«Акіра»: як виглядає найвідоміше кіберпанк-аніме через 40 років

Кацухіро Отомо, «гросмейстера анімації», поважають не менше за Хаяо Міядзакі, Макото Сінкая та Мамору Ошії. Він популяризував аніме на Заході ще задовго до того, як там почули про «Покемонів» та «Віднесених привидами». І саме він довів, що аніме — це не лише мультфільми для дитячої аудиторії, а й повноцінне мистецтво інтелектуального канону.

Отомо — не лише аніме-режисер, а ще й мангака (так називають авторів манги). Його внесок у розвиток японських коміксів не менший, ніж в анімацію: наприклад, вважається, що саме Отомо став першим реалістично зображувати обличчя в мангах. За оцінками критиків, Отомо є найвпливовішим мангакою та аніме-режисером сучасності.

Ще змалечку, як і чимало його однолітків, Отомо захоплювався мангою, запоєм читаючи комікси «Astro Boy» та «Залізна людина #28». Найбільше на нього вплинула книга Шотаро Ішиномори «Як малювати манґу»: прочитавши її від палітурки до палітурки, Отомо остаточно визначився з майбутньою професією ілюстратора.

У старшій школі, приїхавши до Токіо, Отомо зустрічається з редактором відомого японського видавництва манги «Futabasha». Редактор вражений — він запрошує Отомо на роботу, щойно той випуститься зі школи. Закінчивши навчання, Отомо без вагань приймає пропозицію.

Водночас, будучи старшокласником, він зацікавлюється кінематографом. «На мене неабияк вплинула “нова хвиля” американського кіно. Воно й не дивно. Такі фільми, як “Бонні і Клайд”, “Безтурботний їздець”, “Солом'яні пси”, мене вразили. Я люблю старі фільми. Жюльєн Дювів'є, Френк Капра, Інгмар Бергман, Луїс Бунюель…», — казав він.

Отомо — автор одразу кількох класичних манг, які він почав публікувати з кінця 70-х років. «Вогняна куля» (натхнена «Екзорцистом»), «Дому» (яка зацікавила режисера Гільєрмо дель Торо), «Прощавай, зброє» (заснована на «2001: Космічна одіссея» Стенлі Кубрика) і, звісно ж, головний шедевр Отомо — його грандіозна «Акіра», що публікувалася з 1982 по 1990 роки в журналі Weekly Young Magazine.

«Акіра» — жорсткий філософський кіберпанк про еволюцію, паранормальні здібності та мультивсесвітню сингулярність. Повноцінним героєм твору — як це притаманно жанру кіберпанка — виступає саме місто, Токіо. Отомо розповідає: «Атмосфера міста, студентські демонстрації, байкери, політичні рухи, гангстери, безпритульна молодь. Усе це було частиною токійської сцени, яка мене оточувала. І я спроєктував усе це в майбутнє, зробив із цього наукову фантастику».

«Акіра» — як манга, так і засноване на коміксі аніме — це, безумовно, магнум опус Кацухіро Отомо, що увібрав у себе найважливіші для нього теми, а також став вершиною його авторського стилю. «Акіра» — глибоко нігілістичний твір. За сюжетом, після Третьої світової війни у 1988 році, що розпочалася з ядерного вибуху, який зруйнував Токіо, на розвалинах міста у 2019-му постає Нео-Токіо — кіберпанк-реінкарнація японської столиці.

Місто пошматовано підлітковими бандами, окультними орденами, жорстоким мілітарізованим урядом, який розробляє біозброю. У центрі сюжету — два байкери-підлітки: лідер хуліганів Канеда та його найближчий соратник Тецуо. Після дорожньої аварії в Тецуо пробуджуються екстрасенсорні здібності. Ними зацікавлюються військові, котрі досліджують «обдарованих дітей».

Тецуо забирають на військову базу, звідки він кілька разів тікає, все більше розкриваючи свої неймовірні здібності, що зрештою набувають надлюдських масштабів. Тецуо перетворюється на богоподібну істоту, здатну керувати матерією, простором і еволюцією. Проте дар Тецуо настільки великий, що юнак втрачає контроль, мутуючи в потворну біомасу, яка поглинає все навколо.

Канеда разом з іншими «обдарованими дітьми» під керуванням ще одного всемогутнього хлопчика Акіри намагається зупинити Тецуо. Половина міста знову перетворюється на руїни. Акірі вдається відправити Тецуо в паралельний вимір, де свідомість Тецуо пробуджується на новому, немислимому для людського розуму рівні буття.

«Акіра» вражає багатством тем та ідей. Політична сатира на озброєну до зубів Японію часів Другої світової. Загравання з жанром біопанку, що досліджує мілітаризацію науки та розробку біозброї (сюжет про експерименти над підлітками явно відсилає до історії Загону 731 — секретного японського армійського підрозділу, що проводив досліди над людьми під час окупації Китаю та Маньчжурії). Кіберпанк-нігілізм про занадто постмодерністський хаотичний світ, де уживаються між собою оккультизм, технології, тоталітарний уряд та байкери-підлітки, які розділили між собою монополію на насильство. «Акіра» виявилася революційною з погляду фантастичного жанру: еволюція, мультивсесвіт, синтез кібер- і біотехнологій — сьогодні б сказали, що робота Отомо була своєрідним поєднанням «Матриці» з фізіологічними горорами Девіда Кроненберга.

Віддалено «Акіра» може нагадати британську хвилю соціально зарядженого кіно про проблемних підлітків. У роботі Отомо підліткова байкерська культура — сира політична сила, яка забирає монополію уряду на насильство. До «Акіри» навіть найдоросліші мультфільми не дозволяли собі настільки цинічного та депресивного погляду на молодь. Звісно, до «Акіри» підліткове насильство в анімаційних фільмах уже було, але саме Отомо надав цьому сюжету такої реалістичності та концентрованості.

Нарешті, «Акіра» однією з перших у супергероїці по-постмодерністськи обіграла образ супергероя — це неодмінно етично досконала постать із правильним моральним компасом. У манзі та аніме Отомо супергерой — авторитарна фігура, яка ламається під гнітом власних надздібностей, що використовує їх тільки для власного домінування. Саме «Акіра», однією з перших у світовому кінематографі, деміфологізувала образ супергероя, явивши так званого злого Супермена Тецуо, «темний бік Кларка Кента».У цьому сенсі «Акіра» проклала стежку для «Міста гріхів» Френка Міллера та «Хлопаків» Гарта Енніса.

Не дивно, що такий багатий твір став стандартом анімації та кінематографа. «Акіра» — справжня біблія кіно, з якої можна почерпнути сотні життєздатних концептів. Від фільму Стівена Спілберга «Першому гравцеві приготуватися» та серіалу «Дивні дива» до комп'ютерних ігор «Half-Life» та відеокліпу Stronger Каньє Веста : «Акіра» — всюди.

Але як він виглядає через 40 років? Що ми знаходимо в сюжеті «Акіри» у 2026-му? Як не дивно, але складна фантастична історія про занепалий світ майбутнього, де політики, військові, лідери культу та бунтівна молодь, забувши про всіляку мораль, розривають суспільство на шматки, добре зрозуміла сучасному глядачеві.

«Акіра» передбачила багато подій, що відбулися на межі 2019–2020 років. Антиурядові демонстрації та заворушення, напади на пресу, корупція серед бюрократів, але головне — Олімпійські ігри у Токіо 2020-го року. «Акіра» навіть передбачила скасування цієї Олімпіади! Ігри й справді мали відбутися в Токіо, але через пандемію коронавірусу їх перенесли на наступний рік (щоправда, в Отомо скасування відбулося через руйнування Нео-Токіо). А коли Отомо запитали про його «передбачення», художник відповів: «Я й зовсім забув про це. Нещодавно власник одного бару сказав мені, що я через це потрапив у новини. Але не хвилюйтеся, це просто збіг».

Може, це справді збіг, але ми знаємо: Отомо передбачив майбутнє і зробив його теперішнім. Тепер усі ми живемо в «Акірі».