Соціальний хаб “Кенгуруш” допомагає малозабезпеченим сім’ям, дитячим будинкам і ВПО в селах по всій Україні. Волонтери хабу стали своєрідними посередниками між охочими віддати вже не актуальні речі і тими, хто цих речей потребує.
“Кенгуруш” має два повноцінних соціальних магазини в Києві. Там хаб продає вживані брендові речі, аби покрити витрати на оренду приміщення та інші потреби. У магазинах можна дешево і якісно одягнути всю сім'ю, а також придбати іграшки та книги.
Ми поговорили із засновницею проєкту Євгенією Озкан про те, кому найбільше допомагає “Кенгуруш”, яких речей наразі потребують малозабезпечені сім'ї та як надалі масштабується хаб.
Чесно кажучи, я просто хотіла віддати речі своїх малих. У мене два сини: одному зараз уже сім, іншому — дев’ять. П’ять років тому я шукала, кому б можна було віддати одяг, який був у хорошому стані, але вже не підходив за розміром.
Телефонувала в дитбудинки області, вони сказали, що не приймають речі, мовляв, краще допоможіть грошима. Виставила на OLX, щоб віддати одяг безкоштовно. Однак це виявилося проблематично — було дуже багато запитань, скільки сантиметрів рукав, скільки те, скільки се. Я віддавала безкоштовно два пакети речей, і треба було ще дві години витратити на те, щоб усе заміряти, відфотографувати й надіслати Новою поштою.
Я не могла змиритися з тим, що речі нікому не потрібні. Тому почала обдзвонювати дитбудинки в інших регіонах.
Зрештою знайшла один дитячий будинок у Житомирській області, який погодився забрати речі.
Про це дізналися друзі і принесли свої пакети одягу. Я знову відправила. Тоді директорка дитбудинку запитала: а ви не хочете надіслати речі просто нам у село? Тут є люди, у яких немає навіть змінних штанів, щоби перевдягтися в лікарні.
Я розпитала знайомих. Вони та вже їхні знайомі почали приносити речі, які я відправляла за свій рахунок. Потім до мене звернулося за допомогою сусіднє село. І якось через сарафанне радіо ініціатива почала розповсюджуватись. Зрештою в певний момент я зрозуміла, що на збір і відправлення йде багато часу і грошей, але вже не могла зупинитися.
Речей ставало все більше. Тож наприкінці 2019-го я вже взяла приміщення в оренду, зареєструвала ФОП, щоб офіційно брати на роботу людей, і робота закипіла.
Деякі речі я вирішила продавати, аби оплачувати оренду та відправлення. Це були часи пандемії, тож було важко. Однак ми продовжували відправляти речі, адже було багато запитів і люди так само несли нам непотрібні речі. Усі, хто отримував одяг, робили класні фотозвіти, показували, як вдягли себе та дітей. Але були, на жаль, і шахраї, які перепродували наші речі. Траплялося різне.
За деякий час ми відкрили магазин на проспекті Миру, 15А, де продавали найкращі з принесених речей. А у 2023 році з’явилася ще одна точка — на проспекті Лобановського.
Для продажу в магазині ми залишаємо брендові, стильні речі та круті іграшки. Також — красиві фужери, посуд та декор. Це речі не першої необхідності і їх можна продати. Речі, які вартують по 5–6 тисяч гривень, ми віддаємо за 500–800.
Натомість всю техніку, ліки, підгузки, канцелярію та будівельні матеріали ми відправляємо. Інколи, коли робимо сторіс про те, що нам принесли електрочайник чи швейну машину, питають їхню ціну. Однак таке ми не продаємо.
Це речі, які допоможуть людям заробити і водночас зберегти свої гроші.
Адже, замість того, що купити той самий чайник, вони можуть витратити кошти на ліки чи продукти. Це набагато важливіше.
“Кенгуруш” — це вже повноцінний хаб, велике благодійне підприємство. Тут ми займаємось не тільки збором і відправленням речей, а й освітнім напрямком. Також ми збирали гроші та купити спеціальні пластирі, які клеять, коли треба швидко зупинити кров у разі кульового поранення. Замовляли їх у США. Також тісно спілкуємося з ЮНІСЕФ, набираємося від них досвіду. І до того ж “Кенгуруш” — це магазини, де можна класно й недорого одягнути себе та дітей.
У нашій команді наразі 10 осіб. Усі працюють офіційно.
Приносять абсолютно все. Іграшки, інколи CD-диски, навіть старі DVD-плеєри. Це трохи дивно, адже в селах зазвичай немає сучасних плоских телевізорів і гарного інтернету. Не всі мають змогу провести wifi у стареньких будиночках.
Приносять дуже багато книжок.
Ми приймаємо навіть звичайні скляні банки, адже вони не так і дешево вартують у магазині.
Люди в селах зазвичай мають городи й закривають консервацію. Тож банки їм теж потрібні.
Наразі ми не допомагаємо першочергово ВПО. Велика війна триває вже два роки. На жаль, люди, які переїхали, часто користуються, тим, що вони ВПО. І це дуже несправедливо. ВПО видають гуманітарку, продукти харчування. Часто вони працюють онлайн, отримують по тридцять, сорок і більше тисяч гривень. Натомість поруч, у тих же селах, є люди низького достатку, яким ніхто ніколи не допомагав. У них маленькі зарплати по 5 тисяч гривень у місяць. Але на це ніхто не звертає увагу й це дуже несправедливо.
Зрозумійте мене правильно. 70 % ВПО мають гарні прибутки. Так, іншим 30 % потрібна підтримка, але вони часто беруть зайве й те, що їм наразі не потрібно.
До того ж, наразі складно відфільтрувати людей, які направду ВПО. Вони показують папірці й паспортні дані, однак зазвичай цю інформацію не можна перевірити. У людини може бути прописка в Харкові. Однак вона вже дуже давно живе в Києві й може показувати нам свою харківську прописку.
Тому ми найбільше допомагаємо ВПО, які в селах.
Ця допомога спрямовується на всю територіальну одиницю. Ми відправляємо речі в одну точку, а там уже на місці відбувається роздача речей тим, кому вони необхідні.
Найбільше ми пишаємося тим, скільки людей залучили до “Кенгуруш” і скільком вдалося допомогти. Ми виставляємо в соцмережі фото листів і записок, які люди нам передають. Це до сліз. Люди описують свої ситуації. Розповідають про дітей, яких вони втратили. Це боляче й жахливо.
Ми здійснюємо відправлення кожні три дні. Це повний бус речей вагою десь дві тони. Цим ми також пишаємося. Ще пишаємося тим, що можна класно одягнутися в наших магазинах.
Наразі дуже важливо, щоб люди купували в нашому магазині. Ми не хочемо просто так просити гроші. Хочемо, щоб це була постійна круговерть речей, щоб вони приносили користь. Щоб люди не викидали речі, а розуміли, що те, що їм зараз не потрібне, може бути потрібне іншим. А хтось, наприклад, може купити їх за класною ціною.
Також у нас є офіційна громадська організація. Про гроші, які надходять на її рахунки, ми звітуємо. На них закуповуємо продукти харчування і відправляємо багатодітним родинам. У нас є дві черги на отримання гуманітарної допомоги. Ми опікуємось окремо населеною громадою. До них надходить допомога раз на три дні. Також на сайті є форма, яку заповнюють багатодітні родини. У такий спосіб вони стають у чергу на отримання гуманітарної допомоги. Під них ми окремо підбираємо речі за розмірами, пакуємо одяг, ліки та продукти харчування і відправляємо.
Черга на відправку гуманітарки в села в нас на багато місяців уперед. А що стосується багатодітних родин, то там у середньому завжди 60.
Усі дуже просять бути першими. Ми це розуміємо. Але не справляємося, бо не маємо фінансів.
Тому я дуже прошу всіх розказувати про наші магазини. Чим більше людей купуватимуть там речі, тим більше в нас буде можливостей масштабуватися і далі підтримувати населення України.
“Кенгуруш” має два соціальних магазини в Києві. Вони розташовані на проспекті Миру, 15А та на проспекті Лобановського, 4Ж. Крамниці працюють з вівторка до неділі з 10:00 до 19:00. Понеділок – вихідний.
Нещодавно “Кенгуруш” запустив онлайн-магазин. Придбати там речі можна за посиланням.
Якщо ви хочете передати речі, проте не маєте змоги привезти їх особисто, можна відправити Новою поштою. Відправляти необхідно за такими реквізитами: м. Київ, 251 відділення, 067 458 10 03, Озкан Євгенія.
“Кенгуруш” приймає: