Мій перший у житті коктейль називався «Блакитні Гаваї». Я замовила його в кафе «Шоколад» на Шота Руставелі, тоді було дуже модно туди ходити. Коли мені його принесли, я подумала: «Це юппі?». А потім спробувала і зрозуміла, що це велике наїбалово. Віддайте мої гроші! Це неможливо пити! Після цього я довго не дивилася на коктейлі.
Моє улюблене місце в Києві – "Буду Позже", звісно. Якщо тобі некомфортно у власному барі, значить не варто ним взагалі займатися.
Я обожнюю місце, якого немає – "Торф«, тому що там всі свої. І те, що відбувається в »Торфі«, залишається в »Торфі". Це сім'я, як би це пафосно і нерозумно не звучало.
"Бармен Диктат« – там багато місця і це абсолютний антипод »Буду Позже«. Він галасливий, величезний, з кухнею – це важливо. Це не бар »для білих«. Так жартував Геша (Геннадій Соломін, шеф-кухар Бармен Диктату й Торфу). Вони з Татою Кеплер після премії »Сіль« придумали премію »Біль« з абсолютно чудовими номінаціями. »БП« у них отримав премію »Найкращий бар для білих".
У «Бармен Диктаті» варто спробувати коктейль Black Slap. Вони його розробили спеціально під нашу БДСМ-вечірку в «БП». Там горілка, настояна на каві, й вершки. Він трохи підлий, тому ти легко випиваєш штук п'ять, а потім розумієш, що якщо ти встав – то вже добре. Взагалі у них можна пити все, тому що в «БД» є Льоша Отрашевський і Кирило Маслєнніков. Для мене скоріше де пити – це у кого пити. Так ось з їхніх рук я вип'ю все.
Якщо тобі некомфортно у власному барі, значить не варто ним взагалі займатися.Я вип'ю все з рук Артема Скапенко. Я ще не була в його новому барі Loggerhead. Але коли він працював у "Паровозі« й »Алхіміку", мені у нього дуже смачно було.
Андрій Ковальов – давно не пила з його рук. В «Алхіміку» мені не дуже комфортно, це не моє місце. Напевно, тому давно нічого не пила з рук Ковальова.
У Надіра, котрий Hendrick's бар, є Dusty Martini – дуже смачний, дуже сухий і дорослий коктейль.
Коктейлі потрібно пити заради смаку, не заради ефекту. Кожен несе свій настрій. Для мене «Космо» – це літо, реготливе, красиве, в рожевій сукні, з величезною спідницею і скажених босоніжках. «Негроні» – це така осінь, але дуже красива, з промінчиками, що пробиваються через жовте і червоне листя, вона вже трохи холодна, але ти все ще висовуєш ніс на сонце і грієш його.
Для мене «Космо» – це літо, реготливе, красиве, в рожевій сукні, з величезною спідницею і скажених босоніжках.Tommy's Margarita у мене асоціюється тільки з Фаготом. У якийсь із вечорів, коли у нас в «Буду позже» була літня тераса, прийшов наш «Торф» і ми здвинули усі столики в один «весільний». Весь вечір Олег просив Tommy's Margarita, та «покисліше». Дев'ять штук він їх випив!
Бармени «Паровоза», якщо я не помиляюся, першими стали говорити з відвідувачами, тобто з'явилася контактна барна стійка в класичному її розумінні.
Коли п'єш, важливо розуміти, чого ти не хочеш, а далі просто потрібно дивитися за настроєм.
Раніше мені було простіше. Мене ніхто не знав, я могла легко завалитися в який-небудь бар, напитися, фліртувати з ким завгодно і все було добре, не було зайвих питань.
Вова Повзун – це історія про ідеальну людину за баром. Він не просто знає своє ремесло, але ще й освічений, ділиться своїми знаннями починаючи від алкоголю і закінчуючи історією мистецтва XIX століття. Це дуже підкуповує та прив'язує до людини. А інакше «про що з тобою пити».
З неймовірною повагою ставлюся до Ірини Машихіної. Але пити швидше буду з її рук, а не її протеже. Вони, як на мене, не дотягують.
Мені в кредит можуть налити практично скрізь, де я розмовляю з барменами.
У Києві стали модними бари з кальянами. Для мене це жах. Коли в БП дзвонять і питають, чи є у нас кальян, я говорю: «Дівчина! Мила моя, хороша, це коктейль-бар. Приходьте пити! Навіщо вам смоктати цю трубку?».
Мені в кредит можуть налити практично скрізь, де я розмовляю з барменами.