Серіал «Кульгаві коні» — мейнстрим, на який ми справді заслужили

Мало який серіал сьогодні може похвалитися такими успіхами. Понад 20 номінацій на телевізійну премію «Еммі» (з яких три перемоги), високі оцінки на кіноресурсах (близькі до 100%), топові позиції на стримінговій платформі «Apple TV».

Власне, тому «Кульгавих коней» так складно критикувати — вони догоджають і любителям розважальних серіалів у п'ятничний вечір, і серйозним критикам, які зауважують відданість творців традиціям класичних шпигунсько-трилерних робіт Гічкока, Ланга та Мельвіля.

«Кульгаві коні» засновані на серії шпигунських романів Міка Геррона «Слау-Хаус», яку характеризують як «іронічну антибондіану». В серіалі знімається чимало талановитих акторів (від Джека Лаудена та Джонатана Прайса до Крістін Скотт Томас і Саскії Рівз). І все ж головна зірка тут — це Ґері Олдмен, який із захватом виконує одну зі своїх найкращих ролей харизматичного унікума-дотепника Джексона Лемба, керівника найменш значущого департаменту MI5.

П'ять сезонів поспіль за «Кульгавих коней» відповідав британський комік Вілл Джеймс Сміт — він був і шоуранером, і головним сценаристом, і продюсером. На відміну від більшості серіальних стримінгових проєктів, нові сезони завжди виходили навдивовижу регулярно — в середньому частіше, ніж сезон на рік.

Після 5-го сезону Сміт, утомившись від стрімких темпів виробництва, повністю відсторонився від роботи. Однак, судячи з хвацького тону 1-го епізоду 6-го сезону, нова шоуранерка Ґаббі К’яппе анітрохи не знеславила багату спадщину Сміта.

«Кульгаві коні» присвячені працівникам сумнозвісного «Слау-Хаус» — шпигунського департаменту на задвірках MI5, «чистилища» для секретних агентів, що провинилися і через це заслані якомога далі від центрального офісу. Аутсайдери, які потрапили до «Слау-Хаус», або залишаються в ньому назавжди, або вже за власним бажанням звільняються зі служби.

Є тут головний герой серіалу Рівер Картрайт (Джек Лоуден), шпигун у третьому поколінні, переведений до «Слау-Хаус» через провал тренувального завдання (що, як з'ясовується, було пасткою); є геніальний програміст Родді Хо (Крістофер Чанг), засланий за свій нікчемний характер; є Мін Гарпер (Дастін Демрі-Бернс), понижений за те, що забув секретні документи в потягу; є Ширлі Дандер (Еймі-Фіон Едвардс), яка страждає від наркотичної залежності, і ще багато-багато інших невдах, зневажливо названих «кульгавими конями».

Загалом у серіалі фігурують десятки основних і другорядних персонажів, а однією з його особливостей є регулярна поява нових і загибель старих. Подібно до «Дротів», «Гри престолів» та «Пуститися берега», «Кульгаві коні» тримають глядачів у постійному напруженні, оскільки жоден із героїв серіалу не застрахований від раптової смерті.

Подібно до «Гри престолів», «Кульгаві коні» тримають глядачів у напруженні, оскільки жоден із героїв не застрахований від раптової смерті

Начальник «Слау-Хаус» — Джексон Лемб у виконанні Ґері Олдмена, невиліковний пияк і саркастичний насмішник із масним волоссям і в дірявих шкарпетках. Своїх підопічних він називає не інакше, як «лузерами-недошпигунами». Здавалося б, гіршого начальника не придумаєш, однак за маскою цинізму та кричущої некомпетентності Лемба приховується не лише турботливий керівник, готовий піти на все заради колег, а й досвідчений професіонал розшуку та розвідки. З кожним сезоном «Кульгавих коней» біографія Лемба обростає все новими й новими подробицями, оголюючи трагічну історію цього персонажа.

Очевидно, що через своє незавидне становище «кульгаві коні» регулярно опиняються в центрі якогось скандалу: на них то намагаються повісити всіх собак, то спускають ланцюгових псів («псами» в серіалі називають агентів внутрішнього розслідування MI5). За минулі сезони «кульгавих коней» пробували ліквідувати не лише «сплячі агенти» КДБ, ліванські терористи та фанатики-екстремісти з французької глибинки, а й власне начальство з центрального офісу і навіть провідні британські політики. І все ж таки «кульгавим коням» (багато в чому завдяки навичкам Лемба) вдавалося долати найнеймовірніші труднощі — на кшталт порятунку країни, запобігання теракту чи прямого бойового зіткнення зі спецназом, раз за разом утираючи носа іншим, нібито куди більш навченим агентам MI5.

Стало банальним говорити про те, що «Кульгаві коні» є поєднанням шпигунських романів Джона Ле Карре, якими, безумовно, надихався Мік Геррон, з комедійним серіалом «Офіс», де фігурує схожа команда невдах, що працює в провінційній філії паперової компанії. Шпигунський антибондівський антураж Карре (письменник відомий своєю критикою творчості Яна Флемінга, автора Бондіани) та близькі до сімейних стосунки зворушливих героїв-бідолах «Офісу» — це й справді протосхема «Кульгавих коней».

По своїй суті «Кульгаві коні» — це інституційна британська сатира, що висміює кар'єризм і бюрократизм. Зло, що походить від антагоністів серіалу, далеко не завжди породжене ідеологією чи політикою — набагато частіше причиною всіх бід виявляється якийсь бюрократ-кар'єрист, що відверто нехтує мораллю заради власної вигоди. У цьому сенсі трагікомічний образ Джейсона Лемба — тотального невдахи, який свідомо відхрестився від Великої гри та високих зарплат — набуває істинно християнських рис.

«Кульгаві коні» — це інституційна британська сатира, що висміює кар'єризм і бюрократизм

Лемб — живий доказ того, що в часи морального занепаду та загальної продажності найменш цінні співробітники спецслужб виявляються найбільш компетентними. Лінивий і неамбіційний, він єдиний активний діяч серед керівників MI5, який реально займається шпигунською роботою без відволікання на внутрішні інтриги та зовнішнє фінансування. У цьому — особлива сила та привабливість «Кульгавих коней» і саме тому за Лемба та його команду хочеться вболівати. В епоху поголовного знецінення всього на світі такі персонажі здаються останнім оплотом гуманізму та вірності.

Висміюючи колег і навіть знущаючись із них, Лемб насправді підштовхує їх до того, щоб вони ставали кращими — зростали як професійно, так і особистісно. Він виконує для «кульгавих коней» функцію батька, що особливо очевидно у випадку головного героя Рівера Картрайта, залишеного батьками й вихованого дідусем-агентом.

Розповідаючи про нескінченні цикли насильства та зради, серіал про «кульгавих коней» завжди залишається вірним своєму моральному компасу. За відрижками та пердінням Лемба ховається щире людинолюбство та бажання допомогти. Такі серіали надихають і додають сил — і в цьому секрет їхньої популярності.