Американський таємний агент Брендон Колбі на позивний Марсіянин (Майкл Фассбендер) повертається до лондонського офісу ЦРУ після шести років під прикриттям в Ефіопії. У департаменті його зустрічає керівництво — голова лондонського відділення ЦРУ Джеймс Бредлі (Річард Гір), його заступник Генрі Оґлтрі (Джеффрі Райт) та багаторічна кураторка Наомі Форд (Кетрін Вотерстон). Колбі — легенда департаменту, найцінніший і найдосвідченіший оперативник, якого неможливо замінити. Він славиться довершеними навичками маніпуляції й маскування, холодністю та стриманістю.
Попри це, він має одну вразливість — в Ефіопії Марсіянин має закохати в себе антропологиню-активістку Самі Захір (Джоді Тернер-Сміт), проте закохується сам. На цій ахіллесовій п’яті будуються події двох сезонів «Агентства» — заради Самі Марсіянин зрадить свою країну, обдурить керівництво, скоїть убивство, вдасться до шантажу, не один раз ризикне життям та підставить під удар інших агентів.
«Агентство» — серіал візантійської складності. В першому сезоні було кілька сюжетних гілок — в Ірані ЦРУ інфільтрувала агента в інститут геофізики, щоб дізнатися про стан ядерної програми країни, а в Україні готувала операцію «Фелікс» з усунення російського високопосадовця. Маючи нюх на заголовки медіа й політичні тренди та розуміючи, що прайм-тайм України минув, творці серіалу переміщують другий сезон «Агентства» на Близький Схід і в Африку.
Другий сезон вирішив не знижувати планку, тому не зменшив кількості підсюжетів. Отже, загинайте пальці. Цього разу головним ворогом Марсіянина є жорстокий лідер бойовиків — американець на прізвисько Вікінг, ватажок російської ПВК, яка контролює кілька африканських країн. Крім того, з першого сезону залишається нерозв’язаною лінія про кохану Марсіянина — Самі, яку утримують сомалійські агенти. Так само й історія Денні, шпигунки-початківиці, яка в першому сезоні втерлася в довіру іранських науковців, не знаючи майже нічого про фізику, а тепер намагається завербувати сина місцевого високопосадовця Хассана. Щоб не спойлерити, скажімо тільки, що в першому сезоні справи в неї йшли так собі, а в другому будуть іще гірше.
А загалом «Агентство» від перших хвилин занурює у складний і неймовірно цікавий контекст шпигунської професії. Автори серіалу майстерно досліджують психологію агентів, їхній неординарний спосіб мислення та професійні навички. «Ми стежимо, дислокуємося, вивчаємо, зникаємо», — наставляє Марсіянин нову агентку. «Ми є, але нас немає. Спілкуємось, але не запам’ятовуємося. Не наблизишся — нічого не дізнаєшся. Підійдеш занадто близько — станеш мішенню», — продовжує він.
Як і належить у шпигунському жанрі, герої «Агентства» послуговуються класичною термінологією Редьярда Кіплінга з роману «Кім» — свою хитромудру й небезпечну справу вони називають Великою грою (так називали шпигунське протистояння Британської та Російської імперій за вплив у Центральній Азії та Персії). Марсіянин характеризує роботу так: «Це Велика гра... Ринок, де валюта — життя. А ми всі спекулянти».
Попри наддинамічні події — воєнні операції в іноземних державах, перехоплення заручників, інфільтрація агентів у вороже середовище, — основний сюжет розгортається в інтелектуальній площині. Хоч би якими навороченими прибамбасами забезпечували агентів у штабі, все-таки випробовувати себе їм доведеться в битві розумів, у якій покластися можна лише на власну кмітливість і винахідливість. У цьому сенсі серіал належить до благородної породи фільмів на кшталт «Шпигун, вийди геть!», що більше нагадує репортаж із шахової партії, ніж динамічну бондіану.
«Агентство» — серіал із хистом до тонкого психологізму. Він приголомшливо заглиблюється у дивний світ людей-хамелеонів і детально вивчає феномен брехні як такої. «Перше правило роботи в полі — приховуй свої почуття. Друге правило — вчись брехати», — коротко резюмує очільник лондонського ЦРУ. Найвищої майстерності в цьому досягає Марсіянин — від його брехні буквально залежать долі континентів і геополітики. Намагаючись урятувати кохану Самі, Марсіянин стає подвійним агентом і зливає інформацію ЦРУ британським спецслужбам.
«Щоб брехати іншим, треба вміти брехати собі», — зізнається Марсіянин. Така брехня — вже екзистенційна, вона змушує шпигуна розібрати й деконструювати власну особистість, психологічно розпастися, перетворившись на безлику істоту. І саме тому Фассбендер найкраще підходить на роль Марсіянина — останніми роками він спеціалізується на таких ролях. Психологиня ЦРУ, яка вивчає Марсіянина, стверджує, що «до [шпигунської] роботи вабить два типи людей. Тих, які хочуть бути іншими. І тих, які не змогли стати справжніми особистостями».
В «Агентстві» є все, щоб бути розважальним шпигунським серіалом, утім, є й дещо більше — це розумний твір про межі людської психіки, конструювання міфів і легенд та наш занадто переускладнений політичний світ після 2022 року. Незаперечна перевага «Агентства» — його надзвичайна актуальність і своєчасність. Географія серіалу поширюється на Україну, Іран, африканські країни, ОАЕ, констатуючи — процитуємо персонажа Джеффрі Райта — «повернення холодної війни».
Серіал дуже точно зчитує нещодавні зсуви у світовій політиці, занепад супердержав і зміцнення темних конячок, як-от Білорусі та Ірану. «Раніше так не було», — дивується герой Річарда Гіра. — «Ми в обороні. Щодня. Коли це всі перестали нас боятися?». На що йому відповідають: «Ми тепер як римляни. Готи біля воріт. По нашу душу».
Врешті, «Агентство» — це високоякісний і дорогий продукт Paramount+. Висока вартість виробництва, широкоформатне зображення, актори класу А – все в «Агентстві» вказує на скоріше кінематографічну, ніж телевізійну, природу проєкту. Шоуранери «Агентства» так і кажуть, що мали намір знімати максимально видовищний і змістовний серіал, який нічим не відрізнявся б від найкращих голлівудських блокбастерів. Ну як не любити серіал, в якому після серйозного обговорення трьох категоричних імперативів Іммануїла Канта жартують про три правила догляду за гремлінами?