз порушити правила заради походу в кінотеатр? Чи можуть вони на якийсь час помінятися ролями? Чи дозволяється «другому номеру» посідати місце першого?
Рей, звісно, не хоче давати Коліну такого права, тому його партнер оголошує бунт — і навіть краде його мотоцикл, таким чином пересівши з пасажирського крісла на місце водія. Результатом бунту стає один ідеальний день, який Колін і Рей на рівних проводять разом. Колін починає їсти попкорн із відерця Рея, вони змагаються у співі перед незнайомими бабусями, разом вибирають кіно та — апогей стосунків — влаштовують жартівливу боротьбу у парку, яка завершується поцілунком. При цьому Колін долає Рея, сідаючи на нього зверху і підкоряючи собі.
Уже наступного дня Рей втікає — здається, він не може сидіти на пасажирському сидінні, йому важливо триматися за кермо. Щодо Коліна, то він продовжує жити далі, встановлює додаток для знайомств, в якому прописує важливі для себе нюанси майбутніх БДСМ-стосунків (наприклад, мати «один вихідний на тиждень»). Здається, він нарешті знайшов себе.
Найцінніше, що є в «Пілліоні», — веселий (але від цього не менш шанобливий) тон розповіді. Це потішна комедія інтриги, що дозволяє пережити досвід БДСМ-початківця. І Колін, і Рей показані дещо карикатурно, хоч і не для того, щоб висміяти персонажів, а радше через жанрову необхідність. Ніяковість Коліна (гібрид героїв Ровена Аткінсона і персонажів Стіва Карелла) та суворість Рея (а це вже мікс Робокопа з Термінатором) не можуть не викликати посмішки, проте варто лише їм скинути БДСМ-маски, як перед глядачем постають вразливі люди, котрі бажають звичної любові, розуміння, ну і шкіряного гардеробу.